ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 280/5721/19
адміністративне провадження № К/9901/35902/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП ПРОМТЕХНІКА» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Стельнікової Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів Мельника В.В., Сафронової С.В.)
У С Т А Н О В И В:
РУХ СПРАВИ
І. Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКП ПРОМТЕХНІКА» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, податковий орган, ГУ ДПС), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2019 №0000070507, від 02.09.2019 №0000080507.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариства зазначило, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.
3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Запорізькій області від 02 вересня 2019 року №0000070507 та №0000080507. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача. Допущені контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 28 грудня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №280/5721/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №280/5721/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
5.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права норм п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, порушено норми процесуального права, а саме 12, 205, 229, 242, 122 Кодексу адміністративного судочинства України, викладених у постановах Верховного суду від 31.03.2020 справа №824/434/15-а , від 07.02.2020 р. № 806/4249/15 (К/9901/24719/18), від 29.05.2020 справа №826/27811/15, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
5.3. ГУ ДПС указує на нереальність господарських операцій оскільки у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення задекларованої господарської діяльності, а саме: відсутні матеріально-технічні і технологічні можливості здійснення послуг та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту послуг, відсутні товарно-транспортні накладні, договори оренди.
5.4. Також податковий орган указує, що операції позивача з контрагентами (ТОВ «КАВІСТА, ТОВ «ТАІСТАС ) не спричинили настання реальних правових наслідків; операції позивача з ТОВ «КАВІСТА є безтоварними по ланцюгу постачання. Уважає, що суд першої та апеляційної інстанції ухвалив рішення у порушення норм п.198.1 п.198.2, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України). Посилається на те, що за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень України інформацією, ТОВ «КАВІСТА» є фігурантом кримінальних проваджень від 17.03.2017 №42017111200000142, від 06.10.2017 №42017000000003203, від 30.08.2017 №32017250000000033, від 14.02.2018 №42018100000000143, року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205, частин и другої 2 статті 209, ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України, а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень України інформацією, ТОВ «ТАІСТАС» є фігурантом кримінального провадження від 17.03.2017 №4201711100000142 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 205, ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України.
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.
7. 19 лютого 2021 року справа №280/5721/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, що податковим органом здійснено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «ВКП Промтехніка» (код ЄДРПОУ 38191489) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з TOB «КАВІСТА» (код ЄДРПОУ 41003453), TOB «ЕСКВАДРО» (код ЄДРПОУ 40634696) та ТОВ «ТАІСТАС» (код ЄДРПОУ 41753334) у лютому 2019 року - показників декларацій з податку на додану вартість та за І квартал 2019 року - фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, якою встановлено порушення позивачем:
- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за 1 квартал 2019 року на суму 467 945 грн.;
- п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету всього на суму 519 939грн., в т.ч.: за лютий 2019 року 519 939 грн.
9. За результатами перевірки складено Акт від 02.07.2019 №476/08-01-14-07/41086063, на підставі якого відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:
-№0000070507 від 02.09.2019, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в т.ч. за податковим зобов`язанням на суму 467945 грн., та за штрафними санкціями на суму 233972,50 грн.
-№0000080507 від 02.09.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, у т.ч. за податковим зобов`язанням у сумі 519939 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 259 969,50 грн.
10. За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.
11. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.09.2019 року №0000080507, №0000070507, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Позиція Верховного Суду
12. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з TOB «КАВІСТА», TOB «ЕСКВАДРО» та ТОВ «ТАІСТАС».
13. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
14. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
15. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
16. За приписами п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
17. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
18. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
19. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).
20. Згідно з абзацом 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
21. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
22. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
23. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
24. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
25. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
26. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
27. Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
28. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
29. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).