ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 488/4352/13-а
адміністративне провадження № К/9901/56841/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2017 року (головуючий суддя Лазарєва Г.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року (головуючий суддя Запорожан Д.В., судді Яковлєв О.В., Танасогло Т.М.)
у справі №488/4352/13-а
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва
про призначення пенсії
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
1.1. визнати недостовірними наявні персональні дані автоматизованої системи обробки пенсійної документації та зобов`язати відповідача замінити недостовірні персональні дані позивача на достовірні;
1.2. визнати протиправними дії відповідача, який у порушення статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зменшив до 494 місяців врахований раніше, згідно розпорядження 125424 від 23.04.2014 повний стаж позивача. Зобов`язати відповідача відновити відповідний даним персоніфікованого обліку стаж роботи позивача;
1.3. визнати протиправними дії відповідача, який у порушення статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зменшив до 0,55575 коефіцієнту стажу з урахуванням кратності 1,35, який був обчислений раніше згідно розпорядження від 23.04.2014 у більшому розмірі 0,61088;
1.4. визнати протиправними дії відповідача у частині порушення частини 4 розділу ХV прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у вигляді незаконного стягнення 2642 грн. 48 коп. нарахованих та виплачених позивачу; нарахувати та виплатити позивачу стягнені грошові кошти;
1.5. визнати протиправними дії відповідача у частині порушення статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом невиплати підвищення щомісячної пенсійної;
1.6. виплати на 22 % заробітку за двадцять другий рік стажу, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену частину підвищення щомісячної пенсійної виплати на 22 % заробітку за двадцять другий рік стажу;
1.7. визнати протиправними дії відповідача у частині порушення статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом невиплати підвищення щомісячної пенсійної виплати на 24 % заробітку за двадцять четвертий рік стажу. Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену частину підвищення щомісячної пенсійної виплати на 24 % заробітку за двадцять четвертий рік стажу;
1.8. визнати протиправними дії відповідача у частині порушення статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом невиплати підвищення щомісячної пенсійної виплати на 26 % заробітку за двадцять шостий рік стажу. Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену частину підвищення щомісячної пенсійної виплати на 26 % заробітку за двадцять шостий рік стажу;
1.9. визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у переведені за його бажанням, на призначену вперше з 05 березня 2013 року основну пенсійну виплату із солідарної системи, у обчисленому з урахуванням усього наявного після досягнення віку 60 років страхового стажу та з урахуванням заробітку в Україні за три попередні календарні роки;
1.10. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому різницю між щомісячними розмірами призначеної до виплати вперше страхової пенсійної виплати із солідарної системи пенсійного фонду та виплаченими раніше щомісячними розмірами основної пенсійної виплати.
2. Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018, відмовлено у задоволенні позову
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
3.1. Позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та з 2001 року йому призначено пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3.2. Позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені загальними законами: «Про пенсійне забезпечення», а з 1 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3.3. Позивач продовжував працювати і у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку 60 років, вважав, що має право на перехід на інший (на його думку) вид пенсії, передбачений загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач цього права за ним не визнав.
4. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що особам, яким призначена пенсія на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність вимоги позивача щодо стягнення заборгованості між щомісячними виплатами, оскільки така заборгованість відсутня, так як пенсія йому, як зазначено раніше, призначена вірно за віком зі зниженням пенсійного віку та з відповідним підвищенням. Також вважали необґрунтованими твердження відносно безпідставного зменшення відповідачем більш повного стажу з 543 місяців до 494 місяців, зменшення коефіцієнту стажу з урахуванням кратності 1,35 з 0,61088 до 0,55575.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач - ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу на постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 29 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що судами не були розглянуті по суті позовні вимоги, а саме:
- визнати протиправними дії відповідача, який у порушення статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зменшив до 494 місяців врахований раніше, згідно розпорядження 125424 від 23.04.2014 повний стаж позивача. Зобов`язати відповідача відновити відповідний даним персоніфікованого обліку стаж роботи позивача.
- визнати протиправними дії відповідача, який у порушення статті 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зменшив до 0,55575 коефіцієнту стажу з урахуванням кратності 1,35, який був обчислений раніше згідно розпорядження від 23.04.2014 у більшому розмірі 0,61088;
- визнати протиправними дії відповідача у частині порушення частини 4 розділу ХV прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у вигляді незаконного стягнення 2642 грн. 48 коп. нарахованих та виплачених позивачу; нарахувати та виплатити позивачу стягнені грошові кошти.
6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 08.02.2020, далі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.