ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/25648/15
адміністративне провадження № К/9901/29158/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року (головуючий суддя: Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя Федотов І.В., судді - Оксенеко О.М., Сорочкою Є.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Макролоджик», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кросс-Сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Маккон», Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ ДІСТІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Глад», Товариство з обмеженою відповідальністю «КМНВП «Тріада-В», Приватне підприємство «Вітос Принт», Іноземне підприємство «Логін» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ в Оболонському районі), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус Трейд» (далі - ТОВ «Крокус Трейд»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Макролоджик» (далі - ТОВ «Макролоджик»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кросс-Сервіс» (далі - ТОВ «Кросс-Сервіс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Маккон» (далі - ТОВ «Маккон»), Товариство з обмеженою відповідальністю «КМ ДІСТІ» (далі - ТОВ «КМ ДІСТІ»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Глад» (далі - ТОВ «Глад»), Товариство з обмеженою відповідальністю «КМНВП «Тріада-В» (далі - ТОВ «КМНВП «Тріада-В»), Приватне підприємство «Вітос Принт» (далі - ПП «Вітос Принт»), Іноземне підприємство «Логін» (далі - ІП «Логін») про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення Товриством вимог податкового законодавства за результатами господарських відносин із ТОВ «Крокус Трейд», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Кросс-Сервіс», ТОВ «Маккон», ТОВ «КМ ДІСТІ», ТОВ «Глад», ТОВ «КМНВП «Тріада-В», ПП «Вітос Принт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Чіп і Зіп» (далі - ТОВ «Чіп і Зіп»), ІП «Логін» у періоді, що перевірявся.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 01 липня 2015 року №0004022202 та №0004032202; присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 43215,17 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ в Оболонському районі.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи визначають правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із ТОВ «Крокус Трейд», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Кросс-Сервіс», ТОВ «Маккон», ТОВ «КМ ДІСТІ», ТОВ «Глад», ТОВ «КМНВП «Тріада-В», ПП «Вітос Принт», ТОВ «Чіп і Зіп» та ІП «Логін» у спірному періоді. Вказали, що Товариством до матеріалів справи додано докази наявності у нього власних транспортних засобів, подорожні листи, акти списання пального та товарно-транспортні накладні, що у своїй сукупності підтверджують фактичне здійснення поставки позивачем товару власними силами. Також суди зазначили, що придбаний позивачем товар у подальшому був реалізований ним іншим суб`єктам господарювання. Надані платником документи свідчать про пов`язаність спірних операцій із його господарською діяльністю та підтверджують їх реальний характер. Крім того, суди відзначили, що у матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності суб`єктів господарювання у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності Товариства до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а тому правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операцій позивача та його контрагентів. Водночас, зауважили, що протокол допиту свідка не є достатнім та беззаперечним доказом фіктивної діяльності контрагентів та посилались на наявний у матеріалах справи висновок експерта №1568 від 15 січня 2016 року, яким не підтверджено викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про протиправність формування Товариством податкового кредиту та витрат за результатами господарських операцій із ТОВ «Крокус Трейд», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Кросс-Сервіс», ТОВ «Маккон», ТОВ «КМ ДІСТІ», ТОВ «Глад», ТОВ «КМНВП «Тріада-В», ПП «Вітос Принт», ТОВ «Чіп і Зіп» та ІП «Логін» у періоді, що перевірявся. Зазначає про відсутність у контрагентів необхідних основних засобів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Посилається на те, що з наданих позивачем документів неможливо встановити яким чином здійснювалося транспортування товару та його зберігання. Вказує на невідповідність придбаного (імпортованого) контрагентами та у подальшому реалізованого на користь позивача товару по ланцюгу постачання. Також контролюючий орган звертає увагу на протокол допиту свідка, директора ТОВ «Компанія Аурумінвест» (один з постачальників контрагента позивача - ТОВ «Глад» у грудні 2014) - ОСОБА_1 , який зазначив, що немає жодного відношення до діяльності зазначеного суб`єкта господарювання.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ; в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» КАСУ.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Крокус трейд» за липень 2014 року, ТОВ «Макролоджик» за липень 2014 року, ТОВ «Кросс-сервіс», за серпень 2014 року, січень 2015 року, ТОВ «Маккон» за серпень-жовтень 2014 року, ТОВ «КМ ДІСТІ» за вересень 2014 року, ТОВ «Глад» за вересень 2014 року, ТОВ «КМНВП «Тріада-В» за жовтень-листопад 2014 року, ПП «Вітос Принт» за жовтень-листопад 2014 року, ІП «Логін» за січень 2014 року, та по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 15 червня 2015 року № 540/26-54-22-02-10/20028213 (далі - Акт перевірки), в якому, в свою чергу, зазначено про порушення позивачем вимог:
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1097528,00 грн, у тому числі: за липень 2014 року - 76116,73 грн, за серпень 2014 року - 82676,57 грн, за вересень 2014 року - 75232,09 грн, за жовтень 2014 року - 270008,24 грн, за листопад 2014 року - 186306,47 грн, за грудень 2014 року - 337856,20 грн, за січень 2015 року - 69331,93 грн;
- пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим платником занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 987775,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2015 року:
- №0004022202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1646292,00 грн, з яких за основним платежем - 1097528,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 548764,00 грн;
- №0004032202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1234719,00 грн, з яких за основним платежем - 987775,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 246944,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Крокус трейд», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Кросс-сервіс», ТОВ «Маккон», ТОВ «КМ ДІСТІ», ТОВ «Глад», ТОВ «КМНВП «Тріада-В», ПП «Вітос Принт», ТОВ «Чіп і Зіп», ІП «Логін» у періоді, що перевірявся, та безпідставність формування Товариством податкового кредиту і витрат за результатами господарських відносин із зазначеними контрагентами.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).