ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 160/4784/19
провадження № К/9901/1928/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді Чумак С.Ю., Юрко І.В.)
у справі № 160/4784/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Руслан і К°»
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування постанов.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Руслан і К°» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 про накладення штрафних санкцій на загальну суму 2382783,00 грн.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року в задоволені позову відмовлено.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволені позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429, та в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Руслан і К°» накладено штраф у розмірі 2378610,00 грн.
4. Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області з постановою суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 28 березня 2019 року №377-І, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 28 березня 2019 року № 183 головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Лазарєвим І.М. та Мельничук С.В. в період з 29 березня 2019 року по 11 квітня 2019 року, проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Руслан і К°» за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Жуковського, будинок 2Е, код ЄДРПОУ 20193165.
6. За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 11 квітня 2019 року №ДН1833/1406/АВ.
7. Не погодившись із висновками, викладеними в Акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 11 квітня 2019 року №ДН1833/1406/АВ, позивачем 15 квітня 2019 року направлено відповідачу заперечення на зазначений Акт.
8. 18 квітня 2019 року за №916/4.1-2 інспектором праці була надана відповідь на заперечення позивача до акту.
9. На підставі Акту №ДН1833/1406/АВ винесено припис про усунення виявлені порушень від 19 квітня 2018 року № ДН1833/247/АВ/П та постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 07 травня 2019 року № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430.
10. Не погодившись із постановами про накладення штрафу уповноваженими особами від 07 травня 2019 року № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 та №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Руслан і К°» звернулось з даною позовною заявою до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що підстава для проведення перевірки позивача є законною та обґрунтованою, наказ від 28 березня 2019 року № 377-І про проведення інспекційного відвідування був виданий з додержанням вимог законодавства.
12. Суд першої інстанції вважав необґрунтованою вимогу про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/430 з огляду на те, що законодавством не передбачена можливість формувати на власний розсуд посадових окладів, виходячи з покладених підприємством на працівника завдань та обов`язків. Тарифна система оплати праці є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати та використовується для працівників залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.
13. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429, окружний адміністративний суд керувався тим, що позивач здійснив виплату індексації в березні 2019 року, тобто із суттєвою затримкою і окремо від заробітної плати, що є порушенням чинного законодавства. Розрахункова відомість за листопад 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи нічного часу вищевикладеним 6 працівникам, що порушує вимоги статті 108 КЗпП України: «Робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час». Розрахункова відомість за травень 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи у святкові дні 4 працівникам, що є порушенням вимог статті 107 КЗпП України.
14. Судом першої інстанції встановлено, що 02 травня 2019 року від представника позивача надійшло повідомлення про виконання Припису. При цьому суд вважав, що виконання вимог Припису не могло бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб`єкта господарювання фінансової санкції, і, відповідно не звільняло від обов`язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю.
15. Колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду частково не погодилася з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності вимоги щодо скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/ІП-ФС/429, зокрема, щодо того, що позивачем повинна була проводитися індексація заробітної плати у 2018 році, з огляду на те, що відповідно до даних Держстату індекс споживчих цін протягом 2018 року не перевищував 103 відсотки, а тому у позивача не виникало обов`язку проведення індексації заробітної плати.
Крім того, в акті інспекційного відвідування відсутній аналіз встановлених відповідачем обставин, з урахуванням яких можливо б було дійти висновку про наявність обов`язку позивача в листопаді та грудні 2018 року здійснити нарахування та виплату індексації заробітної плати працівникам. Крім того, судом враховуються пояснення позивача та відповідні докази на їх підтвердження з приводу того, що розмір заробітної плати працівників підприємства перевищує прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.
16. На думку суду апеляційної інстанції, враховуючи те, що розмір заробітної плати працівників перевищував розмір мінімальної заробітної плати, та враховуючи те, що законодавець передбачив здійснення індексації заробітної плати в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, висновки щодо порушення позивачем мінімальних державних гарантій, наведені у постанові про накладення фінансових санкцій є безпідставними.
17. Апеляційний адміністративний суд відзначив, що наявними у справі табелями обліку робочого часу підтверджено, що робота у святкові і неробочі дні зазначеними працівниками провадилась у межах місячної норми робочого часу, що виключає підстави для отримання компенсації у подвійному розмірі. Отже, постанова про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429 є протиправною та підлягає скасуванню, за відсутності в діях позивача ознак порушення статей 107, 72 КЗпП України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
19. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції невірно зазначає, відповідно до даних Держстату індекс споживчих цін протягом 2018 року не перевищував 103 відсотки, а тому у позивача не виникало обов`язку проведення індексації заробітної плати. Однак, у жовтні 2018 року приріст індексу споживчих цін (перемножуємо індекс споживчих цін із січня по жовтень) становить (1,015 х 1,009 х 1,011 х 1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 1,019 х 1,017) х 100% - 100% = 7,4%. Таким чином, приріст індексу споживчих цін перевищив поріг індексації (103%), а отже - у листопаді 2018 року настає право на індексацію зарплати.
20. Скаржник звертає увагу суду на те, що розрахункова відомість за листопад 2018 року не містить даних щодо належної оплати роботи нічного часу 6 працівникам товариства, що порушує вимоги статті 108 КЗпП України.
21. Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано зазначає у своєму рішенні, що наявними у справі табелями обліку робочого часу підтверджено, що робота у святкові і неробочі дні зазначеними працівниками провадилась у межах місячної норми робочого часу, що виключає підстави для отримання компенсації у подвійному розмірі. Отже, постанова про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДНІ 833/1406/АВ/МГ-ФС/429 є протиправною та підлягає скасуванню, за відсутності в діях позивача ознак порушення статей 107, 72 КЗпП України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
23. Відповідач оскаржує постанову суду апеляційної інстанції тільки щодо визнання протиправною і скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 07 травня 2019 року №ДН1833/1406/АВ/МГ-ФС/429.
24. У вказаній постанові відповідач притягнув позивача до відповідальності за такі порушення:
(а) заробітна плата у листопаді та грудні 2018 року не індексувалася або індексувалася не у повному обсязі 57 працівникам, що є порушенням статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці»;
(б) відсутність доказів належної оплати за листопад 2018 року роботи нічного часу 6 працівникам, що є порушенням статей 54, 108 КЗпП України;
(в) розрахункова відомість за травень 2018 року не містить даних щодо належної оплати у святкові дні 4 працівникам, що є порушенням статей 73, 107 КЗпП України.
(а) щодо індексації заробітної плати
25. Абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
26. За приписами статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
27. У статті 18 вказаного Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.
28. Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
29. Згідно зі статтею 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
30. У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №805/430/18-а Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підтримала попередньо висловлену позицію Верховного Суду про те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).
31. У вказаній постанові також зроблено висновок про те, що виконання порушення, нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.
32. Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.