Постанова
Іменем України
30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 725/5490/19
провадження № 61-9665св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернівецька міська рада, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Поляріс Чернівці»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним переведення квартири у нежитлове приміщення, визнання недійсним договору купівлі - продажу.
Позов обґрунтований тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Поверхом нижче розташована квартира АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_3 . У квітні 2019 року відповідачі почали будівельні роботи та реконструкцію квартири АДРЕСА_2 . Він дізнався, що ця квартира переведена в нежитлове приміщення, і в ній виконуються ремонтні роботи для облаштування стоматологічного кабінету. Він та мешканці зазначеного житлового будинку проти функціонування стоматологічного кабінету, оскільки шумоізоляція в будинку є незадовільною, житловий будинок призначений саме для проживання в ньому людей, а не для здійснення підприємницької діяльності, тому зайві шуми та запахи лікарських засобів створять мешканцям незручності для проживання. Облаштування окремого входу передбачатиме втручання в конструкцію будинку, чого мешканці не мають права робити без відповідного дозволу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ).
Зазначав, що попередній власник квартири АДРЕСА_1 запевнив його, що будинок є житловий і жодних комерційних приміщень у будинку не передбачається. Про переведення вказаного приміщення в нежитлове він та мешканці будинку не повідомлені. Відповідачі не звертались до відділу житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради стосовно переведення житлових приміщень в нежилі, а саме квартири АДРЕСА_4 .
Просив визнати незаконним переведення квартири АДРЕСА_4 у нежитлове приміщення, визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 3-1-3-7 на АДРЕСА_1 , укладений 12 лютого 2019 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним переведення квартири АДРЕСА_4 у нежитлове приміщення. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 3-1-3-7 на АДРЕСА_1 , укладений 12 лютого 2019 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_4 , будинок уведений до експлуатації як багатоквартирний житловий. Висновок начальника Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації про те, що зазначена квартира є нежитловим приміщення 3 -1-3-7, незаконний, оскільки суперечить законодавству, а саме встановленому законом порядку переведення житлових приміщень у нежитлові та нежитлових у житлові. Державний реєстратор Лугін Д. В. не мав законних підстав здійснювати реєстрацію зазначених нежитлових приміщень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності лише на підставі висновку начальника Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці в від 25 лютого 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позовній заяві немає посилання на докази втручання в основні та несучі конструкції будинку при переплануванні квартири, що виключає порушення прав інших власників квартир у цьому будинку у зв`язку з можливою загрозою життю чи здоров`ю, або використання при цьому допоміжних приміщень, що може обмежити права користування. Інші доводи зводяться до можливого порушення спокою у майбутньому через зайвий шум та запахи.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку є спільним майном багатоквартирного будинку, управління яким здійснює балансоутримувач, створений власниками, який наділений правом звернення до суду за захистом своїх прав та прав співвласників багатоквартирного будинку.
Таким чином, прийняття рішення про переобладнання квартири АДРЕСА_2 з житлового в нежитлове приміщення, контроль за проведенням ремонтних робіт та переобладнанням приміщень повинні здійснюватися балансоутримувачем за наявності відповідних рішень органу місцевого самоврядування.
Оскільки позивач не довів негативний вплив на його власність, а доводи можливого впливу зводяться до припущень на майбутнє, права позивача не порушені, він не позбавлений права звернутися до виконавчого органу ОСББ та/або уповноваженого органу місцевого самоврядування за здійсненням контролю щодо перепланування спірної квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що будинок на АДРЕСА_1 введений в експлуатацію як житловий, і при переведенні спірної квартири в нежитлове приміщення порушено встановлений порядок переведення житлових приміщень у нежитлові. Суд не врахував, що втручання у несучі конструкції відбулося, оскільки врізано окремий вхід до приміщення. Державний реєстратор ОСОБА_5 не мав законних підстав здійснювати реєстрацію зазначених нежитлових приміщень 3-1-3-7 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише на підставі висновку начальника Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації.
Несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку є спільним майном багатоквартирного будинку, управління яким здійснює ОСББ, проте воно про переведення спірної квартири у нежитлове приміщення поінформоване не було.
