Постанова
Іменем України
23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 143/1443/18
провадження № 61-12051св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 26 березня 2021 року в складі судді Бойка А. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року в складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Голоти Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО» (далі - ТОВ «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО») про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що між нею та ТОВ «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО»05 січня 2006 року укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого вона передала, а ТОВ «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0163, що розташована на території Очеретнянської сільської ради, Погребищенського району, Вінницької області. Договір укладено строком на 10 років.
Згодом позивачу стало відомо, що 17 вересня 2010 року Погребищенським відділом Деркомзему у Державному реєстрі земель за № 041005100058 зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі, якою внесено зміни до цього договору, зокрема визначено, що договір укладено строком на 20 років.
ОСОБА_1 не підписувала з відповідачем додаткову угоду, а про її наявність дізналася лише після закінчення терміну дії договору, у зв`язку з чим просила визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі.
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2019 року у зв`язку із зміною назви відповідача замінено первісного відповідача - ТОВ «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО» на товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» (далі - ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД»).
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року прийнята до розгляду заява позивача про зміну предмета позову.
Позивач просила: скасувати запис про проведену реєстрацію Погребищенським відділом Деркомзему від 17 вересня 2010 року за № 041005100058 та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення № 39151734 від 10 січня 2018 року про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0163, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Очеретнянської сільської ради, Погребищенського району, Вінницької області; зобов`язати ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» повернути земельну ділянку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області
від 26 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано запис про проведену реєстрацію Погребищенським відділом Деркомзему від 17 вересня 2010 року за № 041005100058 та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення № 39151734 від 10 січня 2018 року про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0163, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Очеретнянської сільської ради, Погребищенського району, Вінницької області
Зобов`язано ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0163, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Очеретнянської сільської ради, Погребищенського району, Вінницької області.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди землі від 14 вересня 2006 року, зареєстрованій 17 вересня 2010 року за № 041005100058, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення від 10 січня 2018 року № 39151734), виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою. Тому суд дійшов висновку, що додаткова угода до договору оренди землі є неукладеною.
З огляду на встановлене, реєстрація права оренди на земельну ділянку за відповідачем на підставі правочину, що є неукладеним, не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню. Урахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 та від 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17, суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки власнику є ефективним та забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи, апеляційний суд зазначив про недоведеність ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД»наявності виняткових обставин, передбачених частиною другою статті 113 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), для призначення додаткової експертизи.
Зважаючи на те, що позивач дізнався про державну реєстрацію додаткової угоди лише у червні 2018 року, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду в межах строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 26 березня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року.
У касаційній скарзі відповідач просив суд касаційної інстанції скасувати рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 26 березня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року і ухвалити нове рішенням, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 26 березня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2021 року та витребував справу із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 492/181/16-ц та від 21 січня 2021 року у справі № 824/62/20. Також вказував на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки судами було допущено порушення пунктів 3, 4 частини другої статті 411 ЦПК України (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів). Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про проведення додаткової судової почеркознавчої експертизи для встановлення належності підпису на спірній додатковій угоді позивачу ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на безпідставність доводів відповідача та законність оскаржуваних рішень. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН № 024258 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0163, що розташована на території Очеретнянської сільської ради, Погребищенського району, Вінницької області.
05 січня 2006 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «КОНЦЕРН «СІМЕКС-АГРО» (яке змінило назву на ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0163, розташовану на території Очеретнянської сільської ради, Погребищенського району, Вінницької області.
Цей договір зареєстрований у Вінницькій філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 14 вересня 2006 року за № 040683800395.
Відповідно до пункту 4 договору, його укладено строком на 10 років.
17 вересня 2010 року за № 041005100058 у Вінницькій філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» здійснена державна реєстрація додаткової угоди до договору оренди землі, відповідно до умов якої сторони внесли зміни до договору оренди землі, зокрема визначили, що договір оренди землі укладено на 20 років.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 січня 2018 року державна реєстрація іншого речового права (оренди) на спірну земельну ділянку проведена на підставі рішення про державну реєстрацію від 10 січня 2018 року № 39151734.
За висновком судової-технічної та почеркознавчої експертизи від 11 жовтня 2019 року № 5665/5666/19-21, складеного експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, «підписи від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді до договору оренди землі (дата 14.09.2006), площею 3,2433 га, кадастровий номер 0523483800:10:000:0163, розташованої на території Очеретянської сільської ради Погребищенського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на а.с. 135 та 151, - виконані не самою ОСОБА_1 , а іншою особою».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України вказано, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині четвертій статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, та згідно зі статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.