Постанова
Іменем України
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 158/272/21
провадження № 61-12280св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Київській області, Броварський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бондарчук Віталій Олександрович, на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 квітня 2021 року у складі судді Костюкевича О. К. та постанову Волинського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ НП в Київській області), Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Броварський ВП ГУНП в Київській області), Державної казначейської служба України (далі - ДКС України) про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
На обґрунтування позову посилався на таке. 15 травня 2020 року щодо нього інспектор дорожнього нагляду Броварського ВП ГУНП в Київській області склав протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 118889.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2020 року провадження у справі № 361/3189/20 на підставі пункту 7 частини другої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року постанову Броварського міськрайонного суду від 17 серпня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито за відсутністю у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення.
У зв`язку з притягненням його до адміністративної відповідальності, незаконного складення протоколу щодо нього йому було завдано матеріальної шкоди, що полягає у витратах на правову допомогу у вказаній справі, а також моральної шкоди, відшкодування якої передбачено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду». Моральна шкода полягає у тому, що незаконні дії поліцейських призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації його життя; свавілля поліцейських щодо безпідставного складення щодо нього протоколу про вчинене адміністративне правопорушення обурило позивача, завдало йому стресу, що в перші дні викликало глибоку моральну травму, що полягала у підвищеній тривожності, болях в ділянці серця, підвищеному серцебитті, відсутності апетиту, безсонні, відчаї від свавілля поліції та моральних переживаннях. Він був змушений звертатись до адвокатів для доведення своєї невинуватості, незаконності дій поліції та моральних переживаннях.
З урахуванням наведеного просив стягнути з Державного бюджету України через ДКС України на його користь 38 892 грн на відшкодування моральної шкоди та 20 200 грн - витрат за надану правову допомогу.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, жодного адміністративного стягнення, передбаченого статтею 130 КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом.
Постановою Волинського апеляційного суду від 01 липня 2021 року рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 квітня 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів завдали позивачу моральної шкоди. Також не підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу в розмірі 20 200 грн, які були понесені стороною у межах адміністративної справи, оскільки у цій справі позивач не довів завдання йому моральної шкоди та винуватість дій відповідачів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бондарчук В. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про відсутність правових підстав для задоволення його позову, не врахували судової практики Верховного Суду, відповідно до якої закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності незаконно. Відшкодування моральної шкоди здійснюється незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Суди не надали правової оцінки доказам та доводам, якими обґрунтовано наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 397/1745/14-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц.
У жовтні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ГУНП в Київській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що складання щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про завдання йому моральної шкоди. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у малозначній справі, оскільки справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Верховний Суд врахував доводи касаційної скарги про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики - можливості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди встановили, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2020 року провадження у справі щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрито на підставі пункту 7 частини другої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП (а. с. 20).
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2020 року скасовано, провадження у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Бондарчуком В. О. 16 травня 2020 року укладено договір № 155 про надання правової допомоги (а. с. 8-10), а 14 липня 2020 року - між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Серотюк, Скакун і Партнери» (а. с. 13-16).
Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначав, що підставою для відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу є, зокрема незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтями 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.