Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 645/712/20
провадження № 61-803св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником - адвокатом Максимовим Миколою Ігоровичем, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_6 , про витребування майна із чужого незаконного володіння та просив суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1400 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136900:10:005:0059.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Максимов М. І. засобами поштового зв`язку 19 листопада 2021 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Максимова М. І. про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначених ним підстав. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Максимова М. І. на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року залишено без руху.
Встановлено представнику ОСОБА_2 - адвокату Максимову М. І. строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для звернення до Харківського апеляційного суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску та наданням доказів на підтвердження цього.
Роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вищевказаних вимог, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Максимова М. І. на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2021 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого законом строку та наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними, а тому пропущений строк не підлягає поновленню.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_2 - адвоката Максимова М. І. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постановлена ухвала з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
02 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За приписами пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.