ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 580/2092/19
адміністративне провадження № К/9901/3961/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Гаращенка В.В. від 24 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Горяйнова А.М., Бабенка К.А., Файдюка В.В. від 3 січня 2020 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Білозірська СР, відповідач), у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Білозірської СР від 28 березня 2019 року № 86-3/VІІ «Про розгляд звернення щодо затвердження технічної документації та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 12,0 га з передачею нерозподілених (невитребуваних) земельних (паїв) в оренду терміном на 5 років кадастровий номер 7124981000:01:004:0518 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (до моменту отримання власниками державних актів на право власності на цю земельку ділянку) гр. ОСОБА_1 в адміністративних межах Білозірської СР (за межами населеного пункту);
- зобов`язати Білозірську СР прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 12,0 га з передачею нерозподілених (невитребуваних) земельних (паїв) в оренду терміном на 5 років кадастровий номер 7124981000:01:004:0518 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (до моменту отримання власниками державних актів на право власності на цю земельку ділянку) гр. ОСОБА_1 в адміністративних межах Білозірської СР (за межами населеного пункту).
2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проєкт землеустрою по наведеній земельній ділянці направлений до відповідача на затвердження, однак своїм рішенням останній безпідставно відмовив у його затвердженні. На думку позивача, така підстава як перебування земельної ділянки у користуванні третьої особи на підставі договору оренди не передбачена вимогами статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тому відповідач повинен прийняти рішення про затвердження проєкту землеустрою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що повноваження з розпорядження земельними ділянками орган державної влади чи місцевого самоврядування здійснює відповідно до вимог законів, не порушуючи права третіх осіб. Закон України «Про оренду землі» не передбачає одночасного перебування в оренді однієї земельної ділянки у декількох осіб.
5. Суди встановили, що на момент звернення позивача із заявою від 2 січня 2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 7124981000:01:004:0518, остання вже перебувала в оренді ТОВ «Білозірське-Агро», тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач не мав правових підстав станом на 28 березня 2019 року повторно передати земельну ділянку в оренду позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення частини сімнадцятої статті 186 та статті 186-1 ЗК України, частини другої статті 50 Закону України «Про землеустрій», у зв`язку з чим суди дійшли необґрунтованого, на думку скаржника, висновку про правомірність спірного рішення Білозірської СР від 28 березня 2019 року № 86-3/VІІ.
8. Скаржник також наголошує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 215 та 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з огляду на що, встановивши, що судовим рішенням у справі № 707/727/19 було визнано недійсним договір оренди, не врахували, що договір вважається недійсним з моменту його укладення, а тому на момент звернення позивача до Білозірської СР та на момент розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 , договір оренди був недійсним.
9. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Касаційну скаргу подано до суду 11 лютого 2020 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 580/2092/19, витребувано адміністративну справу та встановлено строк для подання сторонами відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
12. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач 2 січня 2019 року звернувся до Білозірської СР із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, площею 12,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в оренду, терміном на 5 років в адмінмежах Білозірської СР (за межами населеного пункту).
14. Листом Білозірської СР від 10 січня 2019 року № 48/02-14 позивача повідомлено, що земельна ділянка площею 12,0 га згідно даних Держгеокадастру в Черкаській області знаходиться в державній власності.
15. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду 20 березня 2019 року у справі № 580/194/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність Білозірської СР з розгляду заяви ОСОБА_1 від 2 січня 2019 року щодо прийняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою на сесії Білозірської СР: зобов`язано Білозірську СР на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 2 січня 2019 року про затвердження або про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, площею 12,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в оренду, терміном на 5 років в адмінмежах Білозірської СР (за межами населеного пункту).
16. За результатами повторного розгляду заяви про затвердження проєкту, відповідач прийняв рішення від 28 березня 2019 року № 86-3/VІІ «Про розгляд звернення щодо затвердження технічної документації та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 12,0 га з передачею нерозподілених (невитребуваних) земельних (паїв) в оренду терміном на 5 років кадастровий номер 7124981000:01:004:0518 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (до моменту отримання власниками державних актів на право власності на цю земельку ділянку).
17. Підставою для відмови в затвердженні проєкту землеустрою є те, що вказана земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ «Білозірське-Агро» згідно договору оренди землі, серія та номер: б/н зареєстрований 6 серпня 2018 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
19. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
20. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
21. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 січня 2020 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими, з огляду на наступне.
23. Доводом касаційної скарги є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій частини сімнадцятої статті 186 та статті 186-1 ЗК України та частини другої статті 50 Закону України «Про землеустрій», з огляду на неврахування судового рішення у справі № 707/727/19, яким було визнано недійсним договір оренди, укладений з ТОВ «Білозірське-Агро».
25. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
26. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
27. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
28. За змістом статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
29. Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
30. Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
31. Згідно з частиною першою статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
32. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.
33. Згідно з частинами восьмою-дев`ятою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
34. Згідно зі статтею 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
35. Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
36. Положеннями частини третьої статті 50 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою, матеріали погодження проекту землеустрою.