ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 0940/1338/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Гаражно-будівельного кооперативу № 30 "Ангар" - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю
Спільного Українсько-Білоруського підприємства "УкрБіл-авто" - не з`явився,
Управління реєстраційних процедур
Івано-Франківської міської ради - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу № 30 "Ангар"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 (у складі колегії суддів: Орищин Г.В. (головуючий), Галушко Н.А., Желік М.Б.)
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2021 (суддя Матуляк П.Я.)
у справі № 0940/1338/18
за позовом Гаражно-будівельного кооперативу № 30 "Ангар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Білоруського підприємства "УкрБіл-авто",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради,
про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора,
ВСТАНОВИВ:
26.07.2018 Гаражно-будівельний кооператив № 30 "Ангар" (далі - ГБК № 30 "Ангар", Кооператив) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловія В. В. про визнання протиправним та скасування рішення від 03.11.2016 № 32208941 (далі - рішення держреєстратора від 03.11.2016, оспорюване рішення).
Позовну заяву обґрунтовано тим, що рішення державного реєстратора про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що належить позивачу, та яке було прийнято державним реєстратором на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970, є протиправним, оскільки вказана постанова не містить прямої вказівки на необхідність скасування рішення про державну реєстрацію прав. На думку Кооперативу, державний реєстратор повинен був відмовити в скасуванні запису про право власності, оскільки до нього звернулася неналежна особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Білоруське підприємство "УкрБіл-авто" (далі - ТОВ СП "УкрБіл-авто"), яка не є власником, іншим правонабувачем чи стороною правочину, на підставі якого виникло речове право, а внаслідок прийняття рішення держреєстратора від 03.11.2016 позивача протиправно позбавлено права власності на об`єкти нерухомого майна. Крім того, державний реєстратор не повідомив позивача як власника майна про отримання заяви на проведення реєстраційних дій.
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 у справі № 0940/1338/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2020 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 скасовано. Провадження у справі № 0940/1338/18 закрито на підставі статей 238, 354 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначену постанову мотивовано тим, що спір у цій справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи рішення від 03.11.2016 № 32208941, не мав публічно-правових відносин з позивачем. Оспорюване рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - акумуляторну та відкритий склад МОП (далі - спірне майно), розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18, стосувалося виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 в адміністративній справі № 2а-3501/11/0970, ухваленої на користь третьої особи, проте вплинуло на права позивача як власника цього нерухомого майна. Зважаючи на викладене, даний спір має приватноправовий характер та є спором ГБК № 30 "Ангар" і ТОВ СП "УкрБіл-авто" щодо права власності на об`єкти нерухомого майна, з огляду на що підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 справу № 0940/1338/18 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2021 було здійснено заміну неналежного відповідача у справі - державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловія В. В. належним відповідачем - ТОВ СП "УкрБіл-авто" та залучено до участі у справі за ініціативою суду Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі - Управління, третя особа).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГБК № 30 "Ангар" подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, вказуючи на неправильне застосування судами норм матеріального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) у подібних правовідносинах, просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2021 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2022 касаційну скаргу ГБК № 30 "Ангар" було залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків цієї скарги в частині її приведення у відповідність до вимог статей 290, 291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На обґрунтування поданої касаційної скарги (в новій редакції від 24.03.2022) ГБК № 30 "Ангар" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, про те, що: 1) апеляційний суд 18.11.2021 розглянув справу за відсутності Кооперативу, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, оскільки матеріали справи не містять доказів вручення позивачу ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 про відкладення розгляду справи на 18.11.2021, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування постанови від 18.11.2021; 2) суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми частини 7 статті 4, частини 3 статті 120, частини 1 статті 202, частини 6 статті 242, частини 3 статті 270 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17 та від 12.05.2021 у справі № 216/3765/16-ц; 3) суди помилково застосували норму частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 07.08.2012), яка вже втратила свою чинність на час прийняття рішення держреєстратора від 03.11.2016 та не підлягала застосуванню до спірних правовідносин; 4) наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) у подібних правовідносинах.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.04.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 0940/1338/18 у зв`язку з увільненням суддів Міщенка І. С., Зуєва В. А. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Берднік І. С. (головуючий), Багай Н. О., Суховий В. Г.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 (Берднік І. С. - головуючий, судді Багай Н. О., Суховий В. Г.) відкрито касаційне провадження у справі № 0940/1338/18 за касаційною скаргою ГБК № 30 "Ангар" з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу позивача до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.05.2022; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 11.05.2022.
Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
ГБК № 30 "Ангар", ТОВ СП "УкрБіл-авто" та Управління в судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.09.2010 Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 16.09.2010 зареєстровано за Кооперативом право власності на акумуляторну та відкритий склад МОП, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970 (за позовом ТОВ СП "УкрБіл-авто" до Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" про зобов`язання вчинити дії по скасуванню реєстрації права власності за ВАТ "Агромаш" та всі подальші реєстрації права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18, третя особа на стороні відповідача - ГБК № 30 "Ангар"), яка не оскаржувалася в установленому порядку та набрала законної сили, скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ СП "УкрБіл-авто" до Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" задоволено частково; зобов`язано Обласне комунальне підприємство "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" прийняти рішення за заявою ТОВ СП "УкрБіл-авто" про скасування державної реєстрації права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП, розташованих за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18, відповідно до вимог розділу ІІІ Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Зазначеною постановою встановлено, що право власності на акумуляторну та відкритий склад МОП було зареєстроване за ВАТ "Агромаш" на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2010 у справі № 21/33, яким за ВАТ "Агромаш" було визнано право власності на вказані об`єкти нерухомості. Надалі ВАТ "Агромаш" на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2010 № 1885 відчужило вказані об`єкти нерухомості Бондарчуку Ю. М., який, в свою чергу, передав їх як пайовий внесок до Кооперативу (протокол загальних зборів учасників ГБК № 30 "Ангар" № 1-10 від 20.07.2010). Однак, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2010 у справі № 21/33 скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011.
Водночас постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 у справі № 21/33 встановлено, що половина відкритого складу МОП (за даними обліку ТОВ СП "УкрБіл-авто" - кранбалка), що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18, є власністю ТОВ СП "УкрБіл-авто" та розташована на орендованій відповідачем земельній ділянці.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 в адміністративній справі № 2а-3501/11/0970 замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2a-3501/11/0970 (про зобов`язання Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" прийняти рішення за заявою ТОВ СП "УкрБіл-авто" про скасування державної реєстрації права власності на акумуляторну та відкритий склад МОП, розташованих за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18, відповідно до вимог розділу III Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно), виданого 16.11.2012 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, з Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" на Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ вул. Незалежності, 9). Вказана ухвала суду набрала законної сили 26.11.2013.
03.11.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловієм В. В. прийнято рішення № 32208941 про скасування запису про право власності/внесення запису про скасування державної реєстрації права власності за номером 11310269 розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстровим номером 732998326101 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Оспорюване рішення прийнято держреєстратором на підставі: заяви ТОВ СП "УкрБіл-авто" про скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; квитанції від 31.10.2016 № 77; довіреності ТОВ СП "УкрБіл-авто" від 14.07.2016; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ СП "УкрБіл-авто"; статуту ТОВ СП "УкрБіл-авто" від 24.11.2008; постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970; ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 у справі № 2а-3501/11/0970; відомостей з бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав від 03.11.2016 № 72227135; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 72227220 від 03.11.2016.
ГБК № 30 "Ангар", звертаючись до суду з цим позовом, наголошував, що оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970 не скасовувалися як рішення від 24.09.2015 № 24709965 про державну реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем, документи (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.09.2010, видане Кооперативу Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради), на підставі яких проведено державну реєстрацію такого права, так і записи про проведену державну реєстрацію права власності, то в державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловія В. В. не було жодних підстав для скасування державної реєстрації права власності позивача за оспорюваним рішенням, передбачених імперативною нормою частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 01.01.2016).
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, вказав на те, що рішення держреєстратора від 03.11.2016 відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, по-перше, підставою для прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора була постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970, яка набрала законної сили та відповідно до статті 129-1 Конституції України є обов`язковою до виконання. Зазначеною постановою було зобов`язано державного реєстратора прийняти рішення за заявою ТОВ СП "УкрБіл-авто" про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно. Тобто суд у зазначеній постанові визначив особу (заявника), за заявою якої державного реєстратора зобов`язано прийняти рішення про скасування державної реєстрації. Таким чином, вказаного заявника безпосередньо визначено судовим рішенням, яким на Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації покладено обов`язок прийняти рішення за заявою про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно відповідно до вимог розділу ІІІ Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно. По-друге, первинний набувач права власності на спірне майно (ВАТ "Агромаш") втратив своє право на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 у справі № 21/33, а, отже, правочини та реєстраційні дії щодо визначеного майна на користь третіх осіб у силу вимог частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підлягають скасуванню. Вказані обставини встановлено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970.
Крім того, державний реєстратор, як правонаступник у частині повноважень Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації", володів достатніми правовими підставами для скасування державної реєстрації права власності позивача на спірне майно, тому з урахуванням положень пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, державний реєстратор вчиняв спірну реєстраційну дію в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
У поданій касаційній скарзі ГБК № 30 "Ангар", обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на: 1) неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини 7 статті 4, частини 3 статті 120, частини 1 статті 202, частини 6 статті 242, частини 3 статті 270 ГПК України, викладених у постановах у постановах від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17 та від 12.05.2021 у справі № 216/3765/16-ц; 2) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 01.01.2016) у подібних правовідносинах; 3) розгляд судом апеляційної інстанції справи за відсутності Кооперативу, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, оскільки матеріали справи не містять доказів вручення позивачу ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 про відкладення розгляду справи на 18.11.2021, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржену постанову, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить з такого.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 01.01.2016, тобто на час прийняття оспорюваного рішення) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Отже, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора. Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).
