ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 600/695/20-а
адміністративне провадження № К/9901/18533/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Губської О.А., Єресько Л.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 600/695/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним наказу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року (суддя Маренич І. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (суддя-доповідач - Боровицький О. А., судді: Шидловський В.Б., Матохнюк Д.Б.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), Чернівецької обласної прокуратури, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 1 від 02 квітня 2020 року № 120 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» (далі - рішення кадрової комісії № 1 від 02 квітня 2020 року № 120), яким ОСОБА_1 визнано таким, що не пройшов атестацію;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернівецької області від 28 квітня 2020 року № 217-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно - аналітичної роботи прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 квітня 2020 року;
- поновити його на роботі в Чернівецькій обласній прокуратурі на посаді начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно - аналітичної роботи або на рівнозначній посаді;
- стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2020 року.
2. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за час роботи в органах прокуратури пройшов всі, передбачені законодавством атестації, підвищення кваліфікації, щорічні перевірки на доброчесність. Неодноразово заохочувався Генеральним прокурором України та прокурором Чернівецької області, до дисциплінарно відповідальності не притягувався, по місцю роботи характеризуюсь позитивно. Незважаючи на це, наказом прокурора Чернівецької області від 28 квітня 2020 року № 217-к його звільнено з посади та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII). Спірний наказ виданий на підставі рішення кадрової комісії № 1 від 02 квітня 2020 року № 120. Позивач не погоджується з указаними рішенням та наказом, оскільки вважає, що вони протиправно обмежують та позбавляють його трудових прав та гарантій, передбачених Конституцією України та міжнародними договорами, ратифікованими Україною.
3. ОСОБА_1 зазначає, що правовою підставою для звільнення його із займаної посади визначено пункт 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII, яким врегульовано питання звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Проте, станом на день прийняття стосовно нього оскаржуваних рішень ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому він обіймав посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури не було, а отже і не було правових передумов для його звільнення на цій підставі.
4. Окрім того, позивач уважає, що у кадрової комісії № 1 були відсутні повноваження на проведення атестації та прийняття рішень за її наслідками, оскільки наказ Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 «Про затвердження Порядку роботи кадрових комісій», який за своїм змістом є нормативно-правовим актом, не пройшов передбачену чинним законодавством України державну реєстрацію в органах Міністерства юстиції України, що є підставою для визнання його протиправним та нечинним.
5. Також у позові ОСОБА_1 зауважив, що суть атестації полягає у періодичному оцінюванні ділової кваліфікації працівників щодо їх відповідності займаній посаді, ефективності здійснення ними роботи. Однак у порушення наведеного, предметом атестації визначено оцінку професійної компетентності прокурора, професійної етики та доброчесності прокурора. При цьому, на сайті Офісу Генерального прокурора навіть не було розміщено даних щодо сертифікації комп`ютерного обладнання та апробації питань для іспиту. Більшість питань із Переліку, розміщеного на сайті перед іспитами, стосувалися законодавства, не пов`язаного з виконуваною ним роботою та спеціалізацією, наприклад, питання щодо особливостей та строків призначення звань працівникам поліції тощо.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
6. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
7. Мотиви прийняття судом першої інстанції такого рішення ґрунтуються на тому, що позивач, подавши 04 жовтня 2019 року на ім`я Генерального прокурора заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, реалізувала своє право на переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. При цьому будь-яких доказів того, що його волевиявлення у вигляді подання згадуваної вище заяви, не відповідало його справжній волі суду не надано. Водночас, за наслідками проведеного тестування позивачем набрано 64 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту в розумінні пункту 13 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX). У зв`язку із цим кадровою комісією № 1 прийнято рішення № 120 від 02 квітня 2020 року, яким на підставі п.п. 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, пункту 6 розділу І, пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 позивача визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
8. Щодо визначення пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у якості правової підстави для звільнення ОСОБА_1 , то суд першої інстанції зазначив, що Законом № 113-IX законодавець фактично доповнив підстави для звільнення прокурора, передбачені в пункті 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. При цьому згідно логіки законодавця, наявність підстав для звільнення прокурора передбачених пунктом 19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-IX (в тому числі наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури) є безумовною підставою для звільнення такого прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII, навіть у разі відсутності ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
9. Окрім того, цей суд зауважив, що норми Закону №1697-VII, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) а тому, помилковими є доводи позивача про застосування до спірних відносин загальних засад трудового законодавства щодо персонального попередження про звільнення та ін.
