Постанова
Іменем України
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 311/719/19
провадження № 61-17808св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна казначейська служба України, Запорізька обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кримської О. М., Маловічко С. В.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України ), Прокуратури Запорізької області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ НП в Запорізькій області), про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, засудження та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позовна заява мотивована тим, що 10 квітня 2013 року вироком Василівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні особливо тяжкого злочину передбаченого частиною першою статті 203-2
КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 170 000,00 грн.
22 червня 2015 року Василівський районний суд змінив покарання відносно ОСОБА_1 на три роки п`ять місяців п`ять днів позбавлення волі та обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2015 року скасовано вирок Василівського районного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалу Василівського районного суду від 22 червня 2015 року про заміну покарання. ОСОБА_1 звільнений з-під варти.
24 лютого 2016 року вироком Василівського районного суду позивач був виправданий.
Внаслідок незаконних дій працівників органів досудового розслідування, прокуратури, ОСОБА_1 майже 2 місяці утримувався в слідчому ізоляторі. Весь цей час позивач позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканність, що призвело до позбавлення його нормального і достойного способу життя, реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин
зі знайомими йому людьми та інших негативних наслідків.
Внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, незаконного засудження судом за особливо тяжкий злочин
до позбавлення волі та незаконного обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 зазнав моральних страждань у зв`язку з несправедливим і упередженим проведенням досудового слідства, судового слідства з явною і очевидною фальсифікацією матеріалів кримінальної справи. Втратив віру у спроможність прокуратури не формально, а реально здійснювати контроль та нагляд
за додержанням органом слідства вимог кримінально-процесуального законодавства під час розслідування кримінальних справ, адже ті порушення
на захист, які були встановлені вже в перших засіданнях суду, були настільки очевидними, що не могли залишитися поза увагою прокуратури та суду.
Втратив становище в суспільстві, були порушені його нормальні життєві зв`язки. Про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 знало майже все місто
де він постійно мешкає. Родичам, батькам позивача було дуже соромно, незручно пояснювати кожному, що він ні в чому не винен, і що кримінальну справу щодо нього сфабриковано. Те, що позивач відчував після того як його взяли під варту, так це душевний стрес і страх. Перебування в камерній системі слідчого ізолятора привели його до майже психічної інвалідності. В той момент позивач був на грані божевілля і не бачив сенсу у житті.
Крім того, ОСОБА_1 змушений звертатися за правовою допомогою
до адвоката, що вимагало від нього не лише значних витрат, а й додаткових зусиль (поїздок, надання пояснень, збирання додаткових доказів, тощо), а тому позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання ДКС України з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на його користь: моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн, витрати
на правову допомогу адвоката по кримінальному провадженню в розмірі 30 000,00 грн, витрати на правову допомогу адвоката по цивільному провадженню в розмірі 11 600,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 12 березня
2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання ДКС України коштів
з рахунку Державного бюджету на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, засудження та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 240 000,00 грн, витрати на правову допомогу
по кримінальному провадженню у розмірі 30 000,00 грн, витати на правову допомогу адвоката по цивільному провадженню у розмірі 5 000,00 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що конституційні права та свободи ОСОБА_1 були порушенні внаслідок незаконного притягнення
до кримінальної відповідальності, взяття під варту, проведення інших процесуальних слідчих дій, що обмежували його права, а тому наявні підстави для відшкодування завданої йому шкоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову
в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право на відшкодування шкоди
в позивача відсутнє, оскільки на початку досудового слідства та під час судового розгляду він давав покази на підтвердження своєї вини, тобто шляхом самообмови, яка була добровільною й завідомо неправдивою, перешкоджав з`ясуванню істини в справі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу
у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що він жодним чином не перешкоджав установленню істини в справі
та не визнавав своєї вини, а відповідні висновки суду не ґрунтуються на обставинах справи.
Суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 366/2026/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2021 року ГУ НП в Запорізькій області надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін. Зазначало, що твердження скаржника не спростовують висновків апеляційного суду.
У грудні 2021 року Прокуратури Запорізької області надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 311/719/19, витребувано її з Василівського районного суду Запорізької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною першою статті 203-2 КК України,
та призначено покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 170 000,00 грн.
Ухвалою Василівського районний суд Запорізької області від 22 червня 2015 року відносно ОСОБА_1 змінено покарання на три роки п`ять місяців п`ять днів позбавлення волі та обрано запобіжний захід тримання під вартою.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 30 липня 2015 року скасовано вирок Василівського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року та ухвалу Василівського районного суду Запорізької області
від 22 червня 2015 року про заміну покарання, ОСОБА_1 був звільнений з-під варти.
ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 28 лютого 2013 року
до 23 березня 2016 року включно, тобто 36 місяців 24 дня. З них 39 діб тримався під вартою з 22 червня по 30 липня 2015 року.
Апеляційним судом встановлено, що за результатами досудового слідства,
на підставі зібраних доказів, а також у зв`язку із підтвердженням ОСОБА_1 фактичних обставин інкримінованого йому злочину, дане кримінальне провадження було скеровано до суду з обвинувальним актом.
Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 також визнав свою провину в інкримінованому йому злочині. Ним підтверджені викладені в обвинувальному акті обставини. Одночасно ОСОБА_1 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким