Постанова
Іменем України
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 463/5849/20
провадження № 61-18164св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 березня 2021 року у складі судді Жовніра Г. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня
2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») про визнання частково недійсними договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечним договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що 30 липня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк», банк) укладено кредитний договір № 1304/0708/98-007 (далі - кредитний договір), за умовами якого він отримав кредит у розмірі 65 000,00 дол. США.
На забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ «Сведбанк»
та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 30 липня 2008 року (далі - іпотечний договір), відповідно до якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2012 року, яке набрало законної сили 13 травня 2013 року, з нього на користь ВАТ «Сведбанк» стягнено заборгованість за кредитним договором у розмірі 70 996,72 дол. США, що складає 567 263,79 грн.
На виконання цього судового рішення видано виконавчі листи.
28 листопада 2012 року між ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15 про відступлення права вимоги щодо заборгованості
за кредитним договором від 30 липня 2008 року № 1304/0708/98-007
та за іпотечним договором від 30 липня 2008 року (далі - договір факторингу).
Вказував на те, що оскільки договір факторингу укладено після задоволення судом вимоги первісного кредитора про дострокове стягнення кредитної заборгованості, і рішення набрало законної сили, тобто правовідносини щодо повернення заборгованості за кредитним договором між ним та ВАТ «Сведбанк» ґрунтуються на рішенні суду, то ВАТ «Сведбанк» на підставі договору факторингу відступило ТОВ «ФК «Вектор Плюс» недійсне право грошової вимоги, оскільки банк мав законні підстави передати іншій особі лише ті права, які має стягувач
у виконавчому провадженні.
Вважав, що у зв`язку з недійсністю договору факторингу за кредитним договором недійсним є й відступлення прав за іпотечним договором, який
є похідним від договору кредиту.
З наведених підстав ОСОБА_1 просив визнати частково недійним договір факторингу, укладений між ПАТ «Сведбанк» як правонаступником
ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором; визнати частково недійсним договір факторингу в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення оспорюваного договору факторингу ПАТ «Сведбанк» мало право вимоги до позивача у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань
за кредитним договором. Судове рішення про стягнення з позивача заборгованості не припинило зобов`язання за кредитним договором
та не звільнило позивача як боржника від відповідальності за невиконання цих зобов`язань. Суд першої інстанції вважав недоведеними вимоги щодо недійсності договору факторингу.
Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що частиною першою статті 516 ЦК України передбачено заміну кредитора у зобов`язанні без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Доказів про належне виконання зобов`язань
за кредитним договором, повернення кредиту та процентів первісному кредитору відповідач ОСОБА_1 суду не надав.
Внаслідок укладення договору факторингу відбулася заміна кредитора, і саме ТОВ «ФК «Вектор Плюс» набуло статусу нового кредитора/стягувача
за договором від 30 липня 2008 року № 1304/0708/98-007, позичальником
за яким є ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова
від 22 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 04 жовтня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами дійсність договору факторингу, оскільки не надав суду оригінал цього договору, а суд безпідставно прийняв в якості доказу існування цього договору його нотаріально засвідчену копію.
У касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і зазначає, що суди застосовали норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 10 вересня
2018 року у справі № 715/1040/17 (провадження № 61-16673св18).
Також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме про те, що у разі укладення договору факторингу за кредитним договором та іпотечним договором, щодо примусового виконання яких існує судове рішення та видано виконавчий лист, виникає подвійна відповідальність боржника і порушується публічний порядок виконання судового рішення.
Вважає, що чинним законодавством не передбачена можливість відступлення виконання судового рішення іншій особі.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» вказує на безпідставність
її доводів та зазначає, що позивач не довів підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним. Зазначає про помилковість доводів позивача про те,
що після набрання судовим рішенням законної сили кредитор втрачає право
на відступлення права вимоги, оскільки таке суперечить принципам зобов`язального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Личаківського районного суду
м. Львова.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 30 липня 2008 року між позивачем ОСОБА_1
та ВАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір № 1304/0708/98-007 про надання кредиту в розмірі 65 000,00 дол. США.
На забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2
та ВАТ «Сведбанк» укладено іпотечний договір від 30 липня 2008 року, відповідно до якого в іпотеку передано квартиру
АДРЕСА_1 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2012 року
у справі № 1319/6105/12 з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Сведбанк» стягнено заборгованість у розмірі 70 996,72 дол. США, що складає 567 263,79 грн. Цим же рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» як правонаступником
ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 1304/0708/98-007 перейшло до ТОВ «ФК «Вектор Плюс».
Відповідно до пункту 2.1, 2.2 договору факторингу ПАТ «Сведбанк» відступило фактору свої права вимоги щодо заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу за якими належало банку на підставі документації. З моменту відступлення банком фактору права вимоги щодо заборгованості від боржника всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору.
Цим же договором факторингу відступлені права за іпотечними договорами
і договорами забезпечення кредитних договорів (пункт 2.2).
Згідно з наданим розрахунком, заборгованість за кредитним договором
№ 1304/0708/98-007 станом на 28 листопада 2012 року складала
60 584,27 дол. США, заборгованість за процентами - 13 742,07 дол. США, пеня - 8 183,11 дол. США.
13 травня 2013 року набуло законної сили рішення Сихівського районного суду