Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 757/41747/20-ц
провадження № 61-19378св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дочірнє підприємство «Мессер Україна»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року у складі судді Литвинової І. В., додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Олійника В. І., та касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Мессер Україна» на постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Мессер Україна» (далі - ДП «Мессер Україна»), про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що наказом директора ДП «Мессер Україна» від 28 лютого 2019 року його було прийнято на посаду керівника відділу логістики за переводом з ТОВ «Елме Мессер Україна». Наказом від 06 серпня 2019 року його переведено на посаду директора з логістики.
Наказом від 19 червня 2020 року «Про скорочення штату та чисельності працівників» вирішено з 25 серпня 2020 року скоротити одну штатну одиницю - посаду директора з логістики, яку він займав.
Наказом від 25 серпня 2020 року його звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Накази щодо скорочення посади та подальшого його звільнення позивач вважав незаконними.
Так, підставою для скороченням штатної одиниці - посади директора з логістики стало зменшення обсягу виробництва та продажу газів і відповідно обсягу надання транспортних послуг (перевезення газів).
На час звільнення із займаної посади жодного із його підлеглих працівників не було звільнено (скорочено), тобто у діяльності не настало жодних змін в організації виробництва і праці відповідача. При цьому роботодавець не запропонував йому всі вакантні посади на підприємстві, яка існували на момент його звільнення, зокрема, посаду комерційного директора.
Відповідач не врахував приписи статті 42 КЗпП України, згідно з якими при скороченні чисельності та штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При прийомі на роботу йому було встановлено посадовий оклад у розмірі 49 700,00 грн. У день звільнення нараховано та сплачено лише Ѕ частини від заробітної плати за червень, липень і серпень 2020 року, тобто заборгованість відповідача по заробітній платі становить 68 337,00 грн.
Внаслідок незаконного звільнення він зазнав моральних страждань, його було принижено в очах працівників підприємства. У період загальнодержавного карантину та труднощів у працевлаштуванні в умовах економічної кризи він втратив джерело до існування. У зв`язку із чим постійно перебував у стресовому стані і втратив нормальні життєві зв`язки, що вимагає значних додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди визначив у сумі 10 000,00 грн.
Посилаючись на наведене, позивач просив: визнати незаконним та скасувати наказ від 19 червня 2020 року № 31-К «Про скорочення штату та чисельності працівників»; визнати незаконним та скасувати наказ від 25 серпня 2020 року № 34-К про припинення з ним трудового договору; поновити його на посаді директора з логістики у ДП «Мессер Україна»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 серпня 2020 року і по день фактичного поновлення на роботі, виходячи із розміру його посадового окладу 49 700,00 грн; стягнути з ДП «Мессер Україна» на його користь заборгованість по заробітній платі за червень, липень і серпень 2020 року в сумі 68 337,00 грн; стягнути грошову компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог трудового законодавства. Відповідач у межах належної йому компетенції прийняв рішення про зміни в організації виробництва і праці (скорочення чисельності штату), внаслідок яких було скорочено посаду директора з логістики. Позивач був попереджений за два місяці про наступне вивільнення, йому запропоновано єдину вакантну посаду менеджера в роздрібній торгівлі непродовольчими товарами» у відділі Східного регіонального підрозділу ДП «Мессер Україна» та запропоновано переведення.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Мессер Україна» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн.
Суд першої інстанції задовольнив заяву ДП «Мессер Україна» про ухвалення додаткового рішення та виходив із того, що відповідач надав докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн. Опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом Пелих Л. Д. у справі № 757/41747/20-ц від 24 березня 2021 року містить детальний опис наданих ДП «Мессер Україна» послуг, зокрема, які послуги, скільки часу витрачено, об`єм проведених (виконаних) робіт та їх вартість. Такі витрати, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, оскільки у позові відмовлено.
