ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 821/1557/17
адміністративне провадження № К/9901/35863/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №821/1557/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Дмитрієвої О.О., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,
в с т а н о в и в :
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо ненадання йому висновку за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок: площею 13,2837 га кадастровий номер 6522382500:05:001:0339; площею 6,1798 га кадастровий номер 6522382500:05:001:0340, місце розташування на території Добропільської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області, у строки та в порядку, визначеному ст. 186-1 Земельного кодексу України та зобов`язати відповідача прийняти рішення відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України за результатами розгляду такого проекту.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, позов задоволено.
Судами встановлено, що розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації №691 від 28.08.2012 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1" позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 20,00 га строком на 49 років для ведення фермерського господарства на території Добропільської сільської ради.
На підставі зазначеного розпорядження позивачем замовлено проект землеустрою, який був розроблений Приватним підприємством "Югземсервіс".
Зазначеним проектом передбачено відведення позивачу в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок: площею 13,2837 га кадастровий номер 6522382500:05:001:0339 та площею 6,1798 га кадастровий номер 6522382500:05:001:0340, які розташовані на території Добропільської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
28.08.2017 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок №1 площею 13,2837 га та №2 площею 6,1798 га на території Добропільської сільської ради Голопристанського району для ведення фермерського господарства. До заяви було додано проект землеустрою, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, копії документів уповноваженої особи та доручення.
ГУ Держгеокадастру у Херсонській області листом від 08.09.2017 №10301/0-3441/6-17 "Про розгляд заяви" повідомило позивача про відсутність правових підстав для затвердження цього проекту та передачі земельної ділянки в оренду, оскільки Головне управління має право затверджувати документації із землеустрою лише по дозволах, наданих територіальними органами Держгеокадастру.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області при вирішенні питання про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме не прийнявши жодного із можливих висновків за розглядом заяви позивача не виконав покладеного на нього законом обов`язку та допустив протиправну бездіяльність.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що нормою пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" від 02.06.2015 № 497-VIII (далі - Закон № 497-VIII) визначено, що суб`єктом, який здійснює затвердження погоджених у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, проектів землеустрою, що були розроблені на підставі рішень уповноважених органів, прийнятих та не виконаних до набрання чинності Законом №497-VIII, може бути виключно той орган, який надавав дозвіл на їх розроблення.
У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 122, 123 ЗК України.