Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 748/1840/21
провадження № 61-1264св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
заявник - Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер»,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Фадєєва Ніна Анатоліївна,
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.
у справі за скаргою Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Фадєєвої Ніни Анатоліївни про передачу виконавчого провадження, заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (далі - НВ ТОВ «Агро-Інтер») у липні 2021 року звернулося до суду зі скаргою про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Фадєєвої Н. А. про передачу виконавчого провадження.
Зазначена скарга мотивована тим, що 07 липня 2021 року головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Фадєєвою Н. А. (далі - державний виконавець) винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 25110102 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - за місцем проживання/перебування боржника.
Державний виконавець мотивувала своє рішенням тим, що боржник у виконавчому провадженні начебто проживає за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
З таким рішенням державного виконавця заявник не погоджується, оскільки Інструкцією передбачений перелік документів, які необхідні для пред`явлення до виконання виконавчого документа за місцем проживання або перебування фізичної особи, проте виконавче провадження було передано на підставі лише наданої заяви боржника про її місце проживання за відсутності доказів про те, що боржник проживає та перебуває за новою адресою.
Також заявник вказав про те, що оскаржувану постанову стягувач отримав через засоби поштового зв`язку лише 21 липня 2021 року, звернувся до суду 26 липня 2021 року, тому строк для подання скарги пропущений з поважних причин.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2021 року в задоволенні скарги НВ ТОВ «Агро-Інтер» про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Фадєєвої Н. А. про передачу виконавчого провадження відмовлено.
Зазначена ухвала мотивована тим, що суб`єкт оскарження при винесенні оскаржуваної постанови про передачу виконавчого провадження діяла в межах своїх повноважень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 вересня 2021 року у задоволенні заяви НВ ТОВ «Агро-Інтер» про ухвалення додаткового рішення у цій справі відмовлено.
Зазначена ухвала мотивована тим, що згідно з мотивувальною частиною ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2021 року судом вирішувалося питання про судові витрати, в тому числі і щодо відшкодування заявнику витрат на правничу допомогу, в задоволенні яких було відмовлено.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу НВ ТОВ «Агро-Інтер» задоволено. Ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2021 року та від 20 вересня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення скарги.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Суми) Фадєєвої Н. А. про передачу виконавчого провадження № 25110102 від 07 липня 2021 року.
Стягнуто з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь НВ ТОВ «Агро-Інтер» 2 270 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для передачі виконавчого документа до іншого відділу ДВС, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Визначення місця виконання виконавчого документа щодо фізичної особи-боржника має відбуватися за зареєстрованим місцем її проживання, а будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення суду.
У той же час, судом першої інстанції залишено поза увагою, що неправомірність дій державного виконавця стосовно передачі виконавчого документа до іншого відділу за місцем проживання боржника, призводить до затягування виконання рішення суду та відповідно порушує права та інтереси стягувача.
Винесення оскаржуваної постанови зумовило неодноразову передачу виконавчого провадження з одного ВДВС до іншого без достатньої підстави, що, у свою чергу, призвело до невиконання судового рішення протягом певного періоду, а отже, порушило право стягувача на ефективність і своєчасність виконання рішення суду.
Представник НВ ТОВ «Агро-Інтер» - адвокат Васюк М. М. 11 листопада 2021 року направив на адресу суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути на користь НВ ТОВ «Агро-Інтер» за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного ВДВС по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 08 грудня 2021 року в задоволенні заяви НВ ТОВ «Агро-Інтер» про ухвалення додаткового рішення відмовив.
Зазначену ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що НВ ТОВ «Агро-Інтер» не надано належних доказів понесених витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від НВ ТОВ «Агро-Інтер» у січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, згідно з якими відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Також поза увагою апеляційного суду залишився правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 922/2056/20, згідно з яким суд не може втручатися у правовідносини між адвокатським об`єднанням (адвокатом) та клієнтом.
У правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, та Верховного Суду у постановах від 18 червня 2020 року у справі № 140/2024/19, від 24 грудня 2021 року у справі № 640/20683/19, від 29 грудня 2020 року у справі № 41/559, від 30 липня 2021 року у справі № 320/5975/20, від 29 червня 2021 року у справі № 922/1556/20, для отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу достатньо вказівки у позовній заяві або апеляційній скарзі про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.
Однак, зазначене також залишилося поза увагою апеляційного суду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 лютого 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Чернігівського районного суду Чернігівської області.
Справа № 748/1840/21 надійшла до Верховного Суду 16 лютого 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 05 травня 2022 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
Представник НВ ТОВ «Агро-Інтер» - адвокат Васюк М. М. 11 листопада 2021 року направив поштовою кореспонденцією на адресу суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути на користь НВ ТОВ «Агро-Інтер» за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного ВДВС по Куликівському та Чернігівському районах Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
На обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення заявник посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги НВ ТОВ «Агро-Інтер» надало договір № 77 про надання правової допомоги від 03 вересня 2021 року, додаток № 1 від 03 вересня 2021 року до Договору № 77 про надання правової допомоги від 03 вересня 2021 року, акт наданих послуг від 11 листопада 2021 року згідно з договором № 77 про надання правової допомоги від 03 вересня 2021 року, звіт про обсяг наданих послуг від 11 листопада 2021 року згідно з договором № 77 про надання правової допомоги від 03 серпня 2021 року.
Також вказав, що в апеляційній скарзі НВ ТОВ «Агро-Інтер» повідомило про попередній орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу у сумі 20 000 грн, а остаточний розмір витрат буде визначений з урахуванням вчинених процесуальних дій та буде оплачено клієнтом протягом 30 робочих днів з дати набрання чинності судовим рішенням у справі.
Також апеляційним судом встановлено, що в апеляційній скарзі на ухвалу Чернігівського районного суду від 01 вересня 2021 року представник НВ ТОВ «Агро-Інтер» - адвокат Васюк М. М. лише зазначив про попередній розмір витрат на правову допомогу, а саме 20 000 грн, які понесене НВ ТОВ «Агро-Інтер» під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Також вказав, що клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу або заява про ухвалення додаткового рішення будуть подані в порядку, передбаченому ЦПК України, тобто не виконав вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.