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року позов у частині стягнення боргу по заробітній платі за період з червня по серпень 2020 року залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості зазначеної вимоги. Суд дійшов висновку, що підтвердженим є посадовий оклад в розмірі 24 850,00 грн, який нараховувався позивачу у спірний період згідно із штатним розписом. Позивач не довів належними доказами встановлення йому окладу у тому розмірі, на який він посилається, - 49 700,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Мессер Україна» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач був попереджений за два місяці про наступне вивільнення, ДП «Мессер Україна» запропонувало йому єдину вакантну посаду менеджера в роздрібній торгівлі непродовольчими товарами» у відділі Східного регіонального підрозділу ДП «Мессер Україна», а також запропоновав переведення.
За таких обставин, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позову, оскільки під час розгляду справи установлено, що відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства при звільненні позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема щодо покладення на позивача витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем та заявлених останнім до відшкодування у розмірі 20 000,00 грн, суд апеляційної інстанції врахував, що на підтвердження зазначених витрат ДП «Мессер Україна» надано: опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом у справі № 757/41747/20-ц (Київський апеляційний суд); акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року; рахунок на оплату від 18 серпня 2021 року; платіжне доручення від 18 серпня 2021 року № 1389 на суму 20 000,00 грн. Проте ОСОБА_1 подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу адвоката.
Апеляційний суд, виходячи з критеріїв співмірності, складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, дійшов висновку, що визначений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим.
З урахуванням поданого ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ДП «Мессер Україна» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Мессер Україна» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що підтверджений розмір посадового окладу позивача у спірний період становить 24 850,00 грн, який нараховувався згідно зі штатним розписом, введеним з 01 січня 2020 року. Доводи позивача щодо укладення трудового договору з іншими умовами у частині оплати його праці не підтверджені належними доказами.
Вирішуючи питання щодо покладення на позивача витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем та заявлених останнім до відшкодування у розмірі 16 000,00 грн, суд апеляційної інстанції вважав такий розмір завищеним та з урахуванням поданого ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, стягнув з нього на користь ДП «Мессер Україна» витрати у розмірі 3 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року змінено, зменшено розмір витрат на правничу допомогу з 42 000,00 грн до 12 000,00 грн.
Змінюючи додаткове рішення суду першої інстанції та, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд заяви представника ДП «Мессер Україна» щодо ухвалення додаткового рішення, а отже, підлягає врахуванню його заперечення про розмір витрат на професійну правничу допомогу, викладені в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд урахував, що у даній справі адвокатом складено відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, заперечення проти збільшення позовних вимог, заперечення проти розрахунку заборгованості по заробітній платі, доповнення до заперечень проти розрахунку заборгованості. Адвокат брала участь у судовому засідання 07 грудня 2020 року (тривалість 16 хв.) та 23 березня 2021 року (тривалість 1 год. 51 хв.).
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати у розмірі 42 000,00 грн є завищеними та зменшив їх суму до 12 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року в цій частині, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року в цій частині, а також постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позов.
Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з ДП «Мессер Україна» на його користь витрати, понесені на правничу допомогу, в сумі 9 000,00 грн.
У листопаді 2021 року ДП «Мессер Україна» подало до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просить скасувати постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року в частині вирішення питання про стягнення на користь ДП «Мессер Україна» витрат на правничу допомогу у розмірі по 3 000,00 грн, та стягнути витрати у розмірі 20 000,00 грн та 16 000,00 грн; скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, яким змінено додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року, та залишити в силі додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 19 серпня 2020 року у справі № 334/4326/17 (провадження № 61- 45687св18), від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19 (провадження № 61-4375св20).
Із «Структури і штатної чисельності з 01 червня 2020 року», затвердженої директором ДП «Мессер Україна», і довідки відповідача від 12 листопада 2020 року вбачається, що до Управління з логістики підприємства входило три окремих відділи, а саме: 1) відділі логістики (Центр), у якому позивач працював на посаді директора з логістики; 2) відділ логістики (Дніпро), де працювали заступник керівника відділу логістики і два менеджери; 3) відділ логістики (Схід), де працював один менеджер.
З урахуванням освіти позивача, робочого стажу, досвіду і кваліфікації, він, відповідно до статті 42 КЗпП України, мав переважене право перед іншими працівниками управління з логістики на залишення на роботі.
