Постанова
Іменем України
23 травня 2022 року
м. Київ
справа № 393/126/20
провадження № 61-14545сво20
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючої - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року у складі судді: Рачкелюка Ю. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту у розмірі 6 000 грн на строк 240 місяців зі сплатою відсотків у розмірі, який встановлений умовами та правилами надання банківських послуг. Банк належним чином виконав свої зобов`язання.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 20 грудня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 12 797,79 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6 332,31 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту - 6 332,31 грн, заборгованості за простроченими процентами - 2 859,26 грн, заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України - 2 520,61 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн, штрафу (процентна складова) - 585,61 грн.
Банк просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 20 грудня 2019 року, в розмірі 12 797,79 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 19 жовтня 2018 року відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до позивача та, підписавши відповідну анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Додані до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та умови та правила надання банківських послуг взагалі не містять підпису відповідача, а інформація про паспорт споживчого кредиту у анкеті-заяві від 19 жовтня 2018 року відсутня. Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, у відповідача відсутня заборгованість - за поточним тілом кредиту, за нарахованими відсотками, а також по пені та комісії. Заборгованість за простроченим тілом кредиту вказана у розмірі 6 332,31 грн. Заборгованість за поточним тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту співвідносяться як загальне й окреме. Позивач не довів правомірність стягнення простроченого тіла кредиту у вказаному розмірі за відсутності в цілому заборгованості за поточним тілом кредиту. При цьому проценти, які повинні нараховуватися за користування кредитними коштами, відсутні, що теж свідчить про відсутність заборгованості за тілом (поточним тілом) кредиту. Оскільки відповідальність боржника, передбачена статтею 625 ЦК України, щодо сплати процентів у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, а також сплата штрафу настає лише за наявності основної заборгованості за кредитом, то за відсутності такої заборгованості немає підстав для стягнення з боржника процентів (стаття 625 ЦК України) та штрафу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а заочне рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, як убачається з матеріалів справи, на підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію анкети?заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 19 жовтня 2018 року, паспорт споживчого кредиту, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг із умов та правил надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено особисту інформацію ОСОБА_1 , а саме: прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку, інформацію про місце роботи тощо. Ні анкета-заява, ні паспорт споживчого кредитку, не містить інформації щодо наміру отримання відповідачем кредитної картки «Універсальна» із встановленням кредитного ліміту. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач дійсно отримав кредитну картку та користувався нею. Позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини з підстав, викладених в позовній заяві. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували відповідну судову практику Верховного Суду, надали неправильну оцінку зібраним доказам, а саме: паспорту споживчого кредиту, що долучений до анкети-заяви від 19 жовтня 2018 року, яку 19 жовтня 2018 року особисто підписав відповідач, та в якій зазначені базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості та розмір штрафів при порушенні термінів платежів, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту тощо, тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.
Банк стверджує про виконання ним вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо обізнаності позичальника з умовами договору. Натомість суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 81 ЦПК України, оскільки відповідач жодним чином не спростував будь-які обставини, зазначені в позові. Суди, не маючи повноважень представляти інтереси відповідача, виходили з того, що відповідач, маючи середній рівень освіти та відсутність правової обізнаності, не отримав інформації про умови кредитування. Відповідач користувався кредитними коштами, жодних заперечень щодо розміру боргу не заявляв.
Щодо терміну «прострочене тіло кредиту», банк пояснює, що це частина використаного кредитного ліміту, або вся сума використаного ліміту, що на конкретну дату має бути погашена відповідачем, але не була ним погашена. Оскільки станом на 01 січня 2019 року ОСОБА_1 частина використаного кредитного ліміту не була погашена, то виникла заборгованість з простроченого тіла кредиту.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень АТ КБ «ПриватБанк» посилається на незастосування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18), від 01 вересня 2020 року у справі № 293/599/19 (провадження № 61-6796св20), від 02 жовтня 2019 року у справі № 754/1328/16-ц (провадження № 61-31590св18), від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року справу повернено на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначивши, що гарантування сталості й єдності судової практики у рішеннях Касаційного цивільного суду може забезпечуватися Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року вказано, що: касаційна скарга подана на судове рішення у справі, яка відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, проте спір стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт а) пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України), тому є підстави для відкриття касаційного провадження; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18), від 01 вересня 2020 року у справі № 293/599/19 (провадження № 61-6796св20), від 02 жовтня 2019 року у справі № 754/1328/16-ц (провадження № 61-31590св18), від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала касаційного суду мотивована тим, що необхідно відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Колегія суддів Першої судової палати зазначала, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19) у спорах між банком та фізичними особами, які отримали кредитні кошти, дійшов висновку, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Натомість у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного вважала, що зазначене свідчить про те, що правові висновки Верховного Суду у наведених вище постановах у подібних правовідносинах зводяться до протилежних висновків. Так, в одному випадку Верховний Суд дійшов висновку, що слід розцінювати паспорт споживчого кредиту як невід`ємну складову частину спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом; в інших випадках - як пропозицію укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування. Отже, практика, сформульована Верховним Судом у складі колегій суддів Першої та Другої судових палат Касаційного цивільного суду щодо оцінки паспорта споживчого кредиту, відмінна.
Тому колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2021 року справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно з наданою позивачем копією анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 погодився отримувати послуги АТ КБ «ПриватБанк», при цьому розміри процентної ставки, пені та комісії, штрафу у заяві не визначені, анкета-заява підписана ОСОБА_1 , що ніким не оспорюється.