ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 817/753/17
адміністративне провадження № К/9901/2698/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 (суддя Дорошенко Н.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 (колегія у складі суддів Охрімчук І.Г., Капустинського М.М., Моніча Б.С.)
у справі № 817/753/17
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"
про стягнення витрат на виплату пенсій.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот", в якому просило стягнути заборгованості по витратах Пенсійного фонду на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених згідно з Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за період лютий-квітень 2017 року в сумі 642,54 гривень.
2. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017, у задоволенні позову відмовлено.
3. 26.12.2017 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 05.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 30.05.2022 Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області замінено його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Рівнеазот" є платником страхових внесків, збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та є страхувальником в розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.
7. Встановлено, що відповідно до повідомлення № 1733/06 від 15.02.2017, ПАТ "Рівнеазот" визначено суму витрат, що підлягає перерахуванню підприємством на відшкодування витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, щодо пенсіонера ОСОБА_1, з 01.02.2017 по 31.12.2017 в сумі 202,96 грн щомісяця. Частка різниці у розмірі пенсії, що фінансується за рахунок підприємства відповідача, становить 6,71% від суми 1512,34 гривень.
8. Оскільки відповідач добровільно не сплатив заборгованість, Пенсійний орган звернувся до суду з позовом про її стягнення.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідно до пункту 5 Порядку управлінням було надіслано відповідачу повідомлення про розрахунок суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів. Зазначена сума боргу в добровільному порядку відповідачем сплачена не була, а тому, вона підлягає примусовому стягненню.
10. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що заборгованість по витратах Пенсійного фонду на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної згідно з Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, позивачем не обґрунтована та не підтверджена належними і допустимими доказами..
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами та не відповідають матеріалам справи. Доказів понесення органом Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пенсій за лютий-квітень 2017 року в сумі 642,54 грн пенсіонеру ОСОБА_1 позивачем на вимогу суду не надано.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що Управлінням було виплачено пенсіонеру різницю суми пенсії в сумі 642,54 грн за період лютий-квітень 2017 року. Відповідач у встановлені Законом строки борг не сплатив.
Позивач вважає, що ним повністю доведено обґрунтованість заявленого позову, оскільки було надано всі витребувані судами докази та надано розрахунок суми позову.
13. 13.01.2018 відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
15. Згідно з абзацом другим пункту 13 Прикінцевих положень Закону №1058-VI у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується відповідно до умов, передбачених Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність".