Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 752/17071/17
провадження № 61-12506св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна, державний реєстратор Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Олена Олександрівна, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Ігнатченко Н. В., Березовенко Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І., державного реєстратора Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - КП «Київжитлоспецексплуатація») Рисак О. О., Пилипчук В. А., в якому просив визнати протиправним та скасувати свідоцтво від 24 липня 2017 року № 425, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І., визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 липня 2017 року, індексний номер 36385973, виключити з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 31 липня 2017 року, індексний номер 36385973 про реєстрацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 146,9 кв. м, за ОСОБА_2 , який був зареєстрований державним реєстратором КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О.
Позов мотивував тим, що 14 червня 2005 року між ним та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Правекс Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс Банк», банк) був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 160 000 євро зі строком повернення до 14 червня 2015 року.
На забезпечення виконання позичальником кредитного зобов`язання був укладений договір іпотеки, відповідно до якого він передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з відомостями з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна було встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. 24 липня 2017 року видано свідоцтво № 425, на підставі якого у подальшому державним реєстратором КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О. 25 липня 2017 року зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (номер запису 21638354).
Такі дії приватного нотаріуса Гембарської С. І., а також державного реєстратора КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О. в частині видачі свідоцтва та здійснення реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 є незаконними, оскільки він не отримував повідомлень щодо відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. Перехід права власності на іпотечну квартиру до ОСОБА_2 на підставі передачі прав за договором факторингу, яким передбачено набуття фактором права вимоги до боржника - фізичної особи є порушенням Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг.
Крім того, у порушення вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» він не отримував вимогу про усунення порушення виконання зобов`язань, а отже, у нотаріуса та державного реєстратора були відсутні підстави для здійснення реєстрації переходу права власності за відсутності даних про отримання такої вимоги, тобто за відсутності документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання боржником письмової вимоги, а також без наявності документів, які б підтверджували перехід прав вимоги за іпотечним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року у складі судді Колдіної О. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано свідоцтво від 24 липня 2017 року № 425, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О. про реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 липня 2017 року, індексний номер 36385973.
Виключено з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 31 липня 2017 року, індексний номер 36385973, про реєстрацію квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 146,9 кв. м, за ОСОБА_2 , який був зареєстрований державним реєстратором КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню, оскільки здійснення реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 відбулось з порушенням вимог чинного законодавства та положень іпотечного договору, а саме: відсутність допустимих та достатніх доказів на підтвердження направлення вимоги іпотекодавця про усунення порушень зобов'язань, недотримання положень Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», умов договору іпотеки при направленні досудової вимоги про усунення порушень, здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки при наявності обтяжень майна, а також наявність факту подвійного стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2013 року ПАТ КБ «Правекс Банк» як іпотекодержатель реалізував своє право та звернув стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу її на прилюдних торгах.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції не встановив належним чином обставини, що мають значення для справи, та помилково вважав наявними підстави для задоволення позову.
Суд дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність відповідачами допустимими і достовірними доказами направлення ОСОБА_1 вимоги про виконання основного зобов`язання у спосіб та порядок, передбачений статтею 35 Закону України «Про іпотеку» та умовами договору іпотеки.
Апеляційний суд виходив з того, що направлення вимоги (іпотечного повідомлення) за адресою реєстрації та проживання позивача, вказаною в договорах, та за адресою знаходження іпотечного майна, що належить на праві власності позивачу відповідає вимогам закону та не порушує прав як іпотеко держателя, так і іпотекодавця.
Вимога (іпотечне повідомлення) була відправлена на адресу дійсного місця знаходження ОСОБА_1 та отримана ним особисто, про що боржник поставив свій підпис та ініціали на зворотньому повідомленні (накладній), вимога була відправлена рекомендованим поштовим відправленням, що дає підстави зробити висновки про належне повідомлення ОСОБА_1 щодо наслідків порушення ним основного зобов`язання і умов договору іпотеки.
Апеляційний суд вважав безпідставним висновок суду першої інстанції, що експрес-накладна від 19 червня 2017 року № 59000264707991 є неналежним доказом у справі, оскільки суд під час розгляду справи не вжив достатніх заходів, спрямованих на отримання відповідних доказів, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень проти зазначеного у позову, які б суд вважав належними та допустимими.
