Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 766/15676/17
провадження № 61-15085св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: Департамент міського господарства Херсонської міської ради, який є правонаступником Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Яценко Олег Михайлович
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В., від 31 серпня 2021 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, як правонаступника Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Яценко О. М., про визнання права користування жилим приміщенням, скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору дарування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку, виселення та вселення, визнання недійсним договору оренди квартири та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
У 1980 році йому надано квартиру АДРЕСА_1, у якій він та його дружина ОСОБА_6 зареєструвалися та проживали.
З 1994 року по 1997 рік з особистих причин він знявся з реєстраційного обліку за вказаною адресою, однак фактично залишився проживати в квартирі та сплачувати комунальні послуги до 2016 року.
В 2016 році йому стало відомо, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21 серпня 1995 року, виданого управлінням обліку і використання комунального майна м. Херсона виконавчого комітету Херсонської міської ради на підставі розпорядження № 780ж від 21 серпня 1995 року, ОСОБА_6 набула право власності на спірну квартиру.
У подальшому без його відома та за відсутності будь-яких правових підстав ОСОБА_6 зняла його з реєстраційного обліку у спірній квартирі, а згодом незаконно зареєструвала там свого сина ОСОБА_3, якому 01 листопада 2016 року за нотаріально посвідченим договором подарувала оспорювану квартиру.
01 серпня 2017 року ОСОБА_7, діючи в інтересах ОСОБА_8 на підставі довіреності, уклала з ОСОБА_4 договір оренди вказаного житла.
Посилаючись на незаконність приватизації спірної квартири та порушення його житлових прав, позивач просив: визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 ; скасувати розпорядження управління обліку і використання комунального майна м. Херсона виконавчого комітету Херсонської міської ради № 780ж від 21 серпня 1995 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім`я ОСОБА_6 на підставі розпорядження управління обліку і використання комунального майна м. Херсона виконавчого комітету Херсонської міської ради № 780 ж від 21 серпня 1995 року; визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 01 листопада 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О. М. за реєстрованим № 1145; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32225375 від 04 листопада 2016 року, винесене приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О. М., про право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру; визнати недійсною реєстрацію ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати недійсним договір оренди спірної квартири, укладений 01 серпня 2017 року між ОСОБА_7, діючою в інтересах ОСОБА_8, та ОСОБА_4 ; виселити ОСОБА_4 з квартири та вселити його до квартири АДРЕСА_1 ; стягнути солідарно зі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 10 000 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Майдана С. І. від 29 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, встановлені на підставі наданих сторонами доказів, спростовують твердження позивача щодо порушення відповідачами його житлових прав. Ознак фіктивності договору дарування не доведено. Встановивши, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в обґрунтування заподіяної позивачу моральної шкоди, як і доказів наявності такої шкоди, причинного зв`язку між шкодою і діяннями відповідача та вини останнього в її заподіянні, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення зазначених позовних вимог.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 січня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 з власної волі та міркувань знявся з реєстраційного обліку у спірній квартирі до моменту її приватизації та вибув на інше постійне місце проживання, де зареєструвався та у подальшому реалізував своє право на приватизацію відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", як особа, яка була зареєстрована та постійно там проживала. При цьому наявні у справі докази свідчать про дотримання органом приватизації процедури передачі спірної квартири у власність ОСОБА_6 .
Суд апеляційної інстанції послався на те, що ОСОБА_1 визнається та обставина, що після продажу у 2004 році належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_3 він виїхав на постійне місце проживання до російської федерації, де проживав, працював та набув громадянство російської федерації. Позивачу на праві власності належить квартира у столиці вказаної держави, у якій він постійно проживає.
Узагальнені доводи касаційної скарги
08 вересня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 31 серпня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального
і порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження зібраних у справі доказів, необґрунтованого відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, клопотання (заяви) щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що саме він мав право на приватизацію спірної квартири, оскільки відповідно до договору найму від 10 грудня 1980 року і акта передачі та прийняття договір укладено саме з ним. Особовий рахунок на спірну квартиру також до 2016 року був офомлений на нього, та він особисто приїздив і оплачував комунальні послуги.
