ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/13150/19
адміністративне провадження № К/9901/9875/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 13058» до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 13058» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. від 7 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кобаля М.І., Бужак Н.П., Костюк Л.О. від 10 березня 2020 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2019 року публічне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство 13058» (далі - позивач, ПАТ «АТП 13058») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідачі, ГУ Держгеокадастру у м. Києві, Держгеокадастр, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило:
- встановити відсутність компетенції Держгеокадастру і ГУ Держгеокадастру у м. Києві на застосування у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок міста Києва коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), що затверджені наказом Мінагрополітики від 25 листопада 2016 року № 489 «Про затвердження порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» (далі - Порядок № 489), до дня втрати чинності рішення Київської міської ради від 3 липня 2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації із нормативної грошової оцінки земель м. Києва»;
- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у м. Києві щодо застосування у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з площею 7.7001 га за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Кайсарова, 7/9, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:79:286:0004, коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельних ділянок (Кф) зі значенням « 3.0», яке не затверджене рішенням Київської міської ради від 3 липня 2014 року № 23/23;
- зобов`язати Держгеокадастр та ГУ Держгеокадастру у м. Києві утриматись від застосування у витягах з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 7.7001 га за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Кайсарова, 7/9, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:79:286:0004, коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), що затверджені наказом Мінагрополітики від 25 листопада 2016 року № 489, до дня втрати чинності рішенням Київської міської ради від 3 липня 2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації із нормативної грошової оцінки земель м. Києва»;
- визнати протиправним дії ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Держгеокадастру щодо внесення та оприлюднення в Державному земельному кадастрі відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 7,7001 га за адресою: м. Київ, Голосіївський район вул. Кайсарова,7/9, кадастровий номер 8000000000:79:286:0004, у розмірі 206 320 669,59 грн та дату її проведення 30 січня 2019 року;
- зобов`язати Держгеокадастр та ГУ Держгеокадастру у м. Києві виключити з Державного земельного кадастру відомості про нормативно грошову оцінку земельної ділянки площею 7.7001 га за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Кайсарова, 7/9, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:79:286:0004 у розмірі 206 320 669,59 грн та відомості про дату проведення нормативної грошової оцінки 30 січня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 5 квітня 2019 року № 0293881209.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сума у розмірі 206 320 669,59 грн на підставі проведення нормативної грошової оцінки від 30 січня 2019 року коефіцієнту Кф-« 3.0», застосовано неправомірно, оскільки такий показник не затверджувався рішенням Київської міської ради № 23/23 від 3 липня 2014 року. У зв`язку із чим, на думку позивача, висновки ГУ ДФС у м. Києві під час проведення камеральної перевірки є невірними, що призвело до безпідставних податкових донарахувань позивачу з орендної плати за землю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Порядком № 489 чітко регламентовано питання застосування, починаючи з 1 січня 2017 року, при формуванні витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0 (а з 17 липня 2018 року Кф із значенням - 3,0) у випадках, коли з будь-яких причин у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 року за № 1011/18306.
5. Суди також дійшли висновку, що оскільки при визначенні нормативної грошової оцінки земель застосування коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки (Кф) із значенням 3,0 відбувається за тих умов, коли у відомостях Державного земельного кадастру відсутні дані про код цільового призначення земельної ділянки, визначений у відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (далі - Класифікація № 548).
6. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що відповідач позбавлений права самостійно визначати цільове призначення земельних ділянок у випадку наявності у Державному земельному кадастрі застарілої інформації з Українського класифікатора цільового використання землі або відсутності коду класифікації видів цільового призначення відповідно до Класифікації № 548, тому дії відповідачів щодо застосування у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивача коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 3,0 є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ПАТ «АТП 13058» звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, частини п`ятої статті 5, статті 13, статті 15, частини другої статті 18, частини першої статті 20, статті 21 та частин першої та четвертої статті 23 Закону України «Про оцінку земель», підпунктів 7 та 13 частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», а також положення підпункту 8 пункту 22 та підпункту 10 пункту 24, пункту 118 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).
9. Скаржник вважає, що з огляду на неправильне застосування вищезазначених правових норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що з 1 січня 2017 року витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються автоматично за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки. На думку скаржника, положення вищезазначених правових норм у сукупності слід розуміти так: обов`язковою умовою автоматичного застосування програмним забезпеченням Державного земельного кадастру коефіцієнтів Кф, визначених Порядком № 489, є затвердження їх у встановленому порядку у складі Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту та внесення їх до бази даних Державного земельного кадастру у паперовій та електронній формі.
10. Крім того, скаржник стверджує, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не враховано висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 815/1116/15, про те, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки є похідним документом від самої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, яким уповноваженим органом актуалізуються дані щодо конкретної земельної ділянки, виходячи з показників, відображеній у затвердженій органом місцевого самоврядування технічній документації з нормативної грошової оцінки земель у місті в цілому.
11. Від ГУ Держгеокадастру у м. Києві надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ «АТП 13058», у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки дійшли правильного висновку про автоматичне формування витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з Державного земельного кадастру. Скаржник зазначає, що такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 804/886/18.
12. З огляду на вищезазначене, ГУ Держгеокадастру у м. Києві просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та є безпідставними.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Касаційну скаргу подано до суду 6 квітня 2020 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/13150/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи подати до суду відзиви на касаційну скаргу ПАТ «АТП 13058».
15. Від представника ПАТ «АТП 13058» надійшло клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 1 грудня 2021 року.
16. Також від представників ПАТ «АТП 13058» та ГУ Держгеокадастру у м. Києві надійшли клопотання про розгляд цієї справи у судовому засіданні за їх участю, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «АТП 13058» на підставі договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:286:0004), укладеного між Київською міською радою та ВАТ «АТП 13058» від 1 вересня 2003 року (зі строком на 25 років), є землекористувачем земельної ділянки (7,7001 га) по вул. Касарова,7/9 у Голосіївському районі м. Києва.
18. За результатами камеральної перевірки ГУ ДФС у м. Києві, що відображені в акті від 13 березня 2019 року № 71/26-15-12-09/05475147, встановлено заниження податкового зобов`язання по орендній платі за січень 2019 року на загальну суму 396 832,07 грн, що стало можливим внаслідок неврахування в податковій декларації з плати за землю даних Витягу про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 30 січня 2019 року, розмір якої складає 206 320 669,59 грн.
19. У Державному земельному кадастрі оприлюднено відомості про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки, з датою її проведення 30 січня 2019 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 січня 2019 року № НВ-8000901342019.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
23. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
24. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
27. У касаційній скарзі скаржник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень пункту 271.2 статті 271 ПК України, статті 1, частини п`ятої статті 5, статті 13, статті 15, частини другої статті 18, частини першої статті 20, статті 21 та частин першої та четвертої статті 23 Закону України «Про оцінку земель», підпунктів 7 та 13 частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», підпункту 8 пункту 22 та підпункту 10 пункту 24, пункту 118 Порядку № 1051, внаслідок чого суди, на думку скаржника, дійшли необґрунтованого висновку про те, що з 1 січня 2017 року витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються автоматично за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки.
28. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
29. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
30. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
31. Відповідно до пункту «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
32. Статтею 201 ЗК України передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
33. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
34. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
35. Частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
36. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
37. Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.
38. Відповідно до статті 15 цього ж Закону підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Згідно з положеннями статті 23 Закону України «Про оцінку землі» виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
39. Рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України. Зокрема, у цьому пункті зазначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.