Постанова суду № 760/33557/18 від 26.05.2022 про повноваження його, адвоката ОСОБА_2, як члена Ради адвокатів міста Києва, на складання протоколу про адміністративні...

Постанова

Іменем України

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 760/33557/18

провадження № 61-10426св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2019 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовував тим, що відповідачем поширено недостовірну та таку, що принижує його честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації, інформацію шляхом надання пояснень під час засідання 30 листопада 2017 року дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - КДКА) Рівненської області та надання інтерв`ю, яке опубліковано на сайті Юридичного вісника України (ІНФОРМАЦІЯ_1) у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зокрема, не дочекавшись рішення, під час засідання 30 листопада 2017 року дисциплінарної палати КДКА Рівненської області, у порушення статті 62 Конституції України, статті 221 КУпАП та статті 11 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідач визнав його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 212-3 КУпАП.

Крім того, відповідач, не дочекавшись результатів службового розслідування за заявою, адресованою Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, підписану 11 грудня 2017 року, в опублікованій на сайті Юридичного вісника України (ІНФОРМАЦІЯ_1) статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ІНФОРМАЦІЯ_3, визнав позивача винним в адміністративних правопорушеннях, передбачених статтями 172-7, 172-8, 184-1 КУпАП.

Також, відповідач виклав недостовірну інформацію про повноваження його, адвоката ОСОБА_2, як члена Ради адвокатів міста Києва, на складання протоколу про адміністративні правопорушення, що в свою чергу надає читачу підстави думати про те, що начальник Департаменту документального забезпечення Національної поліції України ОСОБА_1 умисно перешкоджає діяльності адвокатів, при цьому зазначивши у статті інформацію про те, що він неправомірно відмовив адвокату у наданні інформації.

Крім того, відповідач обмежив його право на звернення зі скаргами на дії адвокатів, зазначивши, що не дочекавшись рішення суду, подав скаргу, хоча жодним нормативно-розпорядчим документом такого порядку не визначено. При цьому, відповідач поставив під сумнів професійні здібності позивача, зазначивши, що "ідея та авторство цих скарг не можуть належати чиновнику структурного підрозділу Національної поліції", чим створив передумови читачеві думати про те, що начальник Департаменту документального забезпечення Національної поліції України зі стажем 23 роки та з повною вищою юридичною освітою за спеціальністю "правознавство" нездатний читати законодавство та застосовувати його на практиці, при тому, що розгляд адвокатських запитів, відповідно до положень про Департамент, це одне із основних завдань.

На думку позивача, інформація, поширена щодо нього відповідачем, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики тощо, тому є такою, що порушує його немайнові права. Дана інформація не є оціночним судженням, а обов`язок доказування її достовірності згідно закону покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканість його ділової репутації, інформацію, поширену відповідачем:

1) у поясненні, наданому ОСОБА_2 під час засідання 30 листопада 2017 року дисциплінарної палати КДКА Рівненської області та зафіксованої у протоколі від 30 листопада 2017 року № 2 зазначеної КДКА, а саме: "Вважає, що складений на заявника протокол від 05 жовтня 2017 року відповідає встановленим законом вимогам, і за ним судом буде застосоване адміністративне стягнення";

2) у рішенні дисциплінарної палати КДКА Рівненської області від 28 грудня 2017 року № Д/4-4, а саме: "Вважає, що складений на заявника протокол від 05 жовтня 2017 року відповідає встановленим законом вимогам, і за ним судом буде застосоване адміністративне стягнення";

3) у рішенні дисциплінарної палати КДКА Рівненської області від ІНФОРМАЦІЯ_3 № Д/5-6, а саме: "Вважає, що складений на заявника протокол від 05 жовтня 2017 року відповідає встановленим законом вимогам, і за ним судом буде застосоване адміністративне стягнення";

4) в опублікованій на сайті Юридичного вісника України (ІНФОРМАЦІЯ_1) статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ІНФОРМАЦІЯ_3:

"Скарги у відповідь і дії Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА)

П`ятого жовтня цього року мною було складено такий протокол стосовно начальника департаменту документального забезпечення Національної поліції України ОСОБА_1, який неправомірно відмовив адвокату в наданні інформації на адвокатський запит. Печерським районним судом м. Києва прийнято до провадження цей протокол, на даний час триває розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Не зважаючи на відсутність остаточного рішення суду в справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 звернувся зі скаргами на мене (2 скарги) та на ОСОБА_3 (яка не має жодного відношення до складення особисто мною вищезазначеного протоколу) до ВКДКА, в яких просить притягнути нас до дисциплінарної відповідальності. Усі вказані скарги було скеровано головою ВКДКА ОСОБА_6 до КДКА Рівненської області, хоча ні Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ні Правила адвокатської етики йому не дозволяють цього робити.

