ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2022 року
м. Київ
справа №803/605/18
адміністративне провадження № К/9901/58975/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу як суд касаційної інстанції за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді: Довга О.І., Улицький В.З.) у справі №803/605/18.
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 04.05.2017 №2741204-1302, від 30.06.2017 №2741204-1302, податкову вимогу від 15.01.2018 №12263-17; зобов`язати припинити нарахування пені і скасувати застосовані штрафні санкції.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 04.05.2017 №2741204-1302 та від 30.06.2017 №2741204-1302. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 15.01.2018 №12263-17. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2018.
В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 зазначає, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги що на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797- VIII; «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України Старовижівською селищною радою Волинської області прийнято рішення №16/4 від 13.07.2017 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 09.10.2013 № 23/5 «Про порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради», яким встановлено розмір орендної плати за земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на рівні 0,5 % їх нормативної оцінки земельної ділянки.
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДФС у Волинській області зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Зокрема, вказує, що Львівським апеляційним адміністративним судом правильно застосовано положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що додаткова угода не суперечить приписам рішення №16/4 від 13.07.2017 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 09.10.2013 № 23/5 «Про порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради», яке прийняте на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797- VIII. При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган фактично змінив умови договору в частині збільшення розміру орендної плати, що є порушенням норм матеріального права та умов договору.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Волинській області на підставі підпунктів 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017 №2741204-1302 та від 30.06.2017, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 5439,86 грн.
Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стало те, що між Старовижівською селищною радою та ОСОБА_1 16.01.2016 укладено договір оренди земельної ділянки в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0725055100:01:002:0280, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1460 га, цільове призначення: секція В розділ 02 підрозділ 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, строком на 25 років до 2040 року з переважним правом поновлення на новий строк. Згідно пунктів 5, 9, 11 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2865,16 грн., згідно довідки відділу держземагенства у Старовижівському районі Волинської області від 13.01.2016 № 1-86-16; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 85,95 грн. в рік до 31 серпня звітного року.
Вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою із вказаного реєстру від 04.02.2016 № 52653225.
У зв`язку зі зміною нормативної оцінки земель смт. Стара Вижівка, затвердженої рішенням селищної ради від 14.07.2016 №7/1 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель смт. Стара Вижівка», нормативна грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки становить 185054,64 грн., що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданим відділом держгеокадастру у Старовижівському районі міжрайонного управління у Ратнівському та Старовижівському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 16.08.2017 № 219.
10.08.2017 між Старовижівською селищною радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 16.01.2016, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 185054,65 грн. (довідка відділу держгеокадастру у Старовижівському районі від 16.08.2017 № 219); орендна плата вноситься орендарем з 01.01.2017 у грошовій формі на рівні 0,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 925,27 грн. в рік. Вказана додаткова угода зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 30.08.2017 №95863545 із вказаного реєстру.
02.10.2017 позивач сплатила оренду плату за земельну ділянку у розмірі 925,27 грн. відповідно до змін внесених додатковою угодою №1 від 10.08.2017 до договору оренди земельної ділянки від 16.01.2016, що підтверджується квитанцією від 02.10.2017 №0.0.861805126.1.
15.01.2018 ГУ ДФС у Волинській області сформовано податкову вимогу №12263-17 на суму податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб 4514,59 грн.
ГУ ДФС у Волинській області, на звернення позивача із заявою про перерахунок розміру орендної плати, листом від 20.02.2018 №281/К/03-20-13-02-13 повідомило позивача про те, що податкове зобов`язання з орендної плати визначене позивачу у розмірі 5439,86 грн. розраховане за ставкою 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 181327,72 грн. відповідно до рішення Старовижівської селищної ради від 14.07.2016 № 7/1, при цьому, в даному листі зазначено, що додаткова угода №1 від 10.08.2017 до договору оренди земельної ділянки не може бути застосована для нарахування орендної плати у 2017 році, так як рішення Старовижівської селищної ради від 13.07.2016 № 16/2 «Про встановлення податку на майно в частині плати за землю на території рішення Старовижівської селищної ради» набирає чинності з 01.01.2018.