Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 545/3363/18
провадження № 61-9171 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Полтавська обласна державна адміністрація;
треті особи: товарна біржа "Полтавська регіональна біржа нерухомості", Гожулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Полтавська районна державна адміністрація;
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги,- заступник керівника Полтавської обласної прокуратури;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Полтавська ОДА), треті особи: товарна біржа "Полтавська регіональна біржа нерухомості" (далі -ТБ "Полтавська регіональна біржа нерухомості"), Гожулівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, Полтавська районна державна адміністрація (далі - Полтавська РДА), про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що 28 січня 2005 року між ним та відкритим акціонерним товариством "Сад" (далі - ВАТ "Сад") в особі арбітражного керуючого Гнідого М. І., що діяв на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 07 березня 2002 року та постанови Господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2003 року у справі № 10/47, було укладено договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка.
Під час укладення договору на товарній біржі йому стало відомо, що відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, та у зв`язку із цим із часу укладення договору вважав, що правомірно володіє гідроспорудою, тому не звертався до будь-яких органів та установ з приводу оформлення права власності.
Зазначав, що з 2009 року користується ставком площею водного дзеркала 4,5452 га з метою риборозведення, вирощення і вилову риби на підставі укладеного з Полтавською РДА договору оренди.
Посилався на те, що 13 березня 2017 року розпорядженням голови Полтавської ОДА № 142 йому було поновлено договір оренди ставка та зобов`язано зареєструвати право користування земельною ділянкою. Однак, комунальне підприємство "Реєстраційна служба" Оржицької районної ради Полтавської області відмовило у реєстрації, оскільки договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка від 28 січня 2005 року нотаріально не посвідчений.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 28 січня 2005 року, укладений між ним та ВАТ "Сад", що зареєстрований товарною біржою "Полтавська регіональна біржа нерухомості" за результатами проведення аукціону від 28 січня 2005 року № 3, визнати за ним право власності на гідротехнічну споруду ставка у складі греблі, колодязю, спускної задвижки, що розташований у с. Адріївка на території Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року у складі судді Кіндяка І. С. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 28 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "Сад", що зареєстрований Товарною біржою "Полтавська регіональна біржа нерухомості" за результатами проведення аукціону № 3 від 28 січня 2005 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна - гідротехнічну споруду площею 3741 кв. м ставка у складі земляної дамби (1), кріплення дамби (2), шахти водоскиду (3), технологічного містку (4), труби шахтного водоскиду (5), гасителю (6), що розташована у с. Андріївка на території Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Рішення районного суду мотивовано тим, що встановленим є факт того, що на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 28 січня 2005 року, продавець - ВАТ "Сад", на виконання умов договору передав покупцеві спірне нерухоме майно, яке є предметом договору, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 04 лютого 2005 року, а покупець передав продавцеві - ВАТ "Сад", в особі арбітражного керуючого Гнідого М. І. у рахунок оплати предмета договору грошові кошти у сумі 7 300 грн і вступив у володіння цим нерухомим майном. Отже, договір виконано повністю. Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов та виконали їх в повному обсязі, однак нотаріально не посвідчили і це порушує права покупця на вільне розпорядження придбаним нерухомим майном та є перешкодою у його державній реєстрації.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи питання щодо визнання за позивачем права власності на гідротехнічну споруду ставка, суд першої інстанції усупереч вимогам статей 5, 12 ЦПК України не роз`яснив позивачу, що тим самим зачіпаються інтереси Державної екологічної інспекції Центрального округу та не вирішив питання щодо залучення Державної екологічної інспекції до участі у справі.
Постановою Верховного Суду від 10 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року у зазначеній справі закрито.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 зазначив відповідачем у справі Полтавську обласну державну адміністрацію, оскільки саме даний орган є розпорядником земельної ділянки на якій розташована гідроспоруда та водний об`єкт, та безпосередньо ним були передані ОСОБА_1 в оренду земельна ділянка та ставок, на якому знаходиться спірна гідротехнічна споруда, а Державна екологічна інспекція Центрального округу стороною правочину не була.
Крім того, до участі у справі була залучена також Гожулівська сільська рада, яка зважаючи на те, що спірне нерухоме майно знаходиться на території її територіальної громади, також є зацікавленою особою, оскільки може претендувати на вказане майно у випадках, передбачених законом.