Оригінал експрес-накладної № 59000264707991 разом з усією кредитною справою ОСОБА_1 10 травня 2019 року був повернутий ОСОБА_2 , на виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року уповноваженими особами Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві. Вказану накладну було оглянуто під час перегляду справи апеляційним судом та взято до уваги, оскільки неподання цього доказу в суді першої інстанції обумовлено поважними причинами.
Крім наведеного, суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновки суду першої інстанції про задоволення позову, виходив з того, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Наявність судового рішення про стягнення із боржника на користь кредитора основного зобов`язання не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане іпотекодавцем в іпотеку нерухоме майно.
Оскільки рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2013 року позичальник (позивач) не виконав, а сума заборгованості не сплачена, то звернення стягнення в позасудовому порядку на передану позивачем в іпотеку квартиру відбулося на законних підставах. Стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання.
ОСОБА_2 набула право вимоги до боржника ОСОБА_1 кредитним та іпотечним договорами та реалізувала це право вимоги, звернувшись до нотаріуса.
Суд першої інстанції, зробивши висновок щодо наявності подвійного стягнення з позивача заборгованості, не врахував, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у межах забезпечення боржником виконання основного зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення.
Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 202/33292/13-ц (провадження №14-42цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження №14-154цс18), від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 (провадження №14-100цс19), від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження №14-22цс19), у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 344/1044/16-ц (провадження № 61-21248св18), у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-126цс13.
Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статей 36, 35 Закону України «Про іпотеку», статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та норми Порядку державної реєстрації речових прав без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16 (провадження №14-22цс19).
Пункт 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» застосовано судом без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 (провадження №14-100цс19).
Положення частини першої статті 264 ЦПК України застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження №14-154цс18), а статті 367 ЦПК України - без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 344/1044/16 (провадження № 61-21248св18).
Також заявник зазначив, що в ухваленні судового рішення брала участь суддя Суханова Є. М., якій було заявлено відвід, вважає підстави для відводу обґрунтованими (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України).
Апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання представника позивача про призначення у справі експертизи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, що він не підписував експрес-накладну ТОВ «Нова Пошта» від 19 червня 2017 року (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме експрес-накладної про вручення вимоги (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
14 червня 2005 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 160 000 євро та зобов`язався повернути його до 14 червня 2015 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 14 червня 2005 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 листопада 2013 року, у справі № 752/776/13 позов ПАТ КБ «Правекс Банк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 червня 2005 року у розмірі 1 211 786,70 грн, шляхом продажу її на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 листопада 2013 року залишено без змін.
Вказане рішення суду першої інстанції щодо реалізації іпотечного майна на погашення заборгованості не виконано.
31 травня 2017 року між ПАТ «Правекс Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги як кредитора до боржника ОСОБА_1
02 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» (далі - ТОВ «ФК «Гровінг Стейт») укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» перейшло право вимоги як кредитора до боржника ОСОБА_1
16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14 червня 2005 року, згідно з яким ОСОБА_2 придбала право вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року та іпотечним договором.
ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань за кредитним договором від 14 червня 2005 року не виконав, заборгованість не погасив, іпотечне майно на виконання рішення суду відчужене не було.
19 червня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. на ім`я ОСОБА_1 на підставі статті 84 Закону України «Про нотаріат» була передана заява від ОСОБА_2 , у якій повідомлялося про перехід до неї прав вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р та договором іпотеки, вимога про виконання зобов`язання та повернення протягом 30 днів суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 4 461 986,42 грн, а також попередження, що у разі невиконання зазначеної вимоги вона буде захищати свої права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, шляхом вчинення виконавчого напису, або ж у спосіб, передбачений статтею 37 Закону України «Про іпотеку», шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки, або передбачений статтею 38 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу предмета іпотеки.
Зазначена заява (вимога) ОСОБА_2 була передана нотаріусу з використанням технічних засобів, відповідно до пункту 3.2 глави 20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
У свою чергу, приватним нотаріусом Гембарською С. І. зазначена вимога була передана через представника ТОВ «Нова Пошта» послугою «доставка особисто в руки» та 20 червня 2017 року отримана особисто ОСОБА_1 , що підтверджується експрес-накладною № 59000264707991 та свідоцтвом приватного нотаріуса від 24 липня 2017 року (реєстровий № 425) про засвідчення передачі ОСОБА_1 і отримання ним 26 червня 2017 року вимоги про виконання кредитного зобов`язання.
31 липня 2017 року державний реєстратор КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О. О. здійснила реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі прийнятого нею рішення, індексний номер 36385973.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.