Проте суди попередніх інстанцій формально послались на відсутність у відповідача аналогічних посад, на яких би виконувалася така ж робота, що входила до кола його трудових обов`язків, не встановлювали і не досліджували питань щодо кола його посадових (функціональних) обов`язків та їхнього співвідношення із характером роботи, яку виконували інші працівники Управління з логістики.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у нього переважного права на залишення на роботі є необґрунтованими.
На спростування висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за червень, липень та серпень 2020 року у розмірі 68 337,00 грн, позивач послався на те, що при прийнятті на роботу йому на підпис були надані два примірники трудового договору від 01 березня 2019 року і додаток до нього від 19 березня 2019 року із посадовим окладом в сумі 49 700,00 грн. Додаткові угоди до трудового договору з іншими умовами щодо оплати праці йому для ознайомлення не пропонували, а він від їх підписання ніколи не відмовлявся, із будь-якими штатними розписами або наказами про зменшення розміру заробітної плати або преміювання за час своєї роботи у відповідача не ознайомлювався і їх не підписував.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 755/14564/18 (провадження N 61-2029св21), саме на роботодавця покладається обов`язок довести відсутність порушення вимог трудового законодавства при звільненні працівника.
Проте суди попередніх інстанцій взяли до уваги лише доводи відповідача про його відмову від підписання додатків до трудового договору з тих підстав, що ним не надано доказів на спростування цих фактів.
В обґрунтування доводів касаційної скарги щодо оскарження постанов апеляційного суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу заявник послався на те, що адвокат Пелих Л. Д. представляла інтереси відповідача ДП «Мессер Україна» на підставі ордера серії ХВ № 000025, виданого 29 квітня 2020 року про надання правової допомоги у судах загальної юрисдикції. Проте такий ордер не відповідає приписам частини четвертої статті 62 ЦПК України і вимогам Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», оскільки не містить назви конкретного суду.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду не можна визнавати ордер документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, якщо в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» зазначено, що адвокат надає правову допомогу, зокрема у судах у всіх без винятку справах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18, постанови Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі № 910/10156/17, від 17 серпня 2020 року у справі № 911/2636/19).
Таким чином, адвокат Пелих Л. Д. не мала належним чином оформлених повноважень на представництво інтересів ДП «Мессер Україна» у даній справі і відповідно відповідач не міг претендувати на відшкодування йому витрат на правничу допомогу.
Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи на стадії касаційного оскарження у Верховному Суді, які підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 23 вересня 2020 року і актом прийму-передачі наданих послуг від 26 листопада 2021 року з детальним описом наданих послу, та мають бути компенсовані за рахунок відповідача в загальній сумі 9 000,00 грн.
Касаційні скарги ДП «Мессер Україна» на постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року в частині вирішення питання про судові витрати ДП «Мессер Україна» на професійну правничу допомогу мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання розміру витрат на правничу допомогу, які поніс відповідач за наслідками апеляційного розгляду справи, безпідставно зменшив суми заявлених до відшкодування витрат до 3 000,00 грн (за результатами розгляду кожної апеляційної скарги ОСОБА_1 ).
Апеляційний суд надав належні докази на понесення відповідачем витрат на правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи на суму 20 000,00 грн та 16 000,00 грн. Заявлені витрати відповідача відповідали критеріям реальності та розумності, характеру спірних відносин та обсягу фактично виконаних послуг, необхідністю всіх вказаних в акті виконаних робіт/наданих послуг витрат відповідача. Позиція відповідача (адвоката) була правильна і врахована судом апеляційної інстанції, вплинула на результат розгляд справи. Це свідчить про доцільність виконаної адвокатом роботи.
Сторона не зобов`язана доводити, чому саме та чи інша кількість часу витрачена адвокатом на виконання робіт (надання послуг). Достатнім є підтвердження лише кількості часу, а не наведення обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена адвокатом на відповідні дії. Таку позицію Верховний Суд висловив у постановах від 16 травня 2019 року № 823/2638/18 (провадження № К/9901/10114/19), від 20 грудня 2018 року № 316/1923/16 (2-а/316/41/17) (провадження № К/9901/29951/18, К/9901/29955/18).
