Постанова
Іменем України
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 2-327/02
провадження № 61-20439св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Пінчук Катерина Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року у складі судді Сташків Т. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Пінчук К. А. (далі - державний виконавець), в якій просила визнати протиправною та скасувати постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26 лютого 2018 року та зобов`язати державного виконавця вжити заходів для притягнення боржника ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, звернути стягнення на грошові кошти, отримані боржником за договорами оренди земельних ділянок, здійснити опис майна за останнім місцем реєстрації боржника.
Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 15 липня 2002 року (справа № 2-327/02) задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто на її користь з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 3 320,00 дол. США. На підставі зазначеного рішення суду видано виконавчий лист, який направлено на примусове виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
13 жовтня 2015 року державним виконавцем ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повною сплатою боргу на підставі пункту 8 частини першої статті 49 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 жовтня 2017 року скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13 жовтня 2015 року.
На підставі зазначеного судового рішення виконавче провадження поновлено, стягнуто на користь стягувача ще 709,71 грн та постановою державного виконавця від 26 лютого 2018 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-327/02 закінчено у зв`язку із повним погашенням заборгованості згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржник стверджує, що вказана постанова є незаконною та ухвалена державним виконавцем передчасно, оскільки вона не отримала 79 946 грн, що станом на 13 жовтня 2015 року становило 3 320,00 дол. США.
Крім того, державний виконавець допустила бездіяльність при виконанні рішення суду, оскільки в рамках виконавчого провадження не було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, штрафів та опису майна за місцем реєстрації боржника.
Також скаржниця звертає увагу на те, що 3 320,00 дол. США, станом на 26 лютого 2018 року, становило 90 636,00 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд задовольнити подану скаргу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Пінчук К. А. залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розмір недосплаченого боргу на користь ОСОБА_1 у розмірі 709,71 грн у межах виконавчого провадження № 42195323 визначений ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 жовтня 2017 року (справа № 285/1159/16-ц), яка набрала законної сили.
Посилання скаржниці на те, що державним виконавцем неправильно визначено суму боргу у гривні, яка у рішенні суду визначена у доларах США, місцевий суд вважав помилковим, оскільки у резолютивній частині рішення від 05 липня 2002 року зазначено як суму у доларах США, так і суму в гривні.
Скаржницею не доведено факту бездіяльності державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 42195323, а судом не встановлено підстав для скасування чи визнання незаконною постанови державного виконавця від 26 лютого 2018 року про закінчення виконавчого провадження щодо виконання рішення Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 15 липня 2002 року згідно з дублікатом виконавчого листа № 2-327/02, виданого 22 січня 2014 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалу місцевого суду оскаржила в апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено всі докази, зібрані у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що скарга ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця не підлягає задоволенню, оскільки виконавче провадження правомірно було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано тривале невиконання рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 липня 2002 року (справа № 2-327/02). Боржниця почала виконувати його через 14 років.
Державний виконавець мала здійснювати зарахування гривні у співвідношенні до курсу долара США станом на день здійснення оплати. Крім того, здійснюючи дії щодо виконання виконавчого провадження № 42195323, державний виконавець не вжила заходів для купівлі іноземної валюти.
Судове рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), та постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 6-1063цс17.
Також заявниця вказує на те, що місцевим судом її не було завчасно повідомлено про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто за її відсутності, чим обмежено її право на доступ до правосуддя.
Провадження у суді касаційної інстанції
17 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
12 травня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Новоград-Волинський відділ державної виконавчої служби у Новоград-Волинському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 15 липня 2002 року (справа № 2-327/2002) зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 3 320,00 дол. США, при відсутності доларів стягнути 17 691,62 грн.
24 лютого 2014 року державним виконавцем ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42195323 за виконавчим листом №2-327/02, виданим 22 січня 2014 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області, та надано термін для добровільного виконання.
13 жовтня 2015 року головним державним виконавцем ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ в Житомирській області Кулик О. Б. ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження № 42195323 у зв`язку із повною сплатою боргу на підставі платіжних доручень № 3346 від 21 вересня 2015 року та № 3709 від 13 жовтня 2015 року, виходячи з положень пункту 8 частини першої статті 49 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 жовтня 2017 року (справа №285/1159/16-ц) скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 13 жовтня 2015 року. У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що для повного фактичного виконання виконавчого провадження № 42195323 за виконавчим листом № 2-327/02, виданим 22 січня 2014 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області, державному виконавцю необхідно достягнути на користь ОСОБА_1 залишок боргу у розмірі 709,71 грн.
На підставі ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 23 жовтня 2017 року державним виконавцем відновлено виконавче провадження № 42195323 за виконавчим листом № 2-327/02.
12 січня 2018 року ОСОБА_2 внесено на рахунок ВДВС 846,00 грн та згідно з платіжним дорученням № 158 від 22 січня 2018 року ВДВС переказано на користь ОСОБА_1 710,03 грн.
У зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення згідно із виконавчим листом № 2-327/02 постановою державного виконавця від 26 лютого 2018 року закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою-третьою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 6-1063цс17, а також доводи заявника про те, що справу розглянуто за відсутності заявниці, яка належним чином не повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) суд касаційної інстанції вказав про те, що у разі отримання позики в іноземній валюті без обумовленого в договорі розміру й порядку сплати процентів за користування коштами положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Колегія суддів враховує, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19: від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).