Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 295/13965/20
провадження № 61-19972св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 08 червня 2021 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, про усунення від права на спадкування,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , 1952 року народження.
Зазначений позов, ОСОБА_1 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями першої черги за законом в рівних частках після смерті матері є вона та її брат ОСОБА_2 .
Рішеннями Богунського районного суду міста Житомира від 29 квітня 2013 року та від 06 березня 2014 року ОСОБА_3 було визнано недієздатною, оскільки остання не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, і призначено її та брата опікунами матері.
ОСОБА_3 перебувала на обліку в Житомирській обласній психіатричній лікарні № 1 та відповідно до висновків лікарської комісії була обмежена в самообслуговуванні, здатності до спілкування, здатності контролювати свою поведінку та потребувала постійного стороннього догляду. У зв`язку з цим вона проживала з матір`ю у квартирі АДРЕСА_1 , доглядала за нею, готувала їжу тощо. У зимовий період забирала її за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_2 .
Під час хвороби матері відповідач ухилявся від надання допомоги на її (матері) утримання, не турбувався про життя та здоров`я, внаслідок чого вона зверталась до суду з вимогою усунути ОСОБА_2 від виконання обов`язків опікуна.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 29 серпня 2018 року у справі № 295/6408/18 у задоволенні заяви Ради опіки та піклування при Виконавчому комітеті Житомирської міської ради про звільнення від повноважень опікуна ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням ним своїх обов`язків відмовлено, а постановою Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2019 року зазначене судове рішення залишено без змін. При цьому судом прийнято до уваги інтереси недієздатної особи, найкраще забезпечення яких може досягатись участю двох опікунів.
Вказала, що відповідач є матеріально забезпеченим, має власний будинок, автомобіль та мав фізичну можливість надавати допомогу матері, що була необхідною у зв`язку з обмеженою можливістю останньої в самообслуговуванні.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Богунський районний суд міста Житомира рішенням від 08 червня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що судом не встановлена участь позивача в утриманні матері за рахунок власних коштів на тому рівні, що у пропорційному значенні дозволяють усунути від права на спадкування особу, яка у відносному вираженні здійснювала допомогу в меншому обсязі.
Житомирський апеляційний суд постановою від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 08 червня 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Також апеляційний суд врахував те, що відповідач проживав зі своєю сім`єю окремо від матері, а тому постійно надавати фізичну допомогу їй не міг. Щодо потреби недієздатної у матеріальній допомозі, то матеріали справи свідчать, що ліки останній надавалися безкоштовно, ОСОБА_1 також отримувала соціальну допомогу по догляду за ОСОБА_3 , остання отримувала пенсію по інвалідності і доказів, що недієздатна потребувала матеріальної допомоги, позивач суду не надала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у грудні 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 08 червня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди не надали оцінки листу, який вона направляла відповідачу 16 квітня 2019 року, в якому просила на деякий час забрати матір проживати до себе на період проведення в будинку, в якому вона проживала, ремонтних робіт.
Також в судовому засіданні були допитані свідки, які підтвердили те, що на неодноразові її прохання залишалися з матір`ю, а також те, що відповідач неодноразово відмовляв їй у проханні відвезти матір до лікарні.
Викладене свідчить про бездіяльність з боку відповідача щодо належного виконання покладених на нього обов`язків опікуна недієздатної матері.
Суди під час розгляду справи не врахували правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду, висловлених у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655/св18), від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 у січні 2022 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що викладені позивачем доводи в частині невиконання своїх обов`язків відповідачем нічим не підтверджуються, є надуманими, неправдивими і викладені з метою позбавлення його частки у спадковому майні.
Він постійно надавав свої матері матеріальну допомогу з часу її захворювання і до дня її смерті.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій досліджувалися всі обставини по утриманню матері. В судове засідання викликалися свідки, яким суд надав оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Богунського районного суду міста Житомира.
Справа № 295/13965/20 надійшла до Верховного Суду 10 січня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 29 квітня 2013 року матір сторін у цій справі ОСОБА_3 , 1952 року народження, визнано недієздатною.
Згідно з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 внаслідок психічної хвороби позбавлена можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи № 497-2012.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 06 березня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено опікунами ОСОБА_3 .
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 29 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2019 року, у справі № 295/6408/18 у задоволенні заяви Ради опіки та піклування при Виконавчому комітеті Житомирської міської ради про звільнення від повноважень опікуна ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням ним своїх обов`язків відмовлено.
Згідно з висновком лікарської комісії медичного закладу від 27 листопада 2018 року ОСОБА_3 за рівнем обмеження життєдіяльності обмежена у самообслуговуванні, здатності спілкування, здатності контролювати свою поведінку. Хвора потребує постійного стороннього догляду.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони у справі є спадкоємцями першої черги за законом.
Судами також встановлено, що сторони тривалий час перебувають у неприязних відносинах.
ОСОБА_1 не визнає участь відповідача ОСОБА_2 у наданні належної допомоги в утриманні матері, яка була необхідною за станом здоров`я недієздатної особи, у зв`язку з чим виник спір між відповідними учасниками справи про усунення від права на спадкування.
ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції визнав, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІІ групи, має у власності автомобіль. Проводить реконструкцію будинку, при цьому, таке будівництво є тривалим за часом. З 2014 року він фактично не працює, джерелом доходів, окрім пенсійних виплат, є тимчасові заробітки, певний час працював водієм таксі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).