ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 161/11872/17
адміністративне провадження № К/9901/30756/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №161/11872/17
за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування припису, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року, ухвалену головуючим суддею Пушкарчук В.П., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л.П., суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
в с т а н о в и в :
ПП «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» звернулося до суду з позовом до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування припису про усунення порушень правил благоустрою міста №0520 від 12.07.2017.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, позов задоволено.
Судами встановлено, що 12.07.2017 інспектором Департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради складений припис №0520, яким встановлено, що на парковці транспортних засобів «Домінанта» поблизу ринку «Пасаж» стоять великогабаритні автомобілі. Запропоновано директору ПП «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» усунути порушення до 14.07.2017 шляхом заборони паркування великогабаритних транспортних засобів на ввіреній парковці.
Позивач, вважаючи вказаний припис відповідача протиправним, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний припис складений та винесений неправомірно, без належних підстав та повноважень. Крім того, у приписі не зазначено суті порушення благоустрою міста та які саме норми правил порушені позивачем. Суди також зазначили, що Департамент муніципальної поліції Луцької міської ради не наділений повноваженнями проводити перевірку дотримання ПП «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» правомірності проведення господарської діяльності та використання за цільовим призначенням земельної ділянки, наданої для обслуговування денної парковки автомобілів на підставі п. 3 Прикінцевих положень Закону України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вказує, що суди невірно застосували норми права, зокрема, норми Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Правила благоустрою міста Луцька.
У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про благоустрій населених пунктів» (надалі Закон №2807) визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
Статтею 1 Закону № 2807 визначено поняття благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Частиною 1 ст. 20 Закону № 2807 встановлено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.