ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/11121/16
адміністративне провадження № К/9901/41722/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ПРІНТ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року (головуючий суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя Літвіна Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ПРІНТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ПРІНТ» (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ «ПРАЙМ-ПРІНТ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12 травня 2016 року №01692615141;
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12 травня 2016 року №01702615141.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ТОВ «Креатив Друк», ТОВ «Авікс Ко», ТОВ «Стройбуд-2012» та ТОВ «Комред» у періоді, що перевірявся, та безпідставність викладених в акті перевірки від 15 квітня 2016 року №64/26-15-14-01-03/37445112 висновків про порушення Товариством вимог податкового законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем ні під час проведення перевірки, ні у ході розгляду справи не надано необхідних первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Креатив Друк», ТОВ «Авікс Ко», ТОВ «Стройбуд-2012» та ТОВ «Комред» у спірному періоді; фактичне здійснення зазначеними контрагентами поставки товарів на адресу позивача, надання позивачу обумовлених договорами послуг і наявність зв`язку таких операцій із господарською діяльністю ТОВ «ПРАЙМ-ПРІНТ». Суди вказали, що у контрагентів відсутні технічні можливості для виконання умов укладених з позивачем договорів, а саме основні засоби та трудові ресурси, та зазначили, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції; крім того взяли до уваги й обставину наявності кримінального провадження №32012050000000004 від 21 листопада 2012 року та пояснення директора контрагента позивача - ТОВ «Стройбуд-2012», який заперечив своє відношення до реєстрації та діяльності цього суб`єкта господарювання.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на відомостях АС «Автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України», АІС «Податковий блок», АІС «Податки» та не підтверджені жодними належними доказами, та наголосив на тому, що надав усі необхідні первинні документи, які в повній мірі відображають зміст господарських операцій з вказаними контрагентами та правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами їх здійснення.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2016 року № 64/26-15-14-01-03/37445112 (далі - Акт перевірки), в якому, в свою чергу, зазначено, про порушення позивачем вимог:
- пунктів 138.2, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 9018,00 грн та завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у розмірі 290167,00 грн;
- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, унаслідок чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 91623,00 грн, у тому числі за: грудень 2012 року - 20000,00 грн; лютий 2013 року - 4967,00 грн; квітень 2013 року - 25000,00 грн; вересень 2014 року - 41655,00 грн.
В подальшому відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 12 травня 2016 року:
- №01692615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 83319,00 грн, з яких за основним платежем - 66655,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16664,00 грн.;
- №01702615141, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 290167,00 грн.
Фактичною підставою для таких висновків контролюючий орган вказав безпідставність формування позивачем у періоді, що перевірявся, даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ТОВ «Креатив Друк», ТОВ «Авікс Ко», ТОВ «Стройбуд-2012» та ТОВ «Комред» з огляду на укладення угод без мети настання реальних правових наслідків та безтоварний характер господарських операцій, єдиною метою проведення документування яких є отримання Товариством незаконної податкової вигоди.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 ПК України.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.3 статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.