Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 161/88/19
провадження № 61-11816 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи: ОСОБА_3 , державний нотаріус першої Луцької державної нотаріальної контори Пастухова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська Мирослава Валеріївна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 15 березня 2021 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю.,Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , державний нотаріус першої Луцької державної нотаріальної контори Пастухова Н. В., приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кухлевська М. В., про усунення від права на спадкування та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна сестра ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 є сином спадкодавця ОСОБА_4 та згідно зі статтею 1261 ЦК України - спадкоємцем першої черги.
Зазначав, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2018 року та ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, за умисне спричинення 10 квітня 2018 року своїй матері ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до її смерті.
17 травня 2018 року ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської М. В. заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , на підставі якої була заведена спадкова справа, зареєстрована за № 62433254.
Крім того, позивач вказував, що він, як спадкоємець п`ятої черги за законом, 04 жовтня 2018 року подав до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської М. В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та усунення ОСОБА_2 від спадкування в порядку статті 1224 ЦК України.
Зазначав, що 19 грудня 2018 року після набрання вироком суду відносно ОСОБА_2 законної сили він звернувся до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської М. В. за отриманням свідоцтва про право на спадщину та дізнався про існування іншої спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , заведеної 25 жовтня 2018 року за № 632022722 державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н. В. та видачу нею свідоцтв про право на спадщину за законом на вищевказане нерухоме майно від 09 листопада 2018 року, серія та номер 4-1481, та від 26 листопада 2018 року, серія та номер 4-1571 на ім`я ОСОБА_2 .
Вважав, що неправомірними діями ОСОБА_2 та державного нотаріуса Пастухової Н. В., яка допустила відповідача до спадкування та видала свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно всупереч закону, порушено його право на спадкування за законом, як спадкоємця п`ятої черги.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 листопада 2018 року, посвідчене державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н. В., серія та номер 4-1571, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1704145307101, на квартиру АДРЕСА_1 , та свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 листопада 2018 року, посвідчене державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н. В., серія та номер 4-1481, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 795292807101, на квартиру АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для усунення спадкоємця від права на спадкування відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України має бути прийнятий судом обвинувальний вирок, що вступив у законну силу, яким встановлений конкретний склад злочину, який вчинив потенційний спадкоємець, за умови, що в цьому вироку буде зазначена така форма вини злочинця, як умисел.Суд зазначив, що положення частини першої статті 1224 ЦК України не можуть бути застосовані до відповідача, оскільки при вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, його умисел не був направлений на позбавлення життя своєї матері, ставлення винного ОСОБА_2 до смерті потерпілої є необережним.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, суд першої інстанції виходив із того, що при заведенні спадкової справи за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н. В. було проведено перевірку в Спадковому реєстрі щодо наявності зареєстрованих спадкових справ та заповітів, якою встановлено відсутність будь-яких відомостей про заведену спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , тому підстав для відмови відповідачу у прийнятті заяви про прийняття спадщини та, відповідно, видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно, у нотаріуса не було.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_5 , задоволено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 листопада 2018 року, посвідчене державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н. В., серія та номер 4-1571, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1704145307101, на квартиру АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 листопада 2018 року, посвідчене державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н. В., серія та номер 4-1481, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 795292807101, на квартиру АДРЕСА_2 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивна тим, що ОСОБА_2 умисно позбавив життя свою матір ОСОБА_4 , що підтверджено вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2018 року та ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, а тому відповідач не мав права на спадкування після смерті матері ОСОБА_4 відповідно до частини першої статті 1224 ЦК України. Установивши, що в силу закону ОСОБА_2 не мав права на спадкування після смерті матері, а ОСОБА_1 , як двоюрідний брат спадкодавця та спадкоємець п`ятої черги за законом, прийняв спадщину, звернувшись до нотаріуса у встановлений статтею 1270 ЦК України строк із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , за відсутності інших спадкоємців першої-четвертої черг після смерті ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_2 державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н. В., на спадкове майно ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 15 березня 2021 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник указував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 161/88/19 із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б давали законні підстави для усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті його матері, яка на момент вчинення ОСОБА_2 злочину, а саме нанесення тяжких тілесних ушкоджень, не була спадкодавцем.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини першої статті 1224 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку слід розмежовувати поняття «умисне вбивство» та «умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень», що спричинили смерть, виходячи із суб`єктивної сторони, тобто ставлення обвинуваченого до наслідків своїх дій.
Звертав увагу, що свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення він визнав повністю, щиро розкаявся. Замах на життя потерпілої чи умисне вбивство спадкодавця, які є підставою для застосування частини першої статті 1224 ЦК України, не здійснювалось, тому вважав що його не може бути усунуто від права на спадкування.
Також звертав увагу на той факт, що при заведенні спадкової справи державний нотаріус першої Луцької державної нотаріальної контори Пастухова Н. В. діяла відповідно до вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, а тому підстави для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_2 на спадкове майно, відсутні.
Також зазначав, що відповідача, як особу, засуджену до позбавлення волі, не можна позбавити права власності на житлове приміщення, в якому він проживав, оскільки цим будуть порушені його житлові права і після звільнення він фактично залишиться без житла.
Суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку доказам і обставинам справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначені у статті 403 ЦПК України.
У клопотанні представники ОСОБА_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 посилаються на положення частини п`ятої статті 403 ЦПК України, згідно з якою суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Вказували на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного суду, зокрема, щодо застосування частини першої статті 1224 ЦК України у випадку вчинення спадкоємцем відносно спадкодавця кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені заявниками аргументи не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності належало наступне майно: квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 (а. с. 6-7, 8, 9-10, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а. с. 15, т. 1). Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на вищевказане спадкове майно.
Відповідач ОСОБА_2 є сином спадкодавця ОСОБА_4 та, відповідно до статті 1261 ЦК України, спадкоємцем першої черги.
17 травня 2018 року ОСОБА_2 подав до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської М. В. заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , на підставі якої була заведена спадкова справа за № 62433254 (а. с. 141-164, т. 1).
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, за умисне спричинення своїй матері тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до її смерті, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 серпня 2018 року щодо ОСОБА_2 змінено, виключено із вступної частини вироку посилання про наявність у ОСОБА_2 судимості за частиною першою статті 122, частиною першою статті 119, статтею 70 КК України відповідно до вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2012 року та мотивувальної частини вироку - посилання на наявність обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_2 - рецидив злочинів (а. с. 16-19, 20-23, т. 1).
Позивач ОСОБА_1 є двоюрідним братом спадкодавця ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами та витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян, та, відповідно до статті 1265 ЦК України, є спадкоємцем п`ятої черги (а. с. 24, 25, 26, 27, 28-29, т. 1).
08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської М. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 152, т. 1).
Крім того, 24 жовтня 2018 року ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка зареєстрована 25 жовтня 2018 року за № 1251, на підставі якої державним нотаріусом першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Н. В. була заведена спадкова справа за № 485/2018, номер у Спадковому реєстрі 632022722 (а. с. 167-207, т. 1).