Відповідачі не виконали вимог Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об`єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівцях, затвердженого рішенням 32-ї сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 31 січня 2013 року № 74, до Чернівецької міської ради щодо переведення квартири у нежитлове приміщення не зверталися.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити постанову апеляційного суду без змін та зазначає, що позивач не довів порушення своїх прав оспорюваним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеним 12 лютого 2019 року. У постанові суду апеляційної інстанції правильно зазначено, що доводи позовної заяви не містять посилання на докази втручання в основні та несучі конструкції будинку при переплануванні квартири, що виключає порушення прав інших власників у зв`язку з можливою загрозою життю чи здоров`ю, або використання при цьому допоміжних приміщень, що може обмежити права користування. У декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначено, що будівництво будинку АДРЕСА_1 здійснювалось як будівництво багатоквартирного житлового будинку з магазином та офісними приміщеннями, що спростовує доводи позивача щодо придбання квартири в будинку, призначеного тільки для проживання.
Чернівецька міська рада у поясненнях на касаційну скаргу просить задовольнити скаргу та зазначає, що відповідачі не зверталися до Чернівецької міської ради щодо переведення квартири у нежитлове приміщення; згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів немає інформації стосовно документів дозвільного та декларативного характеру, які б давали право на виконання будівельних робіт з реконструкції приміщення № 3 під нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 . Відповідачі не виконали вимог Положення про порядок переведення житлового приміщення (житлового будинку) у нежитлове під розміщення об`єктів невиробничої сфери та нежитлового приміщення у житлове в місті Чернівцях, затвердженого рішенням 32-ї сесії VI скликання Чернівецької міської ради від 31 січня 2013 року № 741. Виконавчий комітет Чернівецької міської ради рішення про зміну статусу житлового приміщення у нежитлове не приймав. Будинок на АДРЕСА_1 уведений в експлуатацію як житловий.
Висновок начальника Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації про те, що зазначена квартира є нежитловим приміщення 3-1-3-7, є незаконним, оскільки суперечить чинному законодавству. Державний реєстратор ОСОБА_5 не мав законних підстав здійснювати реєстрацію зазначених нежитлових приміщень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно лише на підставі висновку начальника Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації.
Оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення не посвідчений нотаріально, тому підлягає визнанню недійсним.
Суд не дослідив втручання в несучі конструкції будинку внаслідок переведення квартири в нежитлове приміщення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором купівлі-продажу від 08 травня 2018 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 є власником нежитлових приміщень 3-1-3-7 на АДРЕСА_1 . Право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кривцовою К. Т.
Відповіднодо заяви від 11 листопада 2019 року № 01/02-18-9177/1, наданої Чернівецькою міською радою, постійно діюча міжвідомча комісія при виконавчому комітеті міської ради з розгляду питань щодо переведення житлових приміщень у нежитлові і нежитлові у житлових приміщення в м. Чернівцях стосовно квартири АДРЕСА_4 питання не розглядала. Про надання будь-яких дозвільних документів інформації немає. Рішень щодо присвоєння поштових адрес житлових і нежитлових приміщень, а також переведення квартири АДРЕСА_2 в нежитлове приміщення Чернівецька міська рада та виконавчий орган не приймали.
ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 після сплати пайового внеску у повному обсязі 18 травня 2016 року, що підтверджується довідкою від 11 серпня 2016 року, виданою Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Поляріс». Згідно з технічним планом квартира є житловою та складається із 3-х кімнат, кухні, вбиральні, ванної кімнати, коридору, загальною площею 86,9 кв. м.
У декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначено, що будівництво будинку на АДРЕСА_1 здійснювалось як будівництво багатоквартирного житлового будинку з магазином та офісними приміщеннями.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_4 зареєстрована як об`єкт житлової нерухомості.
Згідно з довідкою від 20 грудня 2018 року № 2361, виданою Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації, при обстеженні квартири АДРЕСА_4 виявлено, що приміщення 3-1-3-7 є нежитловими загальною площею 85,00 кв. м; площа та призначення приміщень змінились за рахунок перепланування без зміни їх зовнішньої конфігурації, не потребує дозвільних документів та не є самочинним будівництвом.
Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2016 року державний реєстратор Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації Лугін Д. В. здійснив реєстрацію нежитлових приміщень 3-1-3-7 загальною площею 85,00 кв. м на АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої частиною третьою статті 411 ЦПК України. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи та не дослідив докази, які мають значення для її вирішення, не надав їм належної оцінки.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини п`ятої статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно зі статтею 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Житлоє специфічним об`єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та непорушення прав інших осіб, зокрема інших мешканців жилого будинку.
Статтею 6 ЖК України (тут і далі назва Кодексу в редакції Закону № 2215-IX від 21 квітня 2022 року) визначено, що житлові будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Згідно з частиною першою статті 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.