Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 201/3660/21
провадження № 61-2285св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Горовенко Любов`ю Михайлівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 рокуу складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та припинення заборони.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 11 червня 1983 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
30 травня 2005 року її чоловіком відповідно до договору купівлі-продажу була придбана будівля фруктосховища літера А-1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 квітня 2021 року № 251268989 їй стало відомо, що вказаний об`єкт нерухомого майна був переданий в іпотеку.
Так, 30 травня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком (далі - ЗАТ КБ) «ПриватБанк», правонаступником якого єАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNUОGК00000511, відповідно до пункту 1.1. якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 310 760 доларів США на строк до 30 травня 2012 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та позичальником був укладений договір іпотеки № DNUОGК00000511, посвідчений 30 травня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. за реєстровим № 3527. У пункті 7 договору іпотеки в забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу б/н від 30 травня 2005 року, наступне нерухоме майно: будівля фруктосховища літера А-1, загальною площею 1636,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, договір іпотеки не містить інформації про надання нею, як співвласником майна, згоди на передачу вказаного об`єкту в іпотеку банку. Вважала, що вказаний договір іпотеки не відповідає вимогам законодавства, так як при його укладенні порушено норми статей 3, 369, 578 ЦК України, статті 65 СК України та статей 6, 36 Закону України «Про іпотеку».
Крім того, зазначала, що на момент укладення договору іпотеки право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна у ОСОБА_2 не виникло, оскільки таке право було зареєстровано тільки 01 червня 2005 року.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір іпотеки № DNUOGK00000511, посвідчений 30 травня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. за реєстровим № 3527 та припинити (виключити) заборону на нерухоме майно та іпотеку, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки № DNUOGK00000511, посвідченого 30 травня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. за реєстровим № 3527.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2021 року у складі судді Антонюка О. А. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір іпотеки № DNUOGK00000511, посвідчений 30 травня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. за реєстровим № 3527 та припинено (виключено) заборону на нерухоме майно та іпотеку, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек на підставі договору іпотеки № DNUOGK00000511, посвідченого 30 травня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. за реєстровим № 3527.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надавала своєму чоловіку нотаріально посвідченої згоди на передачу спільного сумісного майна в іпотеку.
Крім того, при укладенні договору іпотеки не дотримано норм законодавства щодо вимог до предмету іпотеки, а саме: об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не належав на праві власності ОСОБА_2 та ним не було документально підтверджено набуття права власності у майбутньому, оскільки договір купівлі-продажу будівлі фруктосховища є вчиненим 01 червня 2005 року.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2021 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 надала згоду на передачу її чоловіком в іпотеку будь-якого нерухомого майна, у тому числі об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в кредитному договорі, укладеному між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , тому колегія суддів апеляційного суду не знайшла правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки, оскільки позивач не довела своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Горовенко Л. М., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що згода на передачу її чоловіком в іпотеку банку спільного сумісного майна повинна була бути надана безпосередньо в іпотечному договорі, а також обов`язково нотаріально посвідченою.
Крім того, апеляційний суд взагалі не надав оцінку тому, що станом на день укладення спірного договору, її чоловік ще не набув права власності на передане в іпотеку нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , тому не міг передати його в іпотеку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
21 квітня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 11 червня 1983 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
30 травня 2005 року ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі- продажу була придбана будівля фруктосховища, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 9 договору купівлі-продажу цей договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації. Згідно з витягу про реєстрацію у Державному реєстрі правочинів від 01 червня 2005 року № 1059537 державна реєстрація договору купівлі-продажу відбулась 01 червня 2005 року.
30 травня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNUОGК00000511, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 310 760 доларів США на строк до 30 травня 2012 року.
За вказаним кредитним договором, який не був посвідчений нотаріально, ОСОБА_1 надала згоду на укладення її чоловіком - ОСОБА_2 вказаного кредитного договору, одержання ним кредитних коштів та їхнього використання, а також надала згоду на надання у заставу/іпотеку банку будь-якого майна, що належить їй на праві спільної власності з позичальником (у тому числі: нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ), з метою забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному кредитному договору.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та позичальником 30 травня 2005 року був укладений договір іпотеки № DNUОGК00000511, за яким іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: будівля фруктосховища, літера А-1, загальною площею 1636,1 кв. м, А - вхід у підвал, А1 - підіймач, А2, А3 - естакади. Предмет іпотеки зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об`єкт права власності. Майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц та постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 522/17826/16-й, від 12 лютого 2020 року у справі № 341/680/13-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 404/3906/15, від 26 лютого 2020 року у справі № 635/2208/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 202/4078/15-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 753/10236/14-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.