ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 817/1370/18
адміністративне провадження № К/9901/6790/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року (колегія суддів: Судова-Хомюк Н.М., Пліш М.А., Шинкар Т.І.) у справі № 817/1370/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними відмов, зобов`язання вчинення певних дій,
УСТАНОВИВ:
В травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Пенсійного фонду України та просив:
- визнати протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які містяться у листах №Л-524/071-59 від 15.03.2018, №7267/Л-101 від 07.04.2018.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести виплату невиплаченої ОСОБА_1 суми пенсії за вислугу років за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 впродовж якого ним не отримувалося пенсійне забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що з 07.11.2015 і по 30.09.2016 працював на посаді державного службовця, провідного спеціаліста відділу зв`язку та телекомунікації Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Працюючи на посадах державного службовця, одночасно отримував пенсію за вислугу років, але з 01.01.2016 виплату такої пенсії йому припинено. Відтак, оскільки пенсія ним не отримувалася, вважає протиправними дії щодо припинення виплати пенсії за період із 01.01.2016 по 30.09.2016 (до закінчення перебування на посаді державного службовця), а тому, вважає, що вона повинна бути йому компенсована в повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка міститься у листі №Л-524/071-59 від 15.03.2018 .
Визнано протиправною відмову Пенсійного фонду України, яка міститься у листі №7267/Л-101 від 27.04.2018.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (33028, вул. Короленка, 7, м. Рівне, код ЄДРПОУ 21084076) провести виплату ОСОБА_1 суми невиплаченої пенсії за вислугу років за період з 01.01.2016 по 30.09.2016.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі № 817/1370/18 скасовано.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними відмов, зобов`язання вчинення певних дій залишено без розгляду.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В касаційній скарзі позивач вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення ст. 87 Закону № 1788-ХІІ, ст. 46 Закону № 1058 оскільки суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2019 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ та йому призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (далі - Закон № 2262-XII).
У період з 07.11.2015 і по 30.09.2016 позивач працював на посаді державного службовця, провідного спеціаліста відділу зв`язку та телекомунікації Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Працюючи на посадах державного службовця, одночасно отримував пенсію за вислугу років, але з 01.01.2016 виплату такої пенсії йому було припинено. Як наслідок за період із 01.01.2016 по 30.09.2016 (до закінчення перебування на посаді державного службовця) ним пенсійне забезпечення не отримувалось.
На звернення позивача до Головного управління ПФУ в Рівненській області провести виплату невиплаченої пенсії за вислугу років за період з 01.01.2016 по 30.09.2016, в продовж якого ним не отримувалось таке забезпечення, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у своєму листі №Л-524/071-59 від 15.03.2018 відмовило в проведенні такої виплати.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся із скаргою до Пенсійного фонду України. Однак, листом від 27.04.2018 №7267/Л-11 в задоволенні його скарги було також відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII визначено категорії осіб, на яких не розповсюджуються обмеження щодо виплати пенсій, визначені цим законом. Оскільки позивач відноситься до категорії цих осіб, обмеження щодо виплати пенсії (її призупинення), передбачені цим Законом, до нього не застосовуються.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та залишаючи позов без розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем пропущений встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду, а обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку позивачем не наведено та не доведено.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.