Таким чином, судове рішення про зобов`язання державного реєстратора розглянути заяву однієї особи про скасування державної реєстрації права власності іншої особи на нерухоме майно та прийняти будь-яке (тобто конкретно невизначене) рішення за наслідками розгляду вказаної заяви не входить до встановленого законом вичерпного переліку судових рішень, на підставі яких здійснюється скасування рішення про державну реєстрацію речових прав.
У зв`язку з викладеним Верховний Суд вважає таким, що не відповідає вимогам закону, покладений в основу оскаржуваних судових рішень висновок судів попередніх інстанцій про те, що достатньою підставою для прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення стала обов`язкова до виконання постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3501/11/0970, якою (постановою) було зобов`язано державного реєстратора прийняти рішення за заявою ТОВ СП "УкрБіл-авто" про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно.
За таких обставин суд касаційної інстанції не може не погодитися з твердженням скаржника про помилкове застосування судами положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 07.08.2012), яка вже втратила свою чинність на час прийняття рішення держреєстратора від 03.11.2016 та не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, позивач посилається на розгляд апеляційним судом 18.11.2021 справи за відсутності Кооперативу, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, оскільки матеріали справи не містять доказів вручення позивачу ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 про відкладення розгляду справи на 18.11.2021, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування постанови від 18.11.2021.
Верховний Суд погоджується із зазначеними доводами скаржника з огляду на таке.
У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складових ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Отже, Верховний Суд зазначає, що право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження. При цьому направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду (схожий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України відсилає, зокрема, до положень пункту 5 частини 1 статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Згідно з частинами 2-4 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з частиною 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до підпунктів 17.1, 17.14 пункту 1 Перехідних положень ГПК України (у редакції, чинній з 26.05.2021, тобто на час постановлення ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021) до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі - ЄСІТС) та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС такі дії вчиняються в такому порядку: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі; суд вручає судові рішення в паперовій формі.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частин 5, 7 статті 6 ГПК України (у редакції, чинній з 26.05.2021, тобто на час постановлення ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Отже, виходячи з системного аналізу змісту положень частин 2- 4 статті 120, частин 1, 2 статті 202, частин 5, 6, 11 статті 242, підпунктів 17.1, 17.14 пункту 1 Перехідних положень ГПК України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи. При цьому розгляд справи, зокрема, заяви про заміну сторони її правонаступником судом за відсутності учасників справи та інших осіб є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14).
Верховий Суд також зазначає, що за змістом положень частин 5, 7 статті 6, частини 11 статті 242, підпунктів 17.1, 17.14 пункту 1 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування ЄСІТС суд має надсилати та вручати судові рішення в паперовій формі, якщо розгляд справи здійснюється за матеріалами в паперовій формі, або на офіційну електронну адресу учасника справи, зареєстровану в ЄСІТС, якщо суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі.
Суд касаційної інстанції ураховує, що з матеріалів справи не вбачається направлення позивачу ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 про відкладення розгляду справи на 18.11.2021 (саме 18.11.2021 було ухвалено оскаржувану постанову) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або на офіційну електронну адресу ГБК № 30 "Ангар", як того вимагає чинне процесуальне законодавство. Адже на зворотній сторінці зазначеної ухвали навіть не міститься відмітки про її надсилання на адреси учасників справи (а.с.34, том 3).
Оскільки матеріали справи не містять належних доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду його апеляційної скарги як засобами поштового, так і електронного зв`язку, касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що з огляду на неотримання ним поштовою кореспонденцією ухвали Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021, справу № 0940/1338/18 було розглянуто судом апеляційної інстанції за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Наведене свідчить про наявність передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України обов`язкової підстави для скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17, неврахуванням апеляційним судом висновків у якій скаржник цілком правомірно обґрунтовує наявність підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Водночас суд касаційної інстанції зазначає про передчасність надання висновку щодо доводів скаржника про наявність передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження, які (доводи) зводяться до необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норми матеріального права, а саме частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) у подібних правовідносинах, оскільки під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень передусім отримала підтвердження підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України, тобто таке допущене апеляційним судом процесуальне порушення, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а відтак під час нового розгляду апеляційним судом цієї справи може істотно змінитися матеріально-правове регулювання спірних правовідносин і встановлені фактичні обставини, які формують зміст правовідносин (схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 908/889/21).
За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова зазначеним вимогам не відповідає, оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 86, 120, 202, 236, 242, 269, 282 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для розгляду заявлених Кооперативом позовних вимог.
Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, перевіривши правильність застосування господарським апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, в обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримали своє підтвердження, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково та передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина 4 статті 310 ГПК України).
З урахуванням наведеного касаційна скарга ГБК № 30 "Ангар" підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв`язку з направленням справи на новий апеляційний розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд