Постанова
Іменем України
24 травня 2022 року
м. Київ
справа № 408/6878/19-ц
провадження № 61-10170св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Бєднов Олександр Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 03 лютого
2021 року у складі судді Третяка О. Г. та постанову Луганського апеляційного суду від 28 травня 2021 року у складі колегії суддів:
Назарової М. В., Лозко Ю. П., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - УВД ФСС у Луганській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Бєднов О. А., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позовна заява мотивована тим, що приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Бєдновим О. А. 07 червня 2018 року на ім`я відповідачки було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_2 . Зокрема, у свідоцтві зазначено, що до складу спадщини померлого входить: право на суми щомісячних страхових виплат за грудень 2014 року, за період з 01 травня 2015 року по 30 листопада 2016 року та доплату по перерахунку щомісячних страхових виплат з 01 березня по грудень 2014 року в розмірі 75 691,30 грн.
Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада
2014 року № 637, позивач вважає, що особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, яким є чоловік відповідачки, мають право на одержання страхових виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади України здійснюють свої повноваження у повному обсязі, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Померлий ОСОБА_2 20 січня 2015 року звертався до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кремінському районі Луганської області із заявою про продовження щомісячних страхових виплат, у зв`язку з чим йому були продовжені щомісячні страхові виплати з 01 січня 2015 року по 30 квітня 2015 року. З 01 травня 2015 року щомісячні страхові виплати були припинені через закінчення терміну дії довідки про тимчасово переміщену особу. Більше померлий не звертався з відповідною заявою до робочих органів Фонду. Щомісячні страхові виплати за цей період могли бути нараховані померлому лише на підставі його заяви робочим органом Фонду за фактичним місцем його проживання (перебування).
Оскільки ОСОБА_2 не скористався своїм правом на отримання страхових виплат відповідно до чинного законодавства, тому ОСОБА_1 як спадкоємець також не має права на отримання цих страхових коштів у розумінні статей 1216, 1218, 1227 ЦК України, у зв`язку із чим позивач вважав, що приватним нотаріусом неправомірно включено до складу спадщини вказані суми страхових виплат померлого.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 03 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 28 травня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, а спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України мала право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом, а тому відсутні правові підстави, передбачені статтею 1301 ЦК України, для визнання недійсним свідоцтва на спадщину за законом від 07 червня 2018 року, виданого державним нотаріусом Приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізьської області Бєдновим О. А., в частині включення до складу спадщини ОСОБА_1 недоотриманих її чоловіком ОСОБА_2 сум щомісячних страхових виплат у розмірі 75 691,30 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга УВД ФСС у Луганській області на заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 03 лютого
2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 28 травня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі УВД ФСС у Луганській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19, провадження № 61-15863св20,
від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц, провадження
№ 61?17311св19, від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11, провадження № 61-12290св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що за життя потерпілий ОСОБА_2 не виявив достатньої волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми у зв`язку із втратою професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, указані суми йому за життя не нараховувались і вони не можуть входити до складу спадщини після його смерті. Включення до складу спадщини не нарахованих страхових виплат означатиме включення до складу спадщини того майна, якого не існує. Застосування іншого підходу фактично означатиме унеможливлення перегляду нотаріусом або судом тих правовідносин, які виникли за час життя спадкодавця і стосовно законності яких спадкодавець не висловив жодних претензій.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську з 13 листопада 2013 року, мав зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що сталось 09 березня 2006 року.
Враховуючи, що відділення Фонду в м. Луганську, яке наразі знаходиться на окупованій території, і не було переміщено на територію України, яка підконтрольна органам державної влади, тому всі нарахування та виплати страхових платежів ОСОБА_2 було припинено з 01 грудня 2014 року.
Згідно з довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 27 листопада 2014 року № 0915001572, ОСОБА_2 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Кремінна Луганської області.
Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Українив Кремінському районі Луганської області від 12 лютого 2015 року № 1215/6429/6429/9 продовжено потерпілому ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати з 01 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року.
З 01 травня 2015 року щомісячні страхові виплати відділенням в Кремінському районі були припинені у зв`язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 27 листопада 2014 року № 0915001572.
Більше ОСОБА_2 з відповідною заявою до робочих органів Фонду не звертався.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно запиту, зробленого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Бєдновим О. А. стосовно інформації про наявність та суму не отриманих будь-яких страхових виплат (регрес) на ім`я ОСОБА_2 , УВД ФСС у Луганській області листом
від 31 липня 2017 року № 02/1669 надано інформацію наступного змісту: «Потерпілому ОСОБА_2 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , не виплачено: щомісячні страхові виплати за червень - листопад 2014 року на загальну суму 23 175,90 грн та доплата по перерахунку щомісячних страхових виплат з 01 березня 2014 року в сумі 789,84 грн. Також, необхідно донарахувати потерпілому щомісячні страхові виплати за грудень 2014 року, за період з 01 травня 2015 року по
30 листопада 2016 року та доплату по перерахунку щомісячних страхових виплат з 01 березня 2014 року за грудень 2014 року на загальну суму 83 356,00 грн».
Відповідачкою отримано свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 червня 2018 року, згідно якого до складу спадщини увійшли недоотримані страхові виплати у розмірі 75 691,30 грн, які належали померлому
ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що
ОСОБА_2 за життя із заявою за новим місцем знаходження відділення Фонду після закінчення дії його довідки як внутрішньо переміщеної особи (з 01 травня 2015 року) не звертався, не скористався своїм правом на отримання призначених страхових виплат, а тому страхові виплати не можуть входити до складу спадщини, оскільки за життя у спадкодавця не виникло права на ці виплати. Законодавством не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістились з тимчасово окупованої території.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).