Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 755/16495/20
провадження № 61-20334св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Музичко С. Г., Сушко Л. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та вселення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила виселити ОСОБА_2 із житлового будинку АДРЕСА_1 та вселити її до вказаного житлового будинку.
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що 18 червня 2014 року вона та ОСОБА_3 уклали шлюб.
Від 23 серпня 2016 року вона постійно мешкала зі ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 та з цієї дати зареєстрована в будинку.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя чоловік склав заповіт, згідно з яким вона успадковує житловий будинок АДРЕСА_1 , а його рідний син, відповідач у справі, успадковує квартиру АДРЕСА_2 .
Вказувала, що таке рішення не сподобалося відповідачу і він вигнав її з будинку та замінив усі замки. Вона залишилася на вулиці та просилася на ночівлю до друзів. Зверталася до поліції та прокуратури, які не змогли захистити її права, а також неодноразово намагалася повернутися до будинку.
Зазначає, що відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_3 на неї та відповідача, який усілякими способами намагається унеможливити прийняття нею спадщини та здійснює дії щодо перешкод у користуванні будинком. Крім порушення її прав на користування будинком, вона не має можливості навіть користуватися речами, які знаходяться у будинку, в тому числі особистими.
У будинку відповідач не проживав, зайняв його самовільно, не мав на це жодних правових підстав, добровільно звільнити будинок не бажає. З метою охорони спадкового майна вона написала заяву нотаріусу, опис було призначено на 13 травня 2020 року, проте відповідач не допустив їх навіть на подвір`я.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 15 липня 2021 року позов задовольнив частково.
Вселив ОСОБА_1 до приватного будинку АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позов, місцевий суд виходив з того, що позовна вимога щодо вселення позивача в спірний будинок знайшла своє підтвердження в суді та підлягає задоволенню. Підтвердженим є той факт, що мали місце заміни замків, від яких позивач не має ключів. Позивач на час розгляду справи має зареєстроване право користування спірним будинком, і саме це дає підстави суду для задоволення вказаної позовної вимоги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена позовна вимога є недоведеною та не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не було надано жодного достовірного та безспірного доказу того, що відповідач самостійно заселився у спірний будинок та що він там проживає.
Київський апеляційний суд постановою від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у грудні 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про їх задоволення.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог в касаційному порядку не оскаржуються.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що відповідач визнав ту обставину, що проживає і користується спірним приміщенням.
Оскарження відповідачем заповіту не є підставою для залишення його проживання у спірному житловому будинку, оскільки він немає жодних прав на нього.
Поза увагою судів залишилася практика Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-2010цс16, згідно з якою такими, що самоправно зайняли жиле приміщення вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
Також висновки судів попередніх інстанцій суперечать практиці Верховного Суду, висловленій у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 344/18741/14-ц (провадження № 61-22904св18), від 14 листопада 2018 року у справі № 760/4766/16-ц (провадження № 61-14517св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 753/15273/17-ц (провадження № 61-48829св18).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 у січні 2022 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Позивач не мала жодного відношення до будівництва будинку, з якого намагається його виселити, не витратила на його будівництво жодних коштів.
Позовна заява подана передчасно, оскільки ОСОБА_1 не є власником спірного житлового будинку, тому немає права подавати негаторний позов.
Позивач також не надала жодного доказу того, що він відповідно до вимог статті 116 ЖК України, систематично руйнує чи псує житло, або використовує його не за призначенням, або систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для інших проживання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 грудня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дніпровського районного суду міста Києва.
Справа № 755/16495/20 надійшла до Верховного Суду 12 січня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 18 червня 2014 року було укладено шлюб.
Відповідач у справі ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 з 23 серпня 2016 року зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 на праві власності.
ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 не зареєстрований.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л. С. відкрито спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_3 .
Спадкоємцями померлого ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
За життя ОСОБА_3 23 липня 2019 року склав два окремі заповіти, один на ім`я дружини ОСОБА_1 , за яким заповів домоволодіння та земельну ділянку АДРЕСА_1 , а другий - на ім`я сина ОСОБА_2 , за яким заповів квартиру АДРЕСА_2 .
Судами також встановлено, що між сторонами - спадкоємцями існують ряд спорів, щодо спадкових прав, в тому числі позов про визнання шлюбу та заповіту недійсними, про усунення від права на спадкування та інші.
ОСОБА_1 зверталася із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , у задоволенні якої було відмовлено рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л. С. складено акт про неможливість проведення опису спадкового майна за адресою: АДРЕСА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;