Щодо змісту і форми цих скарг.

Окремої уваги заслуговує зміст та форма вказаних скарг, які не відповідають встановленим вимогам заяви (скарги) щодо неналежної поведінки адвоката (копії звернень надані редакції).

По-перше, підписант виказує неабияку обізнаність у профільному законодавстві щодо адвокатури, цитує рішення, положення, порядки та регламенти, прийняті Радою адвокатів України, розпорядження Голови Національної асоціації адвокатів України. Додає до своїх звернень їх копії, матеріали службової переписки із секретаріатом Національної асоціації адвокатів України. Мені недоречно висловлювати в цій статті власні припущення, але стиль та місце подання цих звернень, швидкий їх розподіл на КДКА іншого регіону наводять на думки, що ідея та авторство цих скарг не можуть належати чиновнику структурного підрозділу Національної поліції.

По друге, підписант звертається до ВКДКА як фізична особа, однак використовує бланк, печатку Національної поліції, що прямо заборонено Інструкцією з діловодства НПУ та іншими актами. Навіть використовуються підлеглі, що друкують і прошивають звернення, прізвища яких, як виконавців, зазначено в самих зверненнях. Я не виключаю, що в діях ОСОБА_1, в даному випадку можуть міститись ознаки адміністративних правопорушень, передбачених статтями 172-7, 172-8, 184-1 КУпАП, однак це окрема тема.

Звичайно, підписантом не наведено будь-яких фактів, тверджень та мотивів з приводу того, що саме я порушив, або що саме не виконав у розумінні частини другої статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", більше того, поняття "управлінсько-владні функції адвоката" не містить ні цей закон, ні Правила адвокатської етики, ні будь-який інший акт законодавства.

Ці та інші доводи, що свідчать про відсутність підстав для порушення дисциплінарних справ, було наведено мною та ОСОБА_4 до КДКА Рівненської області, яка 15 грудня цього року буде вирішувати питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно нас";

зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію в порядку, визначеному частиною сьомою статті 277 ЦК, поширену ним під час надання інтерв`ю та опубліковану на сайті Юридичного вісника України (ІНФОРМАЦІЯ_1) у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно ОСОБА_1, начальника Департаменту документального забезпечення Національної поліції України, а саме:

"Скарги у відповідь і дії ВКДК адвокатури

Щодо змісту і форми цих скарг.

По третє, підписант, наводячи міркування щодо того, що я не мав права складати стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення, стверджує, що в моїх діях, на його думку, вбачається "зловживання управлінсько-владними функціями адвоката". Пункт 4 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120 прямо вказує: визнання інших діянь (крім вищезазначених) дисциплінарним проступком адвоката та притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за їх вчинення не допускається. Звичайно, підписантом не наведено будь-яких фактів, тверджень та мотивів з приводу того, що саме я порушив, або що саме не виконав у розумінні частини другої статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", більше того, поняття "управлінсько-владні функції адвоката" не містить ні цей закон, ні Правила адвокатської етики, ні будь-який інший акт законодавства.

стягнути з відповідача 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Солом`янський районний суд м. Києва рішенням від 28 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що відносно позивача не поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію останнього, тобто порушують немайнові права позивача, а тому не підлягають визнанню та спростуванню як такі, що не відповідають дійсності.

Оскільки судом не встановлено розповсюдження відповідачем негативної та недостовірної інформації щодо позивача, яка порушує його честь, гідність та ділову репутацію, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Київський апеляційний суд постановою від 11 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2019 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що виходячи зі встановлених обставин справи в їх сукупності та на підставі положень діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відносно позивача не поширено відомостей, що не відповідають дійсності, які викладені неправдиво та мають виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію останнього, тобто порушують його немайнові права.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого суду в частині відмови у відшкодуванні на користь позивача моральної шкоди, оскільки ця позовна вимога є похідною від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами висновку щодо застосування частини третьої статті 3 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 520/11029/14-ц;висновку щодо застосування судами статті 19 та 56 Конституції України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17; висновку щодо застосуваннясудами частини четвертої статті 296 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 761/19388/17; висновку щодо застосування судами статей 34, 68 Конституції України, статей 1, 2 та 27 Закону України "Про інформацію" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивував тим, що апеляційний суд: не дослідив всі докази, не надав їм правової оцінки, порушив принцип змагальності, об`єктивності та всебічності; не задовольнив клопотання щодо витребування наявної у відповідача ОСОБА_2 інформації, яка стала основним доказом при прийнятті рішення судом першої інстанції; визнав на власний розсуд щодо помилкового сприйняття заявником інформації як негативної, недостовірної та такої, що порушує його особисті немайнові права; не взяв до уваги беззаперечних доказів про підтвердження істинності фактів; вибірково застосував законодавство на власний розсуд без оцінки всіх наявних у справі доказів та прийняв одностороннє рішення на користь особи, яка не підтвердила власні твердження відповідними доказами.