Виходячи з предмету позову та змісту заявлених вимог, позивачем питань, які б стосувалися сфери охорони та раціонального використання водних ресурсів не піднімалося, а відповідно судом при прийняті рішення не вирішувалося. Доводи прокурора, що спірне нерухоме майно, є приналежністю водного об`єкту, а, відповідно, не може перебувати у приватній власності, є припущеннями, які не ґрунтуються на нормах закону.
Відтак, права та інтереси Державної екологічної інспекції Центрального округу рішенням суду першої інстанції не вирішувалися, оскільки спір про набуття ОСОБА_1 права власності на гідроспоруду ставка не порушує інтереси держави в особі вказаного органу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2021 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратуриподав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, посилаючись на порушення норм процесуального права, що судами не було досліджено чи наявні підстави для закриття провадження у цій справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 545/3363/18 з Полтавського районного суду Полтавської області.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, зазначаючи, що Державна екологічна інспекція Центрального округу не перебувала у будь-яких договірних відносинах з позивачем, а, відтак, її права не порушено, не звернув уваги на те, що відносно спірного майна не перебували у договірних (спірних) правовідносинах й інші учасники у справі.
Звертаючись до апеляційного суду, прокурор діяв не в інтересах Державної екологічної інспекції Центрального округу, а в інтересах держави та зазначав в апеляційній скарзі про порушення постановленим районним судом рішенням інтересів держави, а не інтересів конкретного державного органу. Тобто, порушення інтересів держави і є підставою для апеляційного оскарження.
Вказував, що визнання районним судом права власності на гідротехнічну споруду порушує інтереси держави у сфері безпечного та правомірного використання водних об`єктів та розміщених на них технічних споруд.
В судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
При зверненні до апеляційного суду прокурор визначив такий орган, який здійснює державний нагляд та захист інтересів держави, її прав відносно водних ресурсів.
Державна екологічна інспекція Центрального округу є органом, уповноваженим державою на здійснення контролюючих функцій у сфері дотримання права державної власності та безпечного водокористування, а прийняття районним судом рішення про визнання права власності на гідроспоруду на земельній ділянці державної власності суперечить вимогам законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів та свідчить про порушення інтересів держави у вказаній сфері та зачіпає права й інтереси не залученого до участі органу.
Оскільки відповідно до статті 58 ЗК України землі, зайняті водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, відносяться до земель водного фонду, то визнання права приватної власності на них є порушенням вимог земельного законодавства.
Гідроспоруди но обслуговуванню водних об`єктів не можуть бути відокремлені від них та відповідно перебувати у приватній власності.
Полтавська обласна державна адміністрація будь-яким чином не оспорювала або не визнавала право власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна та в судовому рішенні відсутні посилання на такі обставини та докази. Таким чином, районний суд, на думку прокурора, безпідставно розглянув позов за відсутності спору між позивачем та відповідачем відносно предмету позову.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року Полтавська обласна державна адміністрація подала пояснення на касаційну скаргу, в якому підтримала доводи касаційної скарги прокурора.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 січня 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Сад" в особі арбітражного керуючого Гнідого М. І., що діяв на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 07 березня 2002 року та постанови Господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2003 року у справі № 10/47, укладено договір купівлі-продажу гідроспоруди ставка (а. с. 212, т. 1).
Відповідно до умов договору покупець, ОСОБА_1, набув право власності на гідроспоруду ставка у складі греблі, колодязю, спускної задвижки, що розташована у с. Андріївка на території Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів.
Договір купівлі-продажу зареєстровано ТБ "Полтавська регіональна біржа нерухомості" за результатами проведення аукціону, що підтверджується протоколом аукціону від 28 січня 2005 року № 3 (а. с. 19, т. 1).
Відповідно до акту прийому-передачі майна від 04 лютого 2005 року гідроспоруду ставка передано покупцю (а. с. 213, т. 1).
Грошові кошти на виконання договору були передані продавцю в той же день, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 04 лютого 2005 року № 345 (а. с. 18, на звороті, т. 1).
Договір не був нотаріально посвідчений.