Позивач не довів неспівмірність витрат відповідача у заявлених до відшкодування розмірах, а суд, з огляду на принцип диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В обґрунтування доводів касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, яким змінено додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року та зменшено суму витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача з 42 000,00 грн до 12 000,00 грн, ДП «Мессер Україна» посилалось на аналогічні доводи, вважаючи, що стягнуті судом першої інстанції витрати у розмірі 42 000,00 року є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на побудову лінії захисту, збирання доказів, складання процесуальних документів та їх обсягу. Суд апеляційної інстанції не обґрунтував, у чому саме полягає неспівмірність зазначеної суми винагороди за результатами розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому позивач не довів неспівмірність цієї суми витратам відповідача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому до Верховного Суду відзиві ДП «Мессер Україна» заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та просить залишити її без задоволення, а подану ним касаційну скаргу задовольнити.
Крім того, ДП «Мессер Україна» подало заяву про розподіл судових витрат та просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, у розмірі 22 000,00 грн.
ОСОБА_1 подав заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, наданої ДП «Мессер України», та просив відмовити у стягненні заявленої ним суми до стягнення.
Відзиви на касаційні скарги ДП «Мессер Україна» ОСОБА_1 не подав.
Фактичні обставини, встановлені судами
01 березня 2019 року між ДП «Мессер Україна» та ОСОБА_1 укладений трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 приймається в ДП «Мессер Україна» за переводом з ТОВ «ЕЛМЕ Мессер Україна» на посаду керівника відділу Логістики (Центр). Датою початку роботи є 01 березня 2019 року.
15 липня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву директору ДП «Мессер України» про переведення на посаду директора логістики з 06 серпня 2019 року.
06 серпня 2019 року керівником ДП «Мессер Україна» видано наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу № 41-к, згідно з яким ОСОБА_1 переведено на посаду директора з логістики.
Пунктом 5.1 трудового договору обумовлено, що на період дії договору працівнику встановлюється основна щомісячна заробітна плата, посадовий оклад та преміальна доплата до посадового окладу в розмірі, визначеному в додатку до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору. Подальші всі зміни заробітної плати фіксуються у нових додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору.
За умовами пункту 9 трудового договору, договір припиняє свою дію відповідно до правил, визначених чинним законодавством України, зокрема: 9.1.1 за згодою сторін; 9.1.2 з ініціативи роботодавця у випадках, передбачених законодавством України; 9.1.3 з ініціативи працівника у випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з додатком до трудового договору від 01 березня 2019 року, за виконання роботи працівникові встановлюється основна щомісячна плата (посадовий оклад) у розмірі 18 000 грн та преміальна доплата у розмірі до 18 000 грн включно згідно зі штатним розписом. Преміальна доплата може бути зменшена на підставі наказу директора від 100 % до 0 % включно у випадках: неналежного виконання працівником своїх трудових обов`язків, зазначених у цьому договорі, посадовій інструкції; за результатами виконання фінансового плану за звітний місяць.
01 березня 2019 року складено акт про відмову ОСОБА_1 підписувати додаток від 01 березня 2019 року до трудового договору з працівником ДП «Мессер Україна» від 01 березня 2019 року.
Згідно з додатком № 1 від 30 квітня 2019 року до трудового договору з працівником ДП «Мессер Україна» від 01 березня 2019 року, за виконання роботи працівникові встановлюється основна щомісячна плата (посадовий оклад) у розмірі 24 850 грн та преміальна доплата у розмірі до 24 850 грн включно згідно зі штатним розписом. Преміальна доплата може бути зменшена на підставі наказу директора від 100 % до 0 % включно у випадках: неналежного виконання працівником своїх трудових обов`язків, зазначених у цьому договорі, посадовій інструкції; за результатами виконання фінансового плану за звітний місяць.
Додаток № 1 від 30 квітня 2019 року до трудового договору набирає чинності з 01 травня 2019 року та є невід`ємною частиною договору від 01 березня 2019 року.
30 квітня 2019 року складено акт про відмову ОСОБА_1 підписувати додаток № 1 від 30 квітня 2019 року до трудового договору з працівником ДП «Мессер Україна» від 01 березня 2019 року.