10. Суд першої інстанції зазначив, що безпідставними є доводи позивача про те, що на момент проходження атестації невідомо ким затверджено та складено перелік питань у 1 етапі тестування; ким ці питання проаналізовано щодо правильності варіантів відповідей на кожне питання; яким чином відбувалось технічне фіксування даного етапу тестування; чим об`єктивно підтверджується факт, що результати тестування у кількості надані саме позивачем, оскільки судом встановлено, що тестові питання для перевірки знань та вмінь у застосуванні закону в рамках атестації прокурорів регіональних прокуратур, затверджені Генеральним прокурором та розміщенні на сайті Генеральної прокуратури за декілька днів до початку тестування разом із правильними відповідями на тестові питання. Під час складання тестування та безпосередньо після, позивач зі скаргами до членів кадрової комісії не звертався.
11. Суд апеляційної інстанції погодився з позицією та мотивами, наведеними у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, у зв`язку із чим залишив це рішення без змін. Апеляційний суд зазначив, що у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження одного з етапів атестації, з правилами якої він погодився, подавши заяву 04 жовтня 2019 року.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
12. На рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
13. Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
14. На обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, а також не враховано висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (постанова від 24 квітня 2019 року у справі № 815/1554/17, від 21 березня 2018 року у справі № 802/651/16-а, від 24 вересня 2019 року справа № 817/3397/15).
15. Так, у справі № 815/1554/17 Верховний Суд зазначав, що наявність у пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником «або», покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення у наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Відтак, посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
16. У справі № 815/1554/17 Верховний Суд висловив правову позицію, що звільнення позивача відбулося протиправно, оскільки був відсутній факт ліквідації, реорганізації органу прокуратури чи скорочення посади позивача. Зміна назви юридичної особи за своєю суттю не є реорганізацією юридичної особи, адже до неї віднесено виключно процедури злиття, приєднання, поділу, перетворення, які щодо прокуратури Чернівецької області не проводилися.
17. Позивач уважає, що звільнення його з посади та з органів прокуратури на підставі положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII є протиправним, оскільки обставини, вказані у цій нормі, не настали. Звертає увагу, що посилання в оскаржуваному наказі на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, як на підставу звільнення, з урахуванням підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, а також ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури.
18. Порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій позивач вбачає у ненаданні оцінки його доводам про те, що тестування організовано з порушенням чинного законодавства, комп`ютерна техніка, за допомогою якої складався тест, функціонувала не коректно, система постійно давала збій, правильність відповідей ніким не перевірена.
19. Ухвалою від 10 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
20. Офіс Генерального прокурора у відзиві на касаційну скаргу позивача просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
21. У відзиві відповідач зазначає, що для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у порядку, передбаченому пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX, тобто у зв`язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації, важливим є не юридичний факт ліквідації, реорганізації органу прокуратури чи скорочення кількості прокурорів, а один із юридичних фактів, передбачених у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX. При цьому, вказана норма сформульована чітко, однозначно та не допускає множинного тлумачення щодо правових наслідків для прокурорів, які не пройдуть атестацію, передбачену пунктами 7- 18 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX. Ураховуючи, що позивач має вищу юридичну освіту та значний стаж роботи у галузі права, що дозволяв йому тривалий час займати посаду прокурора, він міг і булав зобов`язана усвідомлювати зміст та значення правових норм закону, які регулюють її статус та покладають на неї, як на прокурора, додаткові обов`язки.
22. Також у відзиві Офісу Генерального прокурора вказано про безпідставність посилань скаржника у касаційній скарзі на згадані постанови Верховного Суду, оскільки останні прийнятті за відмінних, ніж у цій справі, фактичних обставин.
