Постанова
Іменем України
23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 752/26176/18
провадження № 61-16697св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2021 року у складі судді Мазура Ю. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про зміну способу стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 грудня 2012 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб.
Від шлюбу сторони мають дитину: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У червні 2015 відповідач залишив її з дитиною, якій на той момент ще не виповнилося і одного року, фактично припинивши шлюбно-сімейні відносини.
22 листопада 2017 рішенням Голосіївського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Вказувала, що відповідач залишив родину у 2015 році і з того часу впродовж останніх трьох років жодного разу не навідався до сина, не цікавився його життям і здоров`ям. Дитина знаходиться на повному її утриманні.
Крім того, відповідач експлуатує родинний зв`язок з нею і дитиною задля власного незаконного збагачення.
20 листопада 2017 року з процесів, ініційованих за участі ОСОБА_2 у Французькій Республіці, її адвокату стало відомо, що відповідач за період з січня 2017 по жовтень 2017, як співробітник Організації Об`єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), отримував у м. Парижі, Франція, наступні виплати на ОСОБА_4 і дитину: «допомогу на сім`ю (дружину)» в розмірі 3 474 євро 96 євроцентів, «допомогу на сім`ю (дружину)» в розмірі 1 868 євро 91 євроцент, «компенсацію на сімейне житло» у розмірі 3 355 євро 44 євроценти.
У Французькій Республіці відкрито справу у кримінальному провадженні по факту залишення родини відповідачем, незаконному отриманню документів на дитину за відсутності згоди матері і незаконному збагаченню з причин використання «родинного» зв`язку з позивачем та дитиною.
Крім того, враховуючи наявність в Виписці зі свідоцтва про народження прізвище дитини інформації про батька дитини, існує проблема з реєстрацією місця проживання дитини, що в свою чергу, не дає можливості щодо отримання безкоштовної медичної допомоги та інших передбачених законом послуг за місцем проживання.
Враховуючи викладене просила суд: змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з відповідача за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на тверду грошову суму в розмірі 65 000 грн, що в середньому є еквівалентом 2 000 євро, щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття; позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів, суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідач виконував свої зобов`язання по утриманню сина та перераховував кошти позивачу, що підтверджується виписками по рахунку. При цьому позивач ніяк не обґрунтувала та не довела необхідність нового розміру аліментів саме в сумі 65 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суди виходили із того, що батько дитини бажає спілкуватися з дитиною, проти позбавлення батьківських прав заперечує, а з наданих сторонами доказів не встановлена протиправна поведінка та свідоме нехтування останнім своїх батьківських обов`язків. Крім того, судами зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, на застосування якого позивачем не було надано відповідних доказів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 202/7712/18, провадження № 61-3357св21, від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, провадження № 61-2861св20, від 16 січня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-36265св18, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18, від 27 травня 2020 року у справі № 128/3673/8, провадження № 61-43813св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не досліджено і проігноровано докази, а саме те, що відповідачем у Республіці Франція отримано спеціальний дозвіл на проживання дитини як на громадянина Аргентини на ім`я ОСОБА_5 , тобто на змінене прізвище дитини; рішення Апеляційного суду м. Ліона від 20 березня 2015 року про неможливість зміни прізвища дитини, яким встановлена неможливість зміни прізвища дитини сторін у Республіці Франція; електронне листування позивача з ЮНЕСКО щодо проведення службового розслідування відносно дій відповідача з отримання ним документів дитині на змінене прізвище.
Відповідач у період з 2017 року по 2018 рік в обхід закону отримував виплати «допомогу на сім`ю (дитину)», у зв`язку із чим здійснював тривале економічне насилля дитини і не виконував рішення по зобов`язанню сплати аліментів.
Також суди не звернули уваги на те, що у Французькій Республіці відкрито справу у кримінальному провадженні по факту залишення родини ОСОБА_2 , незаконному отриманні документів на дитину.
При цьому служба у справах дітей Голосіївської РДА у м. Києві оцінила дії відповідача як економічне насилля проти дитини і рекомендувала відповідача позбавити батьківських прав. Також не враховано наявність кримінальних проваджень відносно відповідача щодо ухилення від сплати аліментів, щодо погрози життю ОСОБА_1 та відкриту у Французькій Республіці справу у кримінальному провадженні по факту залишення родини ОСОБА_2 .
Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав не призведе до відібрання дитини у батька, оскільки вона з ним не проживає, не має фізичного і духовного зв`язку протягом останніх шести років. При цьому позбавлення батьківських прав відповідача не виключає можливість побачення батька із своєю дитиною за наявності бажання.
З огляду на викладене, вважає, що висновки судів про відсутність економічного насилля відносно дитини не відповідає матеріалам справи.
Крім того, суди не дослідили того факту, що відповідач починаючи з 12 вересня 2017 року не привітав сина з днем народження чи будь-яким іншим святом, не надав доказів фактичної батьківської участі у житті дитини і інтересу до життя дитини. Вважає, що відповідач не надав, а матеріали справи не містять жодних об`єктивних обставин, які б могли слугувати підтвердженням винятковості ситуації щодо невиконання ним батьківських обов`язків.
Також судами не було проаналізовано зміст рішення суду по справі № 752/16443/16-ц і дійсні виплати аліментів дитині з боку відповідача, які не відповідають навіть мінімально встановленим законодавством сумам і прожитковому мінімуму.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований органом реєстрації актів цивільного стану м. Ліон 04 округа (Рона), актовий запис № 225.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується випискою зі свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , виданого органом реєстрації актів цивільного стану м. Ліон 04 Округа (Рона) 28 березня 2015 року.
На підставі згоди відповідача на виїзд дитини в період з березня по серпень 2016 року за кордон позивач разом з сином приїхала і залишалась в Україні.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дати подання позовної заяви, а саме з 10 жовтня 2016 року, і до повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року в частині задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2018 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає разом із сином.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 26 жовтня 2017 року служби у справах дітей Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , складається з двох кімнат, дитина проживає в окремій кімнаті, для проживання дитини створені нормальні умови.
Також син позивача відвідує розвиваючі та спортивні заняття з плавання у фітнес-клубі « Спорт Лайф » (ТОВ «Актив Спорт»), у спортивному клубі Кіокушин «Волот» з карате та в спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву м. Києва зі спортивної гімнастики.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України № 0.184-17045/0/15-20-Вих від 17 червня 2020 року відповідач перетинав кордон: 26 червня 2015 року Брюсель-Київ, 30 червня 2015 року Київ-Брюсель, 25 липня 2015 року Барселона-Київ, 26 липня 2015 року Київ-Барселона, 10 вересня 2017 року Париж-Київ, 13 вересня 2017 року Київ-Париж, 19 жовтня 2017 року Париж-Київ, 22 жовтня 2017 року Київ-Анкара, 09 грудня 2017 року Париж-Київ, 12 грудня 2017 року Київ-Амстердам, 21 січня 2018 року Париж-Київ, 25 січня 2018 року Київ-Париж, 11 листопада 2018 року Париж-Київ, 14 листопада 2018 року Київ-Париж, 05 червня 2019 року Франкфурт-Київ, 06 червня 2019 року Київ-Прага, 18 грудня 2019 року Париж-Київ, 20 грудня 2019 року Київ-Шарджа, 21 січня 2020 року Бове-Київ, 25 січня 2020 року Київ-Варшава.
Окрім того, відповідач звертався через свого представника ОСОБА_6 до Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві із заявою про зникнення дитини від 22 січня 2020 року. Як вбачається з довідки про результати розгляду матеріалів ЄО Голосіївського УП ГУНП № 4210 від 22 січня 2020 року за зверненням громадянина Аргентини ОСОБА_2 щодо перешкоджання в участі у вихованні дитини від 03 лютого 2020 року зазначено, що дана подія належить до сфери цивільно-правових відносин і може бути вирішена в судовому порядку.
Відповідач неодноразово звертався до органів Національної поліції з приводу перешкоджання позивачем контакту відповідача з дитиною (т.1, а. с. 114, 115; т. 3, а. с. 144, 145, 171-175). Також відповідач неодноразово звертався до позивача із проханням надати можливість бачитися з сином, про що свідчать електронні листи, копії яких знаходяться в матеріалах справи: від 05 жовтня 2017 року (т. 2, а. с. 119), лист від 10 жовтня 2017 року (т. 2; а. с. 125), від 05 грудня 2017 року (т. 2; а. с. 129), від 11 січня 2018 року (т. 2, а. с. 131), численні електронні листи та повідомлення у період з 15 грудня 2019 року по 09.02.2020 (т. 3 а.с. 183), а спроби відповідача побачити сина в Іспанії 28.10.2018 та 13.02.2019 виявилися безрезультатними (т. 1 а. с. 123).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позбавлення батьківських прав
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.