Відповідач у порушення частини четвертої статті 296 ЦК України використав ім`я, посаду позивача, зазначав конкретні події, дати подій, та власні припущення щодо порушень з боку позивача.

Крім того, встановити, що саме заявник відмовив, на думку ОСОБА_2, ОСОБА_5 у наданні відповіді на адвокатський запит, чи правомірно, чи неправомірно було відмовлено у наданні відповіді, може тільки орган уповноважений розглядом справи за частиною п`ятою статті 212-3 КУпАП, тобто суд.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Зазначає те, що інформація, яку просить позивач визнати недостовірною, не є фактичними твердженнями, а зводиться до оціночних суджень відповідача в обґрунтування заперечень проти поданої щодо нього дисциплінарної скарги.

Позивач посилається на пояснення відповідача, відображені і створені не ним, а іншою особою - КДКА Рівненської області у своїх рішеннях.

Сам позивач не надає суду зміст пояснень відповідача, адресованих відповідачем цьому дисциплінарному органу, а лише посилається на рішення цього органу, що містять у собі висновки і припущення не відповідача, а їх інтерпретацію цього органу.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про розгляд за його участю даної справи

У касаційній скарзі ОСОБА_1, зокрема, заявив клопотання про розгляд справи за його участю.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Тому клопотання задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що дисциплінарною палатою КДКА Рівненської області розглянуто скаргу начальника Департаменту документального забезпечення Національної поліції України ОСОБА_1, зокрема, на дії адвоката ОСОБА_2 та ухвалено рішення від 28 грудня 2017 року № Д/4-4 і рішення від ІНФОРМАЦІЯ_3 № Д/5-6.

У рішенні дисциплінарної палати від 28 грудня 2017 року № Д/4-4 в останньому абзаці 4-ї сторінки та першому абзаці 5-ї сторінки зазначено "На засіданні дисциплінарної палати 30 листопада 2017 року адвокат ОСОБА_2 пояснив, що ним раніше неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 212-3 КУпАП, за якими судами були накладені адміністративні стягнення.

Вважає, що складений на заявника протокол від 05 жовтня 2017 року відповідає встановленим законом вимогам, і за ним буде застосоване адміністративне стягнення".

У рішенні (7 сторінка) дисциплінарної палати від ІНФОРМАЦІЯ_3 № Д/5-6 зазначено "На засіданні дисциплінарної палати 30 листопада 2017 року адвокат ОСОБА_2 зазначив "…також пояснив, що ним раніше неодноразово складалися протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 212-3 КУпАП, за якими судами накладені адміністративні стягнення.

Також, у протоколі засідання дисциплінарної палати КДКА Рівненської області від 30 листопада 2017 року № 2 зазначено: "Адвокат ОСОБА_2, який безпосередньо на засіданні подав письмові пояснення, вказує…

Крім того встановлено, що відповідачем під час надання інтерв`ю, яке опубліковане на сайті Юридичного вісника України (ІНФОРМАЦІЯ_1) у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ІНФОРМАЦІЯ_3, зазначено:

"Скарги у відповідь і дії ВКДК адвокатури

Не зважаючи на відсутність остаточного рішення суду в справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 звернувся зі скаргами на мене (2 скарги) та на ОСОБА_3 (яка не має жодного відношення до складення особисто мною вищезазначеного протоколу) до ВКДКА, в яких просить притягнути нас до дисциплінарної відповідальності. Усі вказані скарги скеровано головою ВКДКА ОСОБА_6 до КДКА Рівненської області, хоча ні Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ні Правила адвокатської етики йому не дозволяють цього робити.

Щодо змісту і форми цих скарг.

................

Перейти до повного тексту