Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 366/3214/19
провадження № 61-16749св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання договору недійсним (нікчемним),
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання договору недійсним (нікчемним).
Позов мотивовано тим, що підписана ним 17 лютого 2011 року Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк" № б/н від 17 лютого 2011 року не може вважатись договором в розумінні положень статті 626 ЦК України, оскільки вона не містить відомостей про досягнення згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, у заяві відсутні відомості про зобов`язання банку надати грошові кошти (кредит), не зазначено розмір кредиту та умови кредитування, зобов`язання позичальника повернути кредит та сплатити проценти, не вказано вид платіжної картки, строк її дії та суму ліміту кредитування. Також зазначав, що його не було ознайомлено з Умовами та Правилами надання банківських послуг у "ПриватБанк", а зміст зазначеної Анкети-заяви зводиться до того, що він лише виявив бажання на отримання кредитної картки (підтверджується відсутністю проставлення ним відповідних відміток у заяві), що не може вважатись досягнутою між сторонами згодою на укладення кредитного договору.
На підставі вищенаведеного позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати недійсним договір б/н, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк", визнати суму, перераховану АТ КБ "ПриватБанк" за цим договором повністю сплаченою, визнати суму боргу 32 915,85 грн станом на 28 грудня 2019 року відсутньою, заборонити АТ КБ "ПриватБанк" самовільний перерахунок грошей з іншого карткового рахунку, на який отримуються зарплатні кошти станом на 28 грудня 2019 року в оплату боргу за договором, стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму переплачених коштів у розмірі 62 690,37 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний кредитний договір не є укладеним, в зв`язку з чим права позивача не були порушені, а тому не підлягають судовому захисту.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року рішення Іванківського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року змінено в частині обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджувалися факти волевиявлення позивача на укладення оспорюваного кредитного договору з відповідачем, дотримання сторонами вимог законодавства щодо форми договору під час його укладання, а також узгодження ними істотних умов договору, що спростовує посилання позивача на те, що АТ КБ "ПриватБанк" не було роз`яснено належним чином позивачу умови кредитування за оспорюваним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 13 жовтня 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у вказаній вище справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Посилаючись як на підставу касаційного оскарження судового рішення на пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заявник вказує, що оригінали правовстановлюючих документів учасником справи до суду не надавалися, лише копії не можуть свідчити про виникнення прав та обов`язків учасників правовідносин, Анкета-заява не є належним доказом на підтвердження укладення оспорюваного кредитного договору. Крім того, на переконання скаржника суди попередніх інстанцій не мали правової підстави приймати процесуальні документи відповідача, підписані особою, яка не надала передбачених законом документів на підтвердження повноважень представляти інтереси відповідача в суді.
Доводи інших учасників справи
10 грудня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, який мотивовано тим, що позивач підтверджує та не спростовує сам факт підписання Анкета-заява на отримання кредитних коштів, також не спростовує підписання ним довідки про умови кредитування, неодноразового отримання ним кредитних карток після їх перевипуску, користування кредитними коштами, що на переконання відповідача свідчить про факт укладення договору та надання згоди позивачем на виконання його умов. Також відповідач вбачає суперечності у доводах та позовних вимогах ОСОБА_1, в зв`язку з чим вбачає в діях позивача мету введення суду в оману. Відповідач вважає, що доводи заявника зводяться до переоцінки доказів та обставин справи.
На підставі наведеного відповідач просить суд касаційної інстанції відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року - залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Іванківського районного суду Київської області.
17 грудня 2022 року справа № 366/3214/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся до відділення АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг. Позивачем 17 лютого 2011 року було підписано Анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк". Згадана заява підписана разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, що складає собою договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є договором про приєднання.
В Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк" № б/н від 17 лютого 2011 року заповнена графа щодо бажаного кредитного ліміту в розмірі 2 000 грн за платіжною карткою "Універсальна"/Gold.
Крім того, 17 лютого 2011 року, ОСОБА_1 підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна 55 днів пільгового періоду" за договором № SAMDN50000041111646, копія якої надана відповідачем разом з відзивом на позов. Довідка містить повну і вичерпну інформацію про умови кредитування, в тому числі щодо строків внесення щомісячних платежів, відсоткову ставку, пеню та штрафні санкції.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За змістом пункту 3 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша, друга статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.