ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/18567/16
адміністративне провадження № К/9901/40648/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 лютого 2017 року (головуючий суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (головуючий суддя Коротких А.Ю., судді Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Реле» до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Реле» (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ НВФ «Реле») звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган, ГУ ДФС у м.Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2016 року №0004971401 про збільшення суми грошового зобов`язання за орендну плату з юридичних осіб на 3 353 805,35 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 838 451,34 грн. (всього - 4 192 256,69 грн.).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що розмір, умови та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у відповідному договорі оренди земельної ділянки; при цьому, узгоджені сторонами при укладанні договорів оренди землі розміри орендної плати у спірному періоді не змінювалися, а тому висновки контролюючого органу про наявність правових підстав для збільшення йому розміру орендної плати за землю на підставі статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 18 жовтня 2016 року №0004971401 про збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договорами оренди визначено річний розмір орендної плати за земельні ділянки у розмірах 1,5% та 2% від їх нормативно-грошової оцінки; відтак, а також враховуючи, що зміни у вказаній частині до договорів оренди у спірному періоді не вносилися, позивачем правомірно визначалась сума грошового зобов`язання з орендної плати за землю у перевіряємому періоді; доводи ж відповідача про заниження Товариством суми податкових зобов`язань з орендної плати за землю у період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2016 року є безпідставними, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу та є підставою для його скасування. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій також вказали, що у разі відчуження позивачем приміщень у будівлях, що знаходяться на орендованих земельних ділянках третім особам, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), сплачується власником відповідних будівель/споруд на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган зазначав, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, не може бути меншим визначеного підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України мінімального розміру.
Позивач у запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу (з врахуванням додаткових пояснень) проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними; водночас Товариство просило врахувати й правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №826/18356/16 (касаційне провадження №К/38302/18), у якій касаційний суд залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ НВФ «Реле» й скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування йому орендної плати з юридичних осіб за 2013 рік.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 квітня 1998 року між ТОВ НВФ «Реле» та Київською міською державною адміністрацією укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, згідно з яким Київська міська державна адміністрація надає, а ТОВ НВФ «Реле» приймає у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,0797 га строком на 49 років для будівництва та обслуговування будинку ділового призначення за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 62; при цьому, плата за землю складає 2 % від грошової оцінки земельної ділянки (пункт 2.1 договору).
У подальшому, 06 вересня 2002 року між ТОВ НВФ «Реле» та Київською міською радою укладено договір довгострокової оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада надає, а ТОВ НВФ «Реле» приймає у довгострокову оренду земельну ділянку загальною площею 0,614 га строком на 50 років для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування комплексу за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 72; плата за землю складає 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки.
У період з 15 серпня 2016 року по 12 вересня 2016 року посадовими особами ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 03 жовтня 2016 року №307/26-15-14-01-01/19124549 (далі - акт перевірки).
Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з орендної плати за землю на загальну суму 3 353 805,35 грн.
При цьому, відповідач зазначив, що у період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2016 року позивач сплачував оренду плату за землю у розмірі, визначеному в договорах, - 1,5 % та 2 % від її нормативної грошової оцінки, незважаючи на те, що розмір орендної плати згідно з положеннями ПК України не може бути меншим 3 % нормативно-грошової оцінки землі.
Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем приписів законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2016 року №0004971401, яким збільшив позивачу суму грошового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 4 192 256,69 грн., з яких: 3 353 805,35 грн. - за основним платежем та 838 451,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись із прийнятим Управлінням податковим повідомленням-рішенням від 18 жовтня 2016 року №0004971401, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.
З 01 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який згідно пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.