Постанова
Іменем України
24 травня 2022 року
м. Київ
справа № 757/54438/18
провадження № 61-12665св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року у складі судді Писанця В. А. та постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПАТ «Платинум Банк» та нею було укладено договір розміщення вкладу «Строковий» № 00497199 від 07 жовтня 2016 року, договір про розміщення вкладу «Строковий» № 00502291 від 21 жовтня 2016 року, договір про розміщення вкладу «Строковий» № 00502294 від 21 жовтня 2016 року.
Вказувала, що загальна сума коштів, внесених нею в банк за трьома договорами, становить 510 900 грн, а загальна сума внесених коштів разом із нарахованими відсотками становить 534 033 грн.
Разом із тим, 10 січня 2017 року на підставі рішення Національного банку України № 14рш/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11 січня 2017 року за № 85 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даними рішеннями було розпочато процедуру виведення ПАТ «Платинум Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 11 січня 2017 року по 10 лютого 2017 року включно.
Зазначала, що 02 березня 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив їй відшкодування у розмірі 199 860,53 грн, що підтверджується заявою про видачу готівки № 949177.
Отже, на її думку, відповідачі повинні їй здійснити виплату у розмірі 334 172,47 грн.
Посилалась на те, що на теперішній час коштів вона не отримала, що обмежує її право розпоряджатися ними на власний розсуд, а також на те, що відповідачі, як пов`язані з банком особи у розумінні статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», несуть відповідальність перед нею за неповернення банком вкладу та нарахованих відсотків.
Враховуючи вищевикладене просила суд стягнути з відповідачів на її користь грошові кошти у сумі 334 172,47 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 . Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн, а залишок коштів у розмірі 311 039,47 грн було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів четвертої черги, проте позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом до відповідачів як власників істотної участі банку, не довела належними та допустимими доказами факт заподіяння їй шкоди, розмір зазначеної шкоди, невиконання зобов`язань та причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням зобов`язання власниками істотної участі банку та заподіяною шкодою.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у позові.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що вона включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів четвертої черги, є кредитором ПАТ «Платинум Банк» та має право на звернення до суду із позовом про задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку. Таким чином, змінюючи правове обґрунтування щодо відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що для вирішення питання про стягнення майнової шкоди з власників істотної участі банку, завданої внаслідок неповернення банком вкладу та нарахованих відсотків, необхідні докази, що позивач є кредитором банку, проте останньою таких доказів не надано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог є неправильними, оскільки вона не просила задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна ПАТ «Платинум Банк». Вказує, що її вимоги ґрунтуються на неможливості отримати свої грошові кошти в порядку ліквідаційної процедури. Нею було надано докази, які підтверджують недостатність коштів для задоволення вимог кредиторів.
Крім того, у рішенні правління Національного банку України від 10 січня 2017 року № 14-рш/БТ «Про віднесення ПАТ «Платинум Банк» до категорії неплатоспроможних», серед іншого зазначено, що «правління Національного банку України встановили, що здійснені керівництвом ПАТ «Платинум Банк» та власниками істотної участі цього банку заходи щодо його докапіталізації є недостатніми, а ПАТ «Платинум Банк» не забезпечило виконання плану реструктуризації у визначений в ньому строк», що підтверджує той факт, що власниками істотної участі банку не було забезпечено достатнього рівня капіталізації банку відповідно до затвердженого плану реструктуризації, не зупинено здійснення ризикових операцій.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що нею не було надано доказів того, що вона є кредитором банку, оскільки до позовної заяви було надано договори, укладені між нею та банком, що підтверджують наявність грошових коштів на рахунках банку. Наведеного достатньо для встановлення факту порушення її права власності на грошові кошти.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено договір розміщення вкладу «Строковий» № 00497199 від 07 жовтня 2016 року, договір про розміщення вкладу «Строковий» № 00502291 від 21 жовтня 2016 року, договір про розміщення вкладу «Строковий» № 00502294 від 21 жовтня 2016 року.
Відповідно до пункту 2.2 вказаних договорів строк зберігання вкладу: з дати його внесення вкладником до дати повернення вкладу 21 квітня 2017 року (а. с. 12, 13, 14).
Відповідно до виписок по вказаним угодам на рахунки позивача перераховані кошти: 07 жовтня 2016 року - 232 200 грн (а. с. 12 зворот), 24 жовтня 2016 року - 55 300 грн (а. с. 13 зворот), 21 жовтня 2016 року - 223 400 грн (а. с. 14 зворот), що разом складає 510 900 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку за період з 07 жовтня 2016 року по 11 січня 2017 року:
за договором № 00497199 від 07 жовтня 2016 року на суму 232 200 грн сума відсотків складає 11 432 грн 90 коп.
за договором № 00502291 від 21 жовтня 2016 року на суму 55 300 грн сума відсотків складає 2 321 грн 56 коп.
за договором № 00502294 від 21 жовтня 2016 року на суму 232 200 грн сума відсотків складає 9 378 грн 62 коп.
Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачу була виплачена гарантована сума відшкодування у розмірі 199 860 грн 53 коп., що підтверджується заявою про видачу готівки № 949177 від 01 березня 2017 року (а. с. 15).
Позивач звернулася з заявою про повернення грошових коштів ПАТ «Платинум Банк» (а. с.17).
На підставі рішення правління Національного банку України від 10 січня 2017 року № 14-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 11 січня 2017 року № 85 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з цим рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Платинум Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 11 січня 2017 року до 10 лютого 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Платинум Банк», визначені статтями 37-39 Закону N 4452-VI, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнку Ю. П. на один місяць з 11 січня 2017 року до 10 лютого 2017 року включно.
09 лютого 2017 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 501, яким продовжено строк тимчасової адміністрації з 11 лютого 2017 року по 10 березня 2017 року.
На підставі рішення № 95-рш від 23 лютого 2017 року правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 743 від 24 лютого 2017 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Платинум Банк» з 24 лютого 2017 року по 23 лютого 2019 року включно та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Платинум Банк».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що між нею та ПАТ «Платинум Банк» укладено договори банківського вкладу від 07 жовтня 2016 року № 00497199, від 21 жовтня 2016 року № 00502291, від 21 жовтня 2016 року № 00502294. Загальна сума внесених нею коштів на вкладні депозитні рахунку складала 510 900 грн, а загальна сума внесених коштів разом із нарахованими відсотками становить 534 033 грн.
02 березня 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив їй відшкодування у розмірі 199 860,53 грн, що підтверджується заявою про видачу готівки № 949177.
Залишок неповернутих коштів складає 334 172,47 грн, що, на її думку, є збитками, а тому посилаючись, серед іншого, на статтю 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» просила задовольнити позовні вимоги, оскільки відповідачі є власниками істотної участі у банку, а отже несуть відповідальність за віднесення банку до категорії неплатоспроможних та у подальшому за ліквідацію банку.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.
Пунктом 2 частини першої статті 52 цього Закону особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банк, віднесені до пов`язаних з банком осіб.
Частиною четвертою статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, а частиною п`ятою цієї статті - що пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.