Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 607/2297/20
провадження № 61-3св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (за первісним позовом) - ОСОБА_2,
позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року у складі судді Позняка В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Дикун С. І.,Парандюк Т. С., Хоми М. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна, набутого під час шлюбу особистою власністю подружжя.
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позивач просила:
- визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію 1/2 ідеальної частки автомобіля Chevrolet Cruze, реєстраційний номер НОМЕР_1, припинивши право спільної власності ОСОБА_1 на вказаний автомобіль.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказане майно придбане сторонами за час шлюбу та є спільною сумісною власністю.
У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна, набутого під час шлюбу особистою власністю подружжя.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилався на те, що спірну квартиру він набув у власність хоч і за час шлюбу, але не за спільні кошти. Зокрема, вартість пайової участі в будівництві оплатив його батько, який пізніше безоплатно передав йому майнові права.
Позивач (за зустрічним позовом) просив:
- визнати особистою власністю ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського районного суду від 19 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено.
В порядку поділу майна подружжя:
- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 ;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 70 809,50 грн грошової компенсації 1/2 ідеальної частки автомобіля Chevrolet Cruze, тип загальний легковий - загальний седан В, об`єм двигуна 1796, колір сірий, рік випуску 2011, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, припинивши право спільної власності ОСОБА_1 на вказаний автомобіль.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна, набутого під час шлюбу особистою приватною власністю подружжя відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 201,42 грн судових витрат по сплаті судового збору та судової автотоварознавчої експертизи.
Повернуто з державного бюджету ОСОБА_1 1 723,88 грн зайво сплаченого судового збору.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки набута під час шлюбу, а тому є підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину вищевказаної квартири. Спірний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2 та перебуває у його користуванні, є неподільною річчю, позивачем за первісним позовом, як іншим з подружжя, не використовується, тому суд дійшов до висновку, що поділ транспортного засобу, який є спільним майном подружжя, слід здійснити шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 70 809,50 грн вартості належної їй 1/2 частки у спільному автомобілі.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2021 року залишено без змін.
Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 червня 2021 року змінено. Зменшено стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 із 25 000,00 грн до 10 000,00 грн.
Судові витрати, понесені в апеляційному суді, покладено на сторони в межах сум, ними понесених.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину вищевказаної квартири в порядку поділу майна подружжя. При цьому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спірної квартири його особистою приватною власністю.
З урахуванням критеріїв співмірності, складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, об`єму спільного сумісного майна та враховуючи, що спір стосувався фактично лише щодо однієї квартири, колегія суддів вважала, що зазначені представником ОСОБА_1 та стягнуті судом в повному обсязі витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн є завищеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 ідеальну частку квартири та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 ідеальну частку квартири, а зустрічний позов задовольнити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
11 квітня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що переуступка кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору, який перебуває в шлюбі, без компенсації вартості такого боргу кредитору, слід вважати дарунком в розумінні статті 718 ЦК України, який є особистою власністю нового кредитора та не відноситься до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2009 року, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2020 року у справі № 607/1402/20.
В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 10 березня 2017 року, виданим Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та 28 березня 2012 року - дочка ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 10 березня 2017 року, виданим Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (т. 1 а. с. 52, 53).
27 квітня 2010 року між ОСОБА_5 (батьком ОСОБА_2 ) та TOB "Тернопільбуд" укладено договір № 102 про організацію та проведення будівництва квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 55).
На виконання цього договору ОСОБА_5 сплатив грошові кошти згідно банківських квитанції ПАТ КБ "ПриватБанк" від 27 квітня 2010 року № 18.319.1 на суму 55 829,00 грн; від 29 червня 2010 року № 18.363.1 на суму 70 958,00 грн; від 02 серпня 2010 року № 81.1.1 на суму 133 074,00 грн; від 26 листопада 2010 року № 1201.452.1 на суму 39 960,00 грн, загальна сума 299 321,00 грн.
ОСОБА_5 26 листопада 2010 року звернувся до TOB "Тернопільбуд" із заявою, у якій просив договір від 27 квітня 2010 року № 102 про організацію та проведення будівництва спірної квартири переоформити на його сина ОСОБА_2
26 листопада 2010 року між позивачем ОСОБА_2 та TOB "Тернопільбуд" був укладений договір № 102-1 (нова редакція) про організацію та проведення будівництва квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 3.5.1 договору, кошти в розмірі 299 321,00 грн, надані TOB "Тернопільбуд" згідно договору від 27 квітня 2010 року № 102, були зараховані як оплата вартості спірної квартири (т. 1 а. с. 57).
В грудні 2010 року ТОВ "Тернопільбуд" звернулося до Тернопільського міського голови із проханням оформити право власності 90-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1, в тому числі за ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24 січня 2011 року, виданим виконкомом Тернопільської міської ради на підставі рішення від 29 грудня 2010 року № 183, ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
З 03 грудня 2011 року у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їхні діти - ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, з 11 березня 2019 року ОСОБА_2 є власником транспортного засобу Chevrolet Cruze, тип загальний легковий - загальний седан В, об`єм двигуна 1796, колір сірий, рік випуску 2011, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вартість автомобіля, згідно висновку експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21 вересня 2020 року № 1016/20-22, становить 141 619,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У касаційній скарзі заявник оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 ідеальну частку квартирита в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, таким чином Верховний Суд переглядає справу лише у вказаній частині.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.