Заявник вказує, що оспорюване свідоцтво про право власності від 21 серпня 1995 року № 780 було видано на підставі недійсних документів. ОСОБА_6 ніколи не укладала договір найму на спірну квартиру. Звертає увагу на порушення, які мали місце при укладенні договору дарування.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції на його вимогу не витребував у відповідача та третьої особи документи, на підставі яких можна було б провести почеркознавчу експертизу. Вважає, що дії апеляційного суду порушили його право на захист, а також не відповідали принципу змагальності.
Також заявник вказує, що у зв`язку із позбавленням відповідачами його можливості користуватися спірною квартирою він вимушений був проживати у готелі 145 днів, у зв`язку із чим ним понесено витрати у розмірі 210 тис. грн. Моральну шкоду, завдану відповідачами, оцінює у розмірі 10 тис. грн.
У поданих поясненнях представник заявника - ОСОБА_2 також посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у проведенні почеркознавчої експертизи. Вважає, що є підстави вважати заяву про приватизацію підробленою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 766/15676/17.
18 травня 2022 року справу було перерозподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Вказує, що під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази, зроблено обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позовних вимог, а апеляційний суд мотивовано відмовив у проведенні експертизи.
Представник позивача - ОСОБА_2 у поданих відповідях на відзив посилається на обґрунтованість доводів касаційної скарги, які доводять незаконність постанови апеляційного суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 листопада 1974 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено шлюб, що підтверджується актовим записом про реєстрацію шлюбу № 707, складеним 05 листопада 1974 року.
Згідно ордеру № 2595 від 10 листопада 1980 року ОСОБА_1 надано для проживання однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (у подальшому рішенням органу місцевого самоврядування вулиця перейменована на Купецьку).
Відповідно до облікової картки зареєстрованих осіб (форма № 17) відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконкому Херсонської міської ради та довідки по особовому рахунку № НОМЕР_2 після надання спірної квартири у ній зареєструвався ОСОБА_1 (1980 рік), його дружина ОСОБА_6 (1983 рік), мати дружини ОСОБА_10 (1985 рік).
На підставі ордеру № 1249 від 27 жовтня 1993 року, виданого Херсонським бавовняним комбінатом ОСОБА_1 на склад сім`ї 2 особи (позивач та дружина ОСОБА_6 ) надано житлове приміщення у АДРЕСА_4 .
Згідно з відміткою у паспорті ОСОБА_1 останній з 03 грудня 1993 року до 22 жовтня 2004 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
У відповідності до актового запису про розірвання шлюбу № 6 від 10 лютого 1994 року, зробленого Дніпровським районним РАЦС м. Херсон, 10 січня 1994 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Згідно з поясненнями ОСОБА_1, наданими в судах першої та апеляційної інстанції, з метою поліпшення житлових умов родина ОСОБА_11 перебувала на квартирному обліку і у жовтні 1993 року їм була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_3, з метою приватизації якої ОСОБА_1 виписався із спірної квартири, розірвав шлюб із ОСОБА_6 та зареєстрував місце проживання у наданому новому житлі, після приватизації якого у тому ж році одразу його продав.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 09 грудня 2003 року встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час відмовляли у видачі дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_3, що стало підставою для його звернення до суду, рішенням якого визнано неправомірними дії посадових осіб ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та зобов`язано адміністрацію видати ОСОБА_1 довідку-дозвіл на приватизацію зазначеної квартири.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 10 лютого 2004 року серії НОМЕР_3, виданого ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" на підставі розпорядження від 09 лютого 2004 року № 3592, квартира за адресою: АДРЕСА_4, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 у зв`язку з її приватизацією.
Ці обставини також підтверджуються довідкою Державного ощадного банку від 11 січня 2007 року, згідно з якою ОСОБА_1 за адресою: кв. АДРЕСА_3, використав приватизаційний житловий чек в сумі 4, 20 грн.
Згідно з актом від 22 серпня 2018 року, складеним комісією ТОВ "Керуюча компанія "Нове місто" за участю сусідів з квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6, затвердженим у передбаченому законом порядку його керівником, ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 не проживав з 1993 року.
Також судом встановлено, що 28 липня 1995 року, після вибуття ОСОБА_1 зі спірної квартири на інше постійне місце проживання, ОСОБА_6 виявила намір реалізувати своє право на приватизацію житла, передбачене Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", у зв`язку із чим звернулась з відповідною заявою до органу приватизації та надала визначений законодавством пакет документів на підтвердження цього права.