ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2022 року
м.Київ
справа №816/1980/17
адміністративне провадження № К/9901/52860/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державного підприємства "Полтавське лісове господарство"
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018
у справі №816/1980/17
за позовом Державного підприємства "Полтавське лісове господарство"
до Державного кадастрового реєстратора відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Михайліченко Тетяни Володимирівни, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,
за участю третьої особи - Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області,
про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. Позивач, Державне підприємство "Полтавське лісове господарство", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного кадастрового реєстратора відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Михайліченка Т.В., Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа Войнівська сільська рада Чутівського району, в якому просив:
- скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Михайліченка Т.В. № РВ-5300706042017 від 17.10.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;
- зобов`язати державного кадастрового реєстратора відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Михайліченка Т.В. прийняти рішення про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру на підставі поданих документів.
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018, у задоволенні позову відмовлено.
3. 11.06.2018 ДП "Полтавське лісове господарство" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
4. Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
5. Позивач клопотав про розгляд справи за участі його представника, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив в з адоволенні клопотання про розгляд справи за участі сторін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом № 1576 від 28.08.2014 ДП "Полтавське лісове господарство" звернулося до Полтавської обласної державної адміністрації з проханням надати дозвіл на проведення інвентаризації земель та розробку технічної документації із землеустрою.
7. Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 479 від 10.11.2014 клопотання задоволено та надано дозвіл про проведення інвентаризації земель.
8. 04.10.2017 від Центру надання адміністративних послуг Чутівської районної державної адміністрації державному кадастровому реєстратору відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Михайліченку Т.В.(далі - реєстратор) надійшли матеріали щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 394,2575 га на території Войнівської сільської ради Чутівського району, яка перебуває в користуванні ДП "Полтавське лісове господарство", подані останнім.
9. Реєстратор прийняв рішення №РВ-5300706042017 від 17.10.2017 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку із невідповідністю документів вимогам статті 79-1 Земельного кодексу України та статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
10. Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. Позивач покликається на те, що документи на земельну ділянку площею 394,2575 га на території Войнівської сільської ради Чутівського району, яка перебуває в користуванні ДП "Полтавське лісове господарство", відповідали вимогам статті 79-1 Земельного кодексу України, Закону України "Про Державний земельний кадастр" і Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
12. Реєстратор проти позову заперечила, посилаючись на те, що реєстрація спірної земельної ділянки здійснюється на підставі дозволу на проведення інвентаризації земель та на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, наданого ДП "Полтавське лісове господарство" розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 479 від 10.11.2014.
При цьому пунктом 5 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом інвентаризації здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Тоді як позивачем замість проекту землеустрою подано технічну документацію. Тобто подана позивачем документація із землеустрою не відповідає вимогам статті 79-1 Земельного кодексу України та статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржене рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та порядку, передбаченому Конституцією та законами України.
Позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що не відповідає вищезазначеним положенням статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та статті 79 -1 Земельного кодексу України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Позивач не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції і вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, а також було порушено норми матеріального та процесуального права.
15. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що державний кадастровий реєстратор протиправно відмовив у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, адже земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні позивача.
Відповідно до норм ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, і на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
16. Відзиви від відповідачів не надходили.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
18. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Ключове правове питання, щодо якого виник спір, стосується застосування пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України та статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" в контексті підстав внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі земельної ділянки лісового фонду.
20. Спірні відносини регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-II (далі - ЗК України), Лісовим кодексом України від 21.01.1994 № 3852-XII (далі - ЛК України), Законом України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI).
21. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-XII (далі - ЛК України) у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
22. Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
23. ДП "Полтавське лісове господарство" державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, у зв`язку із якими виник спір, не має, і підтверджує право користування раніше наданими землями планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
24. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що право позивача на користування земельною ділянкою не заперечується. Спір виник щодо підстав внесення відомостей про межі ділянки до Державного земельного кадастру.
25. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
26. Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЛК України віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
27. Застосовуючи ці норми, Верховний Суд України у постанові від 24.12.2014 у справі №6-212цс14 дійшов висновку:
"… застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинне базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
…
За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.