ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 348/1674/19
провадження № 51-4835км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Висоцької Н. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників: Дияка Д. Ю.,
Усика Є. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Дияка Д. Ю. на вирок Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42018000000003211, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Водиця Рахівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 368 КК на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, за ч. 2 ст. 369-2 КК - на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Вирішено питання, які стосуються: початку строку відбуття покарання; речових доказів; арешту на майно; запобіжного заходу.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, тобто одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за таких обставин.
28 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), який 08 серпня 2018 року разом зі справою надійшов до Рахівського районного суду Закарпатської області.
Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями вказаного суду адміністративній справі присвоєно унікальний номер 305/1377/18, (провадження № 3/305/343/18) та визначено головуючого суддю - Тулика І. І., який постановою від 08 серпня 2018 року повернув справу про адміністративне правопорушення № 305/1377/18 для належного оформлення до Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.
20 серпня 2018 року справа після доопрацювання передана судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_3 .
Після зазначеного, точного часу судом не встановлено, ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні Рахівського районного суду Закарпатської області, що на вул. Карпатська, 15, м. Рахів, Закарпатська область, звернувся до судді цього ж суду ОСОБА_1 з тим, щоб він допоміг вирішити вказану справу без суду.
Під час вказаної розмови з ОСОБА_2, ОСОБА_1, розуміючи, що розгляд адміністративної справи щодо ОСОБА_2 не перебуває у нього у провадженні, та він не уповноважений прийняти рішення у ній, запевнив ОСОБА_2, що зможе допомогти.
Потім, під час однієї із розмов між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у приміщенні вказаного суду, точного часу судом не встановлено, за вищенаведене сприяння у вирішенні справи останній висловив прохання ОСОБА_2 надати йому суму грошей, еквівалентну сумі штрафу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Після зазначеного, точного часу судом не встановлено, ОСОБА_2 взяв із собою суму коштів, яку просив ОСОБА_1 в доларах США, та прибув до приміщення Рахівського районного суду Закарпатської області, де у кабінеті ОСОБА_1, під час зустрічі з останнім, передав йому відповідні кошти.
ОСОБА_1, діючи умисно, відповідно, одержав від ОСОБА_2 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, - суддею Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_3, щодо непритягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП неправомірну вигоду, з суми якої потім повернув ОСОБА_2 частину коштів як решту.
Крім того, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а саме у проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого їй службового становища.
Так, 07 грудня 2018 рокув адміністративній будівлі Рахівського районного суду Закарпатської області за адресою: м. Рахів, вул. Карпатська, 15, ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1, показавши розписку ОСОБА_4, з питанням можливості через суд повернути гроші в сумі 130 000 грн, які останній в обумовлений строк не повернув, на що обвинувачений погодився, пообіцявши організувати позитивне рішення суду, за що ОСОБА_2 повинен був надати йому гроші у розмірі 15-20 % від суми боргу.
Таким чином, ОСОБА_1 висловив прохання ОСОБА_2 надати для нього неправомірну вигоду за прийняття судового рішення про стягнення боргу на підставі розписки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в сумі, що буде дорівнювати 15-20 % від суми боргу.
Після вказаного у обвинуваченого і ОСОБА_2 відбулися кілька зустрічей і телефонних розмов, під час яких вони за участі помічника обвинуваченого як судді -Прокіп`юк О. Ю., підготували позовну заяву від імені ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 боргу, обговорили подальший порядок провадження у справі, обвинувачений повідомив, що справа передана до його провадження і домовився про зустріч із ОСОБА_2 надалі.
22 лютого 2019 року приблизно о 11:15 ОСОБА_2 прибув до адміністративної будівлі Рахівського районного суду Закарпатської області, де зустрівся із суддею ОСОБА_1, який йому повідомив, що цивільну справу за його позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу ним призначено до розгляду на 19 березня 2019 року і він відразу ухвалить у ній рішення, а також висловив ОСОБА_2 прохання надати для нього неправомірну вигоду за ухвалення рішення у такій справі на його користь.
Потім, 20 березня 2019 року, приблизно о 11:45, суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні службового кабінету в адміністративній будівлі Рахівського районного суду Закарпатської області, діючи з прямим умислом, під час зустрічі з ОСОБА_2, використовуючи своє службове становище, одержав від останнього неправомірну вигоду в сумі 10 000 грн за ухвалення на його користь рішення про стягнення боргу з ОСОБА_4 за договором позики (розпискою).
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 17 листопада 2021 рокувирок Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 в частині визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна змінила.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначила ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді на строк 3 роки з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.
