Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 753/20651/15
провадження № 61-6637св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гладким Русланом Вікторовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з листопада 2007 року проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, сторони вели спільне господарство, мали загальний бюджет, разом здійснювали спільні покупки, мали взаємні права та обов`язки як сім`я, що можуть підтвердити свідки.
08 січня 2011 року між сторонами зареєстрований шлюб.
Вказувала на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно для узаконення майнових інтересів подружжя до реєстрації шлюбу.
Також зазначала, що у лютому 2015 року вона зверталась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю в порядку окремого провадження, однак ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у справі № 761/5428/15-ц у відкритті провадження за вказаною заявою відмовлено з тих підстав, що встановлення юридичного факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право, стосується майнових інтересів подружжя, а тому не може бути розглянута судом в порядку окремого провадження.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю її та відповідача без реєстрації шлюбу з 20 листопада 2007 року до 07 січня 2011 року включно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року, ухваленим у складі судді Каліушка Ф. А., позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 20 листопада 2007 року до 07 січня 2011 року включно.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач визнав заявлені позовні вимоги і таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи і законні інтереси інших осіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (далі - ТОВ «ФК «Морган Кепітал») задоволено частково, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2016 року скасовано.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2016 року безпосередньо впливає на права та законні інтереси ТОВ «ФК «Морган Кепітал» як іпотекодержателя за договором іпотеки від 05 червня 2008 року № 14822, який укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .
Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звернулася до суду не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, розгляд якої передбачено в порядку окремого провадження, а з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд встановити факт спільного проживання, при цьому не зазначила, за захистом якого порушеного права, свободи чи інтересу, вона звернулась до суду, а за відсутності предмета спору, встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку позовного провадження чинним процесуальним законодавством не передбачено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У квітні 2021 року ОСОБА_1 в особі адвоката Гладких Р. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа має розглядатись у порядку окремого провадження, не врахував, що перед тим, як звернутися до суду з позовною заявою, вона зверталась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю в порядку окремого провадження, однак ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у справі № 761/5428/15-ц у відкритті провадження відмовлено з тих підстав, що встановлення юридичного факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право, адже стосується майнових інтересів подружжя, а тому така заява не може бути розглянута судом в порядку окремого провадження.
Саме у зв`язку з відмовою у відкритті провадження у справі за її заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, вона звернулась до суду з позовом про встановлення такого факту.
Крім того, апеляційний суд, установивши, що в провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває справа № 753/22626/19 за її позовом
до ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Морган Кепітал» про визнання договору іпотеки недійсним, не врахував, що в основу позову у справі № 753/22626/19 покладено рішення суду у цій справі про встановлення факту проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю, тобто встановлення факту проживання однією сім`єю її та ОСОБА_2 було пов`язано з наступним вирішенням спору про право, адже стосується не тільки інтересів подружжя, а й іпотекодержателя ТОВ «ФК «Морган Кепітал».
При цьому, звертаючись до суду з цим позовом, вона посилалась на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно для узаконення майнових інтересів подружжя до реєстрації шлюбу.
Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 638/2475/13-ц (провадження № 61-14906св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 502/2765/16-ц (провадження № 61-26551св18).
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року продовжено строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунула недоліки.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звернулася до суду не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, розгляд якої передбачено в порядку окремого провадження, а з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд встановити факт спільного проживання, при цьому не зазначила, за захистом якого порушеного права, свободи чи інтересу вона звернулась до суду, а встановлення факту, що має юридичне значення, за відсутності предмета спору, в порядку позовного провадження чинним процесуальним законодавством не передбачено.
З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.