Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 686/5863/13-ц
провадження № 61-21099св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_2 ,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Цілімецька Олена Борисівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2021 року у складі судді Приступи Д. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Перший відділ ДВС у місті Хмельницькому) Цілімецької О. Б., посилаючись на те, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2013 року стягнуто солідарно з неї та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькбудінвест» (далі - ТОВ «Хмельницькбудінвест») на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») заборгованість за кредитним договором від 27 березня 2007 року № 27/03/2007/978-К/531 в розмірі 25 174,50 євро, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 19 березня 2013 року еквівалентно 260 157,11 грн, а також - судові витрати в сумі 2 601,57 грн. Таким чином, оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом також в іноземній валюті, то під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, державний виконавець був зобов`язаний керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у разі сплати боржником коштів у гривнях надати доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби. Однак в порушення вимог вищевказаної статті державним виконавцем перераховувалися стягувачу грошові кошти у гривнях, а не у валюті, зазначеній в резолютивній частині судового рішення, що не вважається належним виконанням такого рішення. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Цілімецької О. Б. у виконавчому провадженні № 44127844 і зобов`язати її давати доручення про купівлю та перерахування євро на відповідний валютний рахунок Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому у виконавчому провадженні № 44127844.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2021 року в задоволенні скарги відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що при здійсненні виконавчого провадження № 44127844 державним виконавцем проводиться стягнення кредитної заборгованості в національній валюті України - гривні, що відповідає нормам цивільного законодавства. При цьому стягувачем не оскаржуються дії державного виконавця щодо неправильного здійснення розрахунку та стягнення боргу.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2021 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 не надано доказів, які б підтверджували, що невчинення державним виконавцем дій щодо надання доручень про купівлю іноземної валюти порушуються її права як боржника. Наявні в матеріалах справи розпорядження державного виконавця про необхідність перерахування ПАТ «КБ «Надра» стягнутих з боржника грошових коштів у розмірі 1 317,12 грн та 1 706,29 грн не підтверджують бездіяльність чи протиправність дій виконавця, оскільки в подальшому вказані кошти були перераховані на користь банку. При цьому зі змісту наданого ПАТ «КБ «Надра» листа вбачається, що станом на 24 жовтня 2018 року на погашення кредитної заборгованості на його рахунок надійшло 2 357,48 євро та 2 601,47 грн. Таким чином, враховуючи, що скарга ОСОБА_2 в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця не підлягає задоволенню у зв`язку з недоведеністю, відсутні й підстави для задоволення скарги в частині зобов`язання державного виконавця давати доручення про купівлю та перерахування євро на відповідний валютний рахунок виконавчої служби.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її скаргу.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказала, що оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - євро, то державний виконавець зобов`язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Однак в порушення вимог вищевказаної статті державним виконавцем перераховувалися стягувачу грошові кошти у гривнях, а не у валюті, зазначеній в резолютивній частині судового рішення, що не вважається належним виконанням судового рішення. Наявними в матеріалах справи розпорядженнями державного виконавця підтверджується, що грошові кошти у гривнях, які надійшли на рахунок виконавчої служби 07 листопада та 07 грудня 2018 року, були перераховані стягувачу лише 08 січня 2019 року. Отже, державний виконавець не тільки не здійснював купівлю іноземної валюти для перерахування її стягувачу, а й перераховував грошові кошти у гривнях із значним запізненням. З огляду на постійне зниження обмінного курсу національної валюти Українинесвоєчасна конвертація гривні в євро призводила до того, що її борг в іноземній валюті фактично погашався у меншому розмірі. Тому апеляційний суд дійшов помилково висновку про не порушення її прав як боржниканевчиненням державним виконавцем дій щодо надання доручень про купівлю іноземної валюти.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
07 квітня 2022 року справа № 686/5863/13-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Хмельницькбудінвест» на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 27 березня 2007 року № 27/03/2007/978-К/531 в розмірі 25 174,50 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 19 березня 2013 року еквівалентно 260 157,11 грн, а також - судові витрати в сумі 2 601,57 грн.
22 липня 2014 року державним виконавцем Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому відкрито виконавче провадження № 44127844 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2218/5863/13-ц, виданого 14 липня 2014 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, про стягнення заборгованості в сумі 262 758,68 грн.
28 березня 2018 року державним виконавцем було видано розпорядження № 44127844 про необхідність перерахування на користь ПАТ «КБ «Надра» грошових коштів, які надійшли 05 січня та 07 березня 2018 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 2/2218/5863/13-ц від 14 липня 2014 року про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_2 , в розмірі 1 317,12 грн.
08 січня 2019 року державним виконавцем було видано розпорядження № 44127844 про необхідність перерахування на користь ПАТ «КБ «Надра» грошових коштів, які надійшли 07 листопада та 07 грудня 2018 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 2/2218/5863/13-ц від 14 липня 2014 року про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_2 , в розмірі 1 706,29 грн.
Листом ПАТ «КБ «Надра» від 24 жовтня 2019 року вих. № 12656 підтверджується, що зазначені у вищезгаданих розпорядженнях державного виконавця грошові кошти, загальний розмір яких становить 3 023,41 грн (1 317,12 + 1 706,29), ПАТ «КБ «Надра» зарахувало на погашення боргу за виконавчим листом № 2/2218/5863/13-ц від 14 липня 2014 року. Станом на 24 жовтня 2018 року в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням № 44127844 надійшло 2 357,48 євро та 2 601,47 грн.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.