ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/6359/19
адміністративне провадження № К/9901/25565/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/6359/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроборд» до Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головне управління ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду (суддя: О. Я. Бойко) від 10 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: І .О. Турецька, Л. В. Стас, Л. П. Шеметенко) від 16 липня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроборд» (далі - ТОВ «Євроборд», товариство, позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) в якому просило визнати протиправними та скасувати такі податкові повідомлення-рішення:
- від 16 липня 2019 року № 0023641307 про збільшення податку на доходи з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання - 12 952,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9 231,61 грн.;
- від 15 липня 2019 року № 0033541401 про збільшення податку на прибуток на суму податкового зобов`язання - 1 196 838 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 299 209 грн;
- від 15 липня 2019 року № 0033521401 про збільшення податку на додану вартість на суму податкового зобов`язання - 432 978 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 108 245 грн;
- від 16 липня 2019 року № 0023711307 про збільшення військового збору на суму податкового зобов`язання 884,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 629,34 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з висновками в акті перевірки податкового органу, вважає, що вони мають характер припущень та є необґрунтованими, оскільки реальність здійснення господарських операцій досліджувалася відповідачем не на підставі первинних документів, складених за результатами таких операцій, а ґрунтується виключно на отриманій податковій інформації з баз даних податкового органу.
Позивач також зазначає, що сумнівність господарських операцій по зазначеним в акті перевірки контрагентам відповідач обґрунтовує виключно з посиланням на інформацію, викладену в інформаційних базах даних фіскального органу. Однак інформаційні бази даних фіскального органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Таким чином, бази даних ГУ ДФС в Одеські області не є належними доказами. Крім того, факт здійснення господарської операції повинен досліджуватися безпосередньо між учасниками самої господарської операції. У встановленому законом порядку договори та податкова звітність позивача недійсними не визнавалися, зустрічні звірки не поводилися. В акті відсутні докази на підтвердження недобросовісності позивача. Одним з видів діяльності позивача є КВЕД 73.11. рекламні агентства, який включає забезпечення повного набору рекламних послуг за допомогою власних можливостей або на договірній основі. До перевірки позивач надав всі первинні документи. Реальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які характерні для такого роду господарських операцій.
Також позивач вважає, що відповідач протиправно донарахував податок на доходи фізичних осіб на підставі висновку податкового органу в акті перевірки про те, що водії використовували витрати позивача на паливно мастильні матеріали для своїх потреб, що є додатковим благом. Позивач не погоджується з даним висновком та зазначає, що факт заправки водія у вихідний день не є достатньою підставою вважати, що водій використовував автомобіль у власних інтересах. Факт використання автомобіля у робочий час підтверджується первинними документами.
Крім того, позивач зазначає, що оскільки, на його думку, підстав для включення до складу оподаткованого доходу працівників витрат на використане паливо немає, то і відсутні підстави для нарахування військового збору.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 16 липня 2019 року № 0023641307 про нарахування податку на доходи з фізичних осіб на суму 12952,42 грн. та застосування штрафної санкції на суму 9231, 61 грн.
Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 16 липня 2019 року № 0023711307 про донарахування військового збору на суму 884,73 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 629,34 грн.
У задоволенні вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0033541401 про збільшення податку на прибуток на суму податкового зобов`язання - 1 196 838 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 299 209 грн, а також № 0033521401 про збільшення податку на додану вартість на суму податкового зобов`язання - 432 978 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 108 245 грн. відмовлено.
4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимог ТОВ «Євроборд» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0033541401 та за № 0033521401.
Ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15 липня 2019 року № 0033541401 про збільшення податку на прибуток на суму податкового зобов`язання - 1 196 838 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 299 209 грн;
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15 липня 2019 року № 0033521401 про збільшення податку на додану вартість на суму податкового зобов`язання - 432 978 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 108 245 грн;
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року залишено без змін.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 06 жовтня 2020 року від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, скаржник) до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволення позову відмовити.
6. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року клопотання ГУ ДПС в Одеській області про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ГУ ДПС в Одеській області строк на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі № 420/6359/19. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі № 420/6359/19. Установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
7. 15 грудня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судове рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ «Євроборд», відповідно до довідки ЄДРПОУ - 73.11 Рекламні агентства.
10. ГУ ДФС в Одеській області у травні-червні 2019 року проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Євроборд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 19 червня 2019 року № 1176/15-32-14-01/32970981, яким встановлено наступні порушення:
- підпунктів 14.1.13, 14.1.31, 14.1.36,14.1.185 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України;
- пунктів 44. 1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України;
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України;
- частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
- пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 196 838 грн.;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що стало підставою для заниження податку на додану вартість на загальну суму 453 811 грн;
- статті 51, пункту 119.2 статті 119, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що виразилося в порушенні ведення податкової звітності;
- підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.2 пункту 163.1, підпунктів 163.2.1, 163.2.2 пункту 163.2 статті 163; підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до збільшення податку на доходи з фізичних осіб у сумі 12 952,42 грн;
- підпунктів 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168 статті 168, пункту 171.2 статті 171, що стало підставою для збільшення військового збору на суму 884,73 грн;
- пункту 153.2 статті 153, підпунктів 164.1 .1, 164.1.2 пункту 164.1, статті 164 Податкового кодексу України;
11. В акті податкової перевірки контролюючого органу зазначено, зокрема те, що ТОВ «Євроборд» уклало з комунальними підприємствами міста та області договори на тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів. Далі, вказується, що у даного товариства на балансі, в складі основних фондів, наявні рекламні конструкції, у кількості 113 штук, які потребують постійного обслуговування: зміни широкоформатного печатного матеріалу, зачищення, ротації, іншого технічного обслуговування, що вимагає замовлення та отримання позивачем відповідних послуг. Податковим органом не заперечується наявність необхідної первинної документації, що підтверджує факт отримання послуг.
Водночас на підставі даних ІС «Податковий блок», «Архів електронної податкової звітності», Єдиного реєстру податкових накладних, даним суб`єктом владних повноважень робиться висновок, що послуги позивачем фактично отримані, але безоплатно від невідомих осіб, адже офіційні постачальники займалися іншими видами діяльності аніж надання послуг з друку реклами та іншими рекламними послугами. За всіма контрагентами, як указав контролюючий орган, встановлений обрив ланцюга по придбаним та реалізованим послуг.
12. Подані ТОВ «Євроборд», на адресу ГУ ДФС в Одеській області, заперечення на акт, а також скарга, на адресу ДФС України, в порядку статті 56 Податкового кодексу України, про скасування, прийнятих податкових повідомлень-рішень - залишилися без задоволення.
13. За результатами виявлених порушень ГУ ДФС в Одеській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:
від 16 липня 2019 року № 0023641307 про збільшення податку на доходи з фізичних осіб на суму податкового зобов`язання - 12 952,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 9 231, 61 грн.;
від 15 липня 2019 року № 0033541401 про збільшення податку на прибуток на суму податкового зобов`язання - 1 196 838 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 299 209 грн;
від 15 липня 2019 року № 0033521401 про збільшення податку на додану вартість на суму податкового зобов`язання - 432 978 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму - 108 245 грн;
від 16 липня 2019 року № 0023711307 про збільшення військового збору на суму податкового зобов`язання 884,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 629,34 грн.
14. Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Відмовляючи у задоволенні вимог, які стосувалися протиправного збільшення податку на прибуток та податку на додану вартість, суд першої інстанції виходив із неможливості фактичного надання контрагентами позивача рекламних послуг, за наявним у них трудовим і матеріальним ресурсом та дійшов висновку про штучний (уявний) характер документально оформленої послуги.
16. Суд вважав, що на користь його правового висновку, свідчить позиція Верховного Суду у постанові від 19 березня 2019 року у справі 2а-3789/11/1070 за подібними правовідносинами. Так, зокрема, у цій постанові, на думку суду першої інстанції, Верховний Суд за проведеним аналізом господарських операції, указав, «що надання постачальником послуг за договорами не підтверджується щодо реального часу здійснення таких операцій, міст знаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого виду діяльності, оскільки маркетингові та мерчандайзингові послуги потребують значних зусиль та затрат, тривалого часу для їх надання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у контрагента позивача».
17. Задовольняючи вимоги щодо протиправності збільшення податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд погодився з позицією платника податків, що заправка і використання (списання) пального - різні господарські операції. Зокрема, суд зауважив, що заправка автомобіля у вихідний день не є беззаперечним фактом того, що автомобіль використовувався в особистих інтересах, адже наведене повинно бути підтверджено первинними документами. Окрім того, в акті перевірки не зазначені належні та допустимі докази того, що водії використовували паливно - мастильні матеріали на свої потреби.
18. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками місцевого суду, окрім вимог, які стосувалися протиправного збільшення податку на прибуток та податку на додану вартість та у цій частині задовольнив позовні вимоги, зазначивши про обґрунтованість доводів позивача, що послуги, які йому надавалися постачальниками: ТОВ «Нью - Фінанс», ТОВ «Селезія», ТОВ «Делівері Груп», ТОВ «Юнівест- Інвест», ТОВ «Виолент Юг», ТОВ «Хімпромінвест - ЖВВ», ТОВ «Сайленс Прайм», ТОВ «Промконект», ТОВ «Логотіп», ТОВ «Євроалмаз Холдінг», ТОВ «Імпорт Офіс Груп», ТОВ «Нормінг», ТОВ «Оксамитовий сезон і КО», ТОВ «Тамсен», ТОВ «Маркетинг група», ТОВ «Хронографсіті» не є рекламними.
19. Судом зауважено, що саме для надання ТОВ «Євроборд» рекламних послуг, були замовлені роботи з широкоформатного друку рекламного матеріалу, ротації на рекламних конструкціях (заміна рекламних плакатів одного сюжету на рекламні плакати іншого сюжету), а також послуги з технічного обстеження об`єктів реклами, тому надання таких послуг, не потребує технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів. Окрім того, суд першої інстанції не перевірив доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача права займатися таким видом діяльності, як надання рекламних послуг, оскільки відомості з ЄДР, свідчать про зворотне.