В іншій частині вирок залишила без змін.
На виконання вироку Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року постановлено взяти під варту ОСОБА_1 у залі суду, а заставу у розмірі 153 680 грн повернути заставодавцю - ОСОБА_5 .
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 й захисник Дияк Д. Ю., кожен окремо, просять скасувативирок Вищого антикорупційного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2021 року і закрити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42018000000003211 від 28 грудня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
Сторона захисту, аналізуючи норми КПК та викладаючи хронологію подій під час досудового розслідування, починаючи з 25 березня 2019 року (вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК) та закінчуючи 14 серпням 2019 року (направлення обвинувального акту до суду), зазначає, що час ознайомлення сторін з матеріалами досудового розслідування необхідно рахувати з 14 червня 2019 року до 26 липня 2019 року, тобто до встановленого ухвалою слідчого судді Соломянського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Крім того, захисник Дияк Д. Ю. стверджує, що під час розгляду слідчим суддею клопотання про обшук у службовому кабінеті судді Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 (справа № 760/7859/19, провадження № 1-кс/760/4568/19) фіксація за допомогою технічних засобів не здійснювалася. При цьому зазначає, що 29 липня 2020 року під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона захисту заявляла клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме судової справи № 760/7859/1, яке не було задоволено, у зв`язку із чим суд першої інстанції не дослідив матеріалів вказаної справи на предмет проведення повної технічної фіксації засідання і суд не надав оцінку доказам, отриманим під час виконання ухвали про дозвіл на обшук з підстав їх достатності. Суд апеляційної інстанції також без достатніх мотивів відмовив у задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, з огляду на що, суд та сторона захисту не мали можливості встановити достовірність та відповідність інформації, яка міститься на наданому прокурором диску, проти дослідження якого заперечувала сторона захисту та звертала увагу на його недопустимості, з тих підстав, що носій інформації детективом Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) було отримано в поза процесуальний спосіб та з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме на підставі усного доручення прокурора, а також у зв`язку з тим, що неможливо встановити його достовірність, ідентичність та відповідність технічному запису, що міститься безпосередньо в матеріалах справи.
Також, на думку захисника, суди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили та не обґрунтували відсутність обставин провокації кримінального правопорушення, взяли до уваги актовий запис про шлюб від 20 січня 2010 року № 2, який на його думку, є недопустимим, оскільки отримано прокурором у поза процесуальний спосіб. Крім того, як зазначає захисник, суд першої інстанції не допитав свідка ОСОБА_4, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано та без наведення достатніх мотивів відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту щодо повторного дослідження обставин, та зокрема допиту вказаного свідка.
Захисник Дияк Д. Ю. вказує про порушення судом апеляційної інстанції принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки суд, не дослідивши обставин та доказів, вказав про те, що прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень не вчиняли жодних процесуальних дій поза межами своїх повноважень, передбачених КПК, у зв`язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для визнання недопустимими доказів, отриманих у період з 28 грудня 2018 року до 11 лютого 2019 року.
Також сторона захисту зазначає, що суд апеляційної інстанції надав іншу оцінку, відмінну від оцінки суду першої інстанції, постанові про визначення групи слідчих від 04 березня 2019 року, що винесена керівником першого відділу детективів, який не є керівником органу досудового розслідування у розумінні процесуального закону, а тому він не має права відповідно до своїх повноважень визначати групу слідчих у цьому кримінальному провадженні. З огляду на це, на думку захисника Дияка Д. Ю., вся група слідчих (детективів НАБУ), які здійснювали досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні визначена незаконно, а всі слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії проведені неуповноваженими особами.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисники Дияк Д. Ю., Усик Є. С. підтримали позиції, викладені у касаційних скаргах, просили скасувати вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Прокурор Висоцька Н. В.,заперечила проти задоволення касаційних скарг, навела аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просила залишити їх без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню, а касаційну скаргу захисника Дияка Д. Ю.необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За змістом ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито (п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК).
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується, серед іншого, направленням до суду обвинувального акта.
Положеннями кримінального процесуального закону, закріпленими у статтях 219, 294-295-1 КПК, законодавець визначив строки досудового розслідування, порядок їх обчислення та продовження.
Згідно зі ст. 113 КПК процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ч. 2 ст. 113 КПК).
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII ч. 1 ст. 284 КПК було доповнено п. 10 (введеним в дію з 16 березня 2018 року), згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Такий період необхідно відраховувати з дня притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження, яка згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.