ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 460/100/21
адміністративне провадження № К/9901/46755/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року (постановлену у складі судді Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Кузьмича С.М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.),
В С Т А Н О В И В :
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - відповідач), у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача у непроведенні нарахування та виплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII), починаючи з 1 липня 2002 року;
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 липня 2002 року.
2. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року відкрито провадження у справі № 460/100/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано сторін подати додаткові докази та встановлено строк для подання відповідачем відзиву.
3. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, позовну заяву залишено без розгляду.
4. Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачкою порушено строк звернення до адміністративного суду з таким позовом. Заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачкою не подано, оскільки позивачка вважає, що строк звернення до суду не пропущено. Відтак, підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в ході судового розгляду справи судом не встановлено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 122, 123 КАС України, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Скаржниця стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду в частині шестимісячного строку, що передує дню звернення до суду із цим позовом.
7. Скаржниця також зазначає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 320/8317/20, відповідно до якого Суд повернув справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині позовних вимог, що заявлені у межах шестимісячного строку, що передує дню звернення до суду.
8. Окрім того, скаржниця також зазначає про необхідність врахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а (Положення законодавства щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.), від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 (Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.) та у постанові Верховного Суду від 4 березня 2021 року у справі № 480/1704/19 (Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.).
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Касаційна скарга надійшла до суду 20 грудня 2021 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №460/100/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
11. Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 1 червня 2022 року.
12. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
13. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 11 січня 2022 року про відкриття касаційного провадження відповідачем отримано 17 січня 2022 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
15. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
16. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
17. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року відповідають не повністю, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятні з огляду на наступне.
19. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, а саме статей 122, 123 КАС України.
20. Скаржниця наполягає на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду в частині шестимісячного строку, що передує дню звернення до суду із цим позовом.
21. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а, від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 та у постановах Верховного Суду від 4 березня 2021 року у справі № 480/1704/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 320/8317/20.
22. Суди попередніх інстанцій, залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , виходили з того, що позивачкою порушено строк звернення до адміністративного суду з таким позовом. Заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачкою не подано, оскільки позивачка вважає, що строк звернення до суду не пропущено. Відтак, підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в ході судового розгляду справи судом не встановлено.
23. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та висновкам судів попередніх інстанцій в частині дотримання позивачкою строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
24. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
25. Відповідно до статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.