Постанова
Іменем України
21 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 569/1015/19
провадження № 61-15св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головне управління Державної податкової служби в Рівненській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Хилевича С. В. у справі за заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Рівненській області про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Просив суд встановити факт неподання ним - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) податкової декларації про майновий стан та доходи від 29квітня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт неподання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , що проживаєза адресою: АДРЕСА_1 ) податкової декларації про майновий стан та доходи від 29 квітня 2016 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, є належним способом захисту його права, оскільки встановлення факту неподання податкової декларації про майновий стан та доходи в інший спосіб не передбачено законом, як і не передбачено законом заборони встановлювати вказаний заявником факт. Суд взяв до уваги висновок експерта від 04лютого 2021 року № СЕ-19/118-21/254-ПЧ, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 не підписував та не подавав декларації про майновий стан та доходи від 29 квітня 2016 року Головного управління ДФС в Рівненській області.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2021 рокуапеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задоволено частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2021 року скасовано.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у вигляді понесеного судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 152, 60 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що усвоїй заяві до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просиввстановити факт неподання ним податкової декларації про майновий стан і доходи, однак не факт непідписання податкового документа, який підтверджений висновком експерта. Таким чином, вимога заявника, з якою він звернувся до суду, відрізняється від вимоги, яка підтверджена належними доказами.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
30 грудня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язкузвернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права (стаття 315 ЦПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постані Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 464/6696/20.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не подавав податкової декларації про майновий стан та доходи від 29 квітня 2016 року, згідно з якою і нібито виникла заборгованість і йому не відомо, як вказаний документ потрапив до Головного управління ДФС у Рівненській області, тому єдиним способом захисту йогопорушеного права є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту неподачі ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан та доходи від 29 квітня 2016 року.
Зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючу заяву про всановлення факту, що має юридичне значення, взяв до уваги висновок експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України від 04 лютого лютого 2021 року № СЕ-19/118-21/254-ПЧ, яким встановлено факт підроблення невстановленими особами податкової декларації про майновий стан та доходи від 29 квітня 2016 року та факт неподання заявником цих документів. Однак, Рівненський апеляційний суд скасував законне рішення, зазначивши про невідповідність вимоги заявника вимозі, що встановлена судом. Такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки суд першої інстанції приймав рішення з огляду на всі досліджені в судовому засіданні факти та докази.
Заінтересована особа як орган влади не довела що заявник не тільки підписував, а й взагалі подавав документи. Натомість заявник довів висновком експерта непідписання документів та той факт, що він не знав про їх існування і не подавав заінтересованій особі до того часу, поки у 2018 році не звернувся до Рівненького окружного адміністративного суду з вимогою зобов`язати заінтересовану особу (у справі № 460/2159/18 - відповідача) надати матеріали облікової справи платника податків, адже на звичайний запит з невідомих причин заінтересована особа ці документи не надала.
Також зазначає, що апеляційний суд помилково трактує норми матеріального права та зазначає, що законом не передбачено права чи обов`язку заінтересованої особи встановлювати факти, що мають юридичне значення - неподання особою документа. Однак зазначає, щозаінтересована особа і не встановлювала факт. За встановленням факту звернулася особа, право якої порушено, про що свідчить і висновок експерта.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, встановлений висновком експерта факт непідписання заявникомдекларації та ряду інших документів, з яких відповідач сформував його податкову справу. Факт непідписання заявником документа свідчить і про факт його неподання.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано із Рівненського міського суду Рівненськоїобласті цивільну справу.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, встановити факт неподання ним - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) податкової декларації про майновий стан та доходи від 29 квітня 2016 року.
З висновку експерта від 04 лютого 2021 року № СЕ-19/118-21/254-ПЧ встановлено, що підписи (не прізвище, ім`я, по батькові), вчинені на наданих експерту документах, не належать ОСОБА_1 , а іншій особі. Зокрема, підписи (не прізвище, ім`я, по батькові), вчинені на податковій декларації про майновий стан і доходи від 29 квітня 2016 року та на розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою від 29 квітня 2016 року, належать не ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), а іншій особі (т. 1 а. с. 190-201).
Таким чином, висновком експерта підтверджується вчинення підпису на вищевказаних податкових документах не заявником, а іншою особою.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.