Постанова
Іменем України
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 521/16078/18
провадження № 61-17855св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Прокуратура Одеської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2019 року
у складі судді Маркарової С. В. та постанову Одеського апеляційного суду
від 19 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М.,
Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовомдо Прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування втраченого заробітку та моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з 01 березня 2006 року працював на посаді першого заступника начальника управління агропромислового розвитку Великомихайлівської районної державної адміністрації.
07 листопада 2007 року він був затриманий слідчим обласної прокуратури Кучерявим І. А. як підозрюваний в скоєнні злочину передбаченого частиною другою статті 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою) та направлений до ізолятору тимчасового утримання, де перебував
до 09 листопада 2007 року.
07 листопада 2007 року Прокуратурою Одеської області відносно позивача винесена постанова про порушення кримінальної справи.
29 вересня 2015 року заступником начальника Слідчого відділу Великомихайлівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - СВ Великомихайлівського РВ ГУМВС України
в Одеській області) винесена постанова про закриття кримінального провадження в порядку частини другої статті 368 КК України (відсутній склад кримінального правопорушення).
ОСОБА_1 стверджував, що за вищевказаний період відносно нього проводились різні процесуальні дії, які обмежили його права як громадянина, зокрема, обрана міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд, постановою прокуратури Одеської області він був відсторонений від займаної посади тощо.
Позивач вважав, що такими діями органів прокуратури йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у стресі, підриві його авторитету в суспільстві, втраті заробітку, неможливості працевлаштування, додаткових зусиллях та моральних стражданнях пов`язаних із тривалим доказуванням своєї невинуватості
як посадової особи.
Способом захисту порушеного права позивач обрав норми спеціального Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а саме стягнення на його користь втраченого заробітку та компенсації моральної шкоди.
З урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути втрачений заробіток з урахуванням індексу інфляції за період з грудня 2007 року до червня 2010 року в розмірі 313 403, 76 грн та компенсацію моральної шкоди
в розмірі 800 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Держави в особі ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування втраченого заробітку
за період з 12 листопада 2007 року до 25 вересня 2015 року, 118 963,14 грн,
та 100 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки у відношенні ОСОБА_1
в період з 07 листопада 2007 року до 29 вересня 2015 рік проводились різні незаконні процесуальні дії, які обмежили його права як громадянина України
та які Європейський суд з прав людини визначає як кримінальне переслідування, за постановою прокуратурою Одеської в період з 12 листопада 2007 року до 25 вересня 2015 року (закриття кримінального провадження) ОСОБА_1 був відсторонений від посади. Заробітна плата ОСОБА_1 станом на жовтень 2007 року складала 3 791,99 грн на місяць. З урахуванням індексу інфляції за кожен місяць спірного періоду втрачений заробіток позивача складає 118 963,14 грн, відповідачами не спростований та підлягає стягненню
на користь позивача.
З урахуванням обставин кримінального провадження та ступеню страждань позивача, які полягали в отриманому стресі, підриві його авторитету
в суспільстві, порушенні нормальних життєвих зав`язків, зусиллях, пов`язаних
із доказуванням своєї невинуватості як посадової особи, знаходженні тривалий час у стані невизначеності своєї долі через незаконне кримінальне переслідування компенсацію моральної шкоди суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 в розмірі 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено, та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування втраченого заробітку 113 839,44 грн
та 100 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції зменшуючи розмір втраченого заробітку взяв до уваги довідку Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області від 19 вересня 2018 року № 32, відповідно до якої ОСОБА_1 , який займав посаду першого заступника голови райдержадміністрації, мав нараховану
у вересні 2007 року заробітну плату в розмірі 3 552,50 грн, у жовтні 2007 року заробітну плату в розмірі 3 791,99 грн.
Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування втраченого заробітку становить: 3 552,50 грн + 3791,99 грн = 7 344,49 грн : 2 = 3672,24 грн Втрачений заробіток за 31 місяць становить: 3 672,24 грн х 31 місяць = 113 839,44 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року ДКС України подала до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що неможливо погодитись з висновками судів про доведеність позивачем заподіяння йому маральних страждань відповідачами, саме протиправними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду оскільки немає будь-яких відомостей, які вказували б на протиправність дій (обвинувальні вироки судів) посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, які здійснювали розслідування та підтримання державного обвинувачення в суді щодо відповідача. Позивачем не доведено, що фізичні та моральні страждання виникли саме внаслідок дій працівників Прокуратури Одеської області.
Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 820/2304/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 214/6982/13-ц.
Доводи інших учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначав,
що твердження скаржника не спростовують висновків апеляційного суду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/16078/18, витребувано її з Малиновського районного суду м. Одеси та зупинено виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2021 року до закінчення їх перегляду
в касаційному порядку до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Постановою заступника Генерального прокурора України від 07 листопада
2007 року порушено кримінальну справу у відношенні депутата Великомихайлівської районної ради першого заступника голови Великомихайлівської районної адміністрації Одеської області ОСОБА_1
за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
07 листопада 2007 року ОСОБА_1 затриманий в якості підозрюваного
у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Одеської області від 12 листопада 2007 року обвинуваченого ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади першого заступника голови Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області на період проведення досудового слідства та судового розгляду справи.
Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 квітня
2013 року в справі №1-377/11 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України (в редакції Закону
№ 2341-Ш від 05 квітня 2001 року) та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій в органах влади і місцевого самоврядування на строк три роки. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним строком три роки. Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2013 року вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 квітня 2013 року
у відношенні ОСОБА_1 скасовано, кримінальну справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 грудня 2014 року кримінальну справу повернуто прокурору для організації додаткового розслідування, запобіжний захід залишено підписку про невиїзд.
Постановою заступника начальника СВ Великомихайлівського РВ ГУМВС України в Одеській області від 29 вересня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015160000000354 від 08 червня 2015 року, закрито за відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті
368 КК України.
Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 травня 2016 року скасовано постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 грудня 2014 року про обрання (продовження дії) міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд стосовно ОСОБА_1
ОСОБА_1 був затриманий 07 листопада 2007 року та перебував під вартою
до 09 листопада 2007 року, міру запобіжного заходу підписку про невиїзд обрано 09 листопада 2007 року, постанова про закриття кримінального провадження
за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення винесена
29 вересня 2015 року, запобіжний захід підписку про невиїзд скасовано
05 травня 2016 року.
ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 07 листопада 2007 року
до 29 вересня 2015 року 07 років 10 місяців 22 дні, з них під вартою 3 дні.
ОСОБА_1 відсторонений від роботи 12 листопада 2007 року постановою слідчого за санкцією прокурора Одеської області, 21 листопада 2007 року прийнято розпорядження № 161/К-2007 Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області про відсторонення від виконання службових повноважень першого заступника голови, начальника управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації без збереження заробітної плати. 18 червня 2010 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади.
Згідно довідки Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області від 19 вересня 2018 року № 32 ОСОБА_1 , який займав посаду першого заступника голови райдержадміністрації, мав нараховану у вересні 2007 року заробітну плату в розмірі 3 552,50 грн, у жовтні 2007 року заробітну плату
в розмірі 3 791,99 грн.
Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування втраченого заробітку становить: 3 552,50 грн + 3 791,99 грн = 7 344,49 грн : 2 = 3 672,24 грн Втрачений заробіток за 31 місяць становить: 3672,24 грн. х 31 місяць =
113839,44 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).