23. Чернівецька обласна прокуратура також подала до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні скарги. Свою позицію обласна прокуратура обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX звільнення прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених підпунктами 1- 4 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IX. При цьому, такої умови як прийняття Генеральним прокурора рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури вказаним пунктом не передбачено. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.
24. Стосовно сумнівів позивача у правильності визначення результатів іспиту, відповідач у відзиві зазначає, що ОСОБА_1 мав можливість ознайомитися із переліком питань, правильними відповідями на них, дослідити їх відповідність законодавству України та визначити нормативне обґрунтування відповідей, адже з моменту їх публікації зміни до тестових питань не вносилися. До початку іспиту позивач не висловлював жодних сумнівів щодо переліку тестових питань. Під час проведення тестування акти про технічні проблеми не складалися. Більше того, про такі обставини (технічні збої) позивач міг зазначити також у відомості, в якій розписувався відразу після завершення тестування, засвідчуючи отриманий результат, але він цього не зробив.
25. Окремо щодо неврахування спеціалізації під час атестації відповідач зауважив, що відповідно до положень статті 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, прокурор повинен мати високий рівень знань і вмінь у застосуванні законодавства вцілому, а не лише відповідно до певних завдань і функцій (спеціалізації) структурних підрозділів регіональної прокуратури, в яких працює. Прокурор повинен постійно вживати заходів щодо підвищення свого професійного рівня та орієнтуватися у чинному законодавстві, а не тільки під час проходження атестації.
26. Стосовно доводів про програмне забезпечення проведення атестації, її технічного забезпечення, дотримання реквізитів рішення комісії та звіту іспиту відповідач зазначив таке.
27. Під час проходження першого етапу атестації прокурорів регіональних прокуратур використовувалася Інформаційна система «Аналітична система оцінки знань», яку створено на замовлення Національної академії прокуратури України на підставі договору про надання послуг від 10 грудня 2018 року № 181210. Розробник системи - ТОВ «Лізард Софт». Виключні майнові права на «Аналітичну систему оцінки знань» належать Академії. Під час створення системи вимоги Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та державних стандартів щодо захисту інформації порушено не було.
28. Ухвалою від 01 червня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
29. Позивач працював в органах прокуратури з січня 2008 року.
30. Наказом прокурора Чернівецької області від 21 серпня 2015 року № 865-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно - аналітичної роботи прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області.
31. 04 жовтня 2019 року позивачкою на ім`я Генерального прокурора подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Відповідно до змісту цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив, що усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, його буде звільнено з посади прокурора.
32. 02 березня 2020 року був проведений іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявленні знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якому брав участь позивач.
33. За наслідками проведеного тестування ОСОБА_1 (логін: НОМЕР_1 ) набрав 64 бали.
34. Також, 02 березня 2020 року на засіданні кадрової комісії № 1 ухвалено рішення №120 та сформовано списки прокурорів, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки у зв`язку з набранням меншої кількості балів ніж прохідний (70 балів), в переліку яких під № 52 додатку № 2 значиться прокурор ОСОБА_1 з набраною кількістю балів - «64».
35. У зв`язку із цим кадровою комісією № 1 прийнято рішення № 120 від 02 квітня 2020 року, яким на підставі пунктів 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, пункту 6 розділу І, пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 позивача визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
36. 28 квітня 2020 року керуючись статтею 11, пунктом 2 частиною другою статті 41 Закону № 1697-VII, пунктом 3 та підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокуратурою Чернівецької області видано наказ №217-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 29 квітня 2020 року.
Підстава: рішення Кадрової комісії №1 від 02 квітня 2020 року № 120 про неуспішне проходження прокурором атестації.
V. Нормативне регулювання
37. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
39. Статтями 2, 5 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
40. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
41. Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
42. Законом № 113-IX (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
43. Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
44. У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
45. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
46. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
47. Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
48. За пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
49. Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
50. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
51. За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;