20. Окрім того, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції повинен був звернути увагу, а також перевірити доводи контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача права займатися таким видом діяльності, як надання рекламних послуг, оскільки відомості з ЄДР, свідчать про зворотне, оскільки одним із видів діяльності контрагентів позивача: ТОВ «Нью - Фінанс», ТОВ «Селезія», ТОВ «Делівері Груп», ТОВ «Юнівест- Інвест», ТОВ «Промконект» ТОВ «Логотіп», є рекламні агентства, тобто надання повного набору рекламних послуг. Далі, ТОВ «Сайленс Прайм», яке надавало ТОВ «Євроборд» послуги з широкоформатного друку рекламного матеріалу, займається таким видом діяльності як виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг.
21. Особливу увагу суд першої інстанції приділив невідповідності придбаних та реалізованих товарів (обрив ланцюга) контрагентами позивача та вважав, що дані обставини у своїй сукупності свідчать про штучне формування витрат та податкового кредиту. Проте, суд апеляційної інстанції, дослідивши дані доводи, встановив, що дійсно більшість контрагентів позивача займалися оптовою торгівлею. Проте, ГУ ДПС в Одеській області не вказало, які спочатку товари або послуги повинні бути придбані для надання в подальшому послуг з широкоформатного друку рекламного матеріалу, ротації на рекламних конструкціях (заміна рекламних плакатів одного сюжету на рекламні плакати іншого сюжету), а також послуги з технічного обстеження об`єктів реклами.
22. Також переконливим аргументом в цій спірній ситуації є те, що усі постачальники послуг зареєстрували податкові накладні, за виключенням ТОВ «Хімпромінвест - ЖВВ», що відповідно позбавило ТОВ «Євроборд» віднести сплачені за послуги суми до податкового кредиту. Окрім того, з 01 січня 2017 року податковим законодавством унормовано, що факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН свідчить про те, що контролюючим органом вже перевірено податкову чистоту господарської операції, оскільки під час проведення такої реєстрації, контролюючий орган перевіряє ризики порушення норм податкового законодавства, а у разі їх підтвердження, має право зупинити та/або відмовити у реєстрації податкових накладних.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
24. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є:
пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - судом апеляційної інстанції не застосовано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, а отже відсутні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ЄВРОБОРД». Скаржник зазначає, що наявна аналогічна судова практика по однотиповим правовідносинам, а відтак рішення суду з урахуванням викладених висновків підлягають відступлення від практики Верховного Суду, так як йде у всупереч актуальній практиці Верховного Суду, а саме у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 823/1389/16, від 24 березня 2020 року у справі № 260/410/19, від 03 березня 2020 року у справі № 140/2715/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 816/4409/15, від 31 березня 2020 року у справі № 824/434/15-а, від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17443/15, від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 18 березня 2020 року у справі № 826/8114/15, від 19 березня 2019 року у справі № 2а-3789/11/1070.
пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
25. Скаржник, звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що операції від суб`єктів господарської діяльності з контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого обсягу документально оформлених операцій.
26. Водночас, ГУ ДПС наголошує на відсутність реального здійснення господарських відносин ТОВ «Євроборд» з контрагентами, з урахуванням часу, місця знаходження, обсягу матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт послуг.
27. Разом з цим, відповідачем встановлено нереальність операцій з постачання товарів/послуг, які не вироблялись/надавались в обсязі зазначеному у складених документів, та/або неможливості їх реального постачання у зв`язку з відсутністю або недостатністю у постачальника необхідного управлінського й технічного персоналу, виробничих активів і матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва, зберігання й транспортування товарів, надання послуг, що підтверджується зібраною відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України податковою інформацією яка згідно статті 83 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для висновків під час проведення перевірки.
28. З урахуванням викладеного, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, зміст якої лише був відображений на первинних документах. Такі господарські операції спрямовані лише на формування платником витрат та податкового кредиту у зв`язку з відображенням її змісту у первинних документах. Надані ТОВ «Євроборд» первинні документи бухгалтерського обліку та договори, ТТН, декларації хоча відповідають зовнішнім формальним ознакам, про те не відображають реального здійснення операцій.
29. Окрім того, скаржник наголошує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність контролюючим органом порушення платником податків встановленого порядку відображення суми доходів та суми утриманого порядку, сплачених фізичній особі у вигляді додаткового блага. Оскільки отриманням додаткового блага є отримання працівником ТОВ «Євроборд» на АЗС, у неробочий час палива за рахунок коштів підприємства. Позаяк товариством як податковим агентом не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, є підстави вважати податкові повідомлення-рішення про збільшення податку на доходи з фізичних осіб та військового збору законними та обґрунтованими.
30. У подальшому, відповідач, наводить доводи аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
32. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
34. Податковий кодекс України (тут та далі, в редакції чинній на момент спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
35. Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, вказаних у податковій звітності, відповідно до пунктів 44.1, 44.2, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
36. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
37. Як передбачено підпунктом 14.1.185 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
38. Підпункт 134.1.1. Податкового кодексу України, зокрема, унормовує, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
39. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
40. Положеннями підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, у тому числі, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
41. У пункті 198.2 статті198 Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.