ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 460/9308/20
адміністративне провадження № К/9901/32473/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №460/9308/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року (суддя Зозуля Д.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (головуючий суддя Сенник Р.П., судді: Судова-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.),
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - відповідач, Управління), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови нарахувати доплати до пенсії, згідно з статтями 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, а також здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до частини третьої статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2004 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), та проживає в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, є непрацюючим пенсіонером. Відтак, має право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, а також на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), у розмірі, визначеному статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює 25% мінімальної пенсії за віком. При цьому з 01.01.2004 позивач отримувала доплату до пенсії та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі значно нижчому, ніж той, який передбачений у статтях 39, 51 Закону №796-XII. Вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати їй з 01.01.2004 підвищення до пенсії та додаткової пенсії у належному розмірі протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.04.2021, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021, позов ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 по 10.06.2020 залишено без розгляду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала унаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), проживає в населеному пункті, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію за віком.
Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про здійснення перерахунку та виплату їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в населеному пункті, який віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені статтями 39, 51 Закону №796-XII.
Листом від 02.12.2020 №9197-8991/М-02/8-1700/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивачку про відсутність підстав для проведення перерахунку підвищення до пенсії та додаткової пенсії.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії з 01.01.2004 протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовних вимог за період з 01.01.2004 по 10.06.2020 без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що отримання позивачем листа у відповідь на її звернення щодо встановлення підвищення пенсії позивача відповідно до статей 39, 51 Закону №796- XII не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 16 років після отримання пенсії за січень 2004 року - моменту, коли вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати статтю 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статтю 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за приписами яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За правилами, передбаченими частиною першою статті 118 КАС процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Позивачка звернулась до суду з позовом в грудні 2020 року та заявила вимоги про захист своїх прав з 2004 року.
Відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.