Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 761/15358/20
провадження № 61-19614св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Аграрний фонд»,
третя особа - Дочірнє підприємство «Агрофінфонд»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Аграрний фонд» на постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - АТ «Аграрний фонд»), третя особа - Дочірнє підприємство «Агрофінфонд» (далі - ДП «Агрофінфонд»), про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовував тим, що наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 04 грудня 2019 року № 85 його призначено директором ДП «Агрофінфонд», однак наказом відповідача від 13 березня 2020 року № 54 - відсторонено від виконання повноважень директора та призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора ДП «Агрофінфонд» Драня В. Я., хоча з 06 березня 2020 року по 27 березня 2020 року та з 31 березня 2020 року по 17 квітня 2020 року він був тимчасово непрацездатним, про що повідомив відповідача. З наказом від 13 березня 2020 року № 54 відповідач його не ознайомив, на розгляд відповідачем питання щодо відсторонення від виконання повноважень його запрошено не було, будь-яких пояснень від позивача перед прийняттям оспорюваного наказу відповідачем не відбиралось, фактично він був позбавлений права на захист та надання пояснень. Наказ від 13 березня 2020 року № 54 не містить підстав та строку відсторонення позивача від повноважень, і доказів, які б свідчили про порушення ним вимог статті 46 КЗпП України як на підставу відсторонення від виконання повноважень директора ДП «Агрофінфонд», не існує. Таким чином, внаслідок протиправних дій з боку відповідача, що виявились у незаконному відстороненні його від виконання безпосередніх обов`язків, станом на дату подачі цього позову він безпідставно не отримує заробітну плату і відповідачем постійно вчиняються перешкоди щодо доступу до робочого місця. Оскільки з вини відповідача він не може приступити до виконання своїх посадових обов`язків, не отримує заробітну плату, що по суті є вимушеним прогулом, відповідно до статті 235 КЗпП України він має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 13 березня 2020 року № 54 про відсторонення позивача від виконання повноважень директора ДП «Агрофінфонд» та поновити позивача на посаді, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 березня 2020 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 04 лютого 2021 року провадження в справі в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу закрив.
Закриваючи провадження в справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд постановою від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року скасував і направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що в наказі про відсторонення за підписом в. о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» не зазначено конкретної підстави такого відсторонення (норми цивільного чи трудового законодавства).
Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо корпоративної природи правовідносин сторін у цій справі, оскільки не встановив підставу видання оскаржених наказів.
За таких обставин суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, безпідставно вказав, що за суб`єктним складом даний спір підпадає під дію ГПК України і належить до компетенції господарських судів.
Таким чином, з огляду на суб`єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин апеляційний суд дійшов до висновку, що спір в частині визнання незаконним та скасування наказу підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Крім того, закриваючи провадження в справі в частині визнання недійсним та скасування наказу про відсторонення, суд першої інстанції залишив поза увагою, що решта вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги, провадження щодо якої закрите судом, оскільки їх задоволення залежить від задоволення позовної вимоги про визнання недійсним та скасування наказу.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що окремий розгляд цих позовних вимог унеможливлює ефективний захист порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а отже суперечить завданню цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, АТ «Аграрний фонд»,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження АТ «Аграрний фонд»зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивував тим, що в порушення частини другої статті 78 ЦПК України суд апеляційної інстанції послався на п.п. 8, 12.1 статуту АТ «Аграрний фонд», затвердженого Міністерством економіки України від 03 червня 2020 року № 1042, проте п.п. 8, 12.1 в статуті не існує, а також на дату прийняття наказу від 13 березня 2020 року № 54 чинним був статут в редакції затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 698.
АТ «Аграрний фонд» не погоджується з посиланням апеляційного суду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, оскільки в цій справі позивач був звільнений на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України.
Суд неправильно застосував норми статті 46 КЗпП України замість статті 99 ЦК України. У ПАТ «Аграрний фонд» були всі юридичні підстави відсторонити позивача від займаної посади з метою захисту своїх корпоративних прав як засновника ДП «Агрофінфонд» і таке відсторонення відповідає статті 99 ЦК України та не підпадає під регулювання статті 46 КЗпП України.
Разом з тим, відсторонення позивача від виконання повноважень директора ДП «Агрофінфонд» за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства прийняти рішення про відсторонення від виконання повноважень директора міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.
Крім того, в ухвалі Київського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі, не наведено мотивів поновлення строку, не зазначено обставин, які дають підстави вважати поважними причинами пропуску такого строку.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 04 грудня 2019 року № 85 за підписом в. о. голови правління, ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «Агрофінфонд» з 05 грудня 2019 року за сумісництвом, підстава: заява ОСОБА_1 від 04 грудня 2019 року (а. с. 84).
Згідно з наказом ДП «Агрофінфонд» від 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 з 05 грудня 2019 року приступив до виконання обов`язків ДП «Агрофінфонд» за сумісництвом з оплатою праці в розмірі 0,5 посадового окладу згідно штатного розпису, підстава: наказ голови правління ПАТ «Аграрний фонд» від 04 грудня 2019 року № 85 (а. с. 85).
Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 13 березня 2020 року № 54 за підписом в. о. голови правління, тимчасово відсторонено ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ДП «Агрофінфонд», призначено тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП «Агрофінфонд» Драня В. Я. з 16 березня 2020 року та уповноважено його на підготовку та подання всіх необхідних документів для державної реєстрації змін до відомостей про підприємство, які містяться в ЄДРПОУ, пов`язаних зі зміною керівника, з правом передоручення (а. с. 6).
Згідно з довідкою ДП «Агрофінфонд» від 25 травня 2020 року № 3 ОСОБА_1 працює в ДП «Агрофінфонд» з 05 грудня 2019 року, на даний час займає посаду директора (а. с. 9).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.