ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 607/12163/20
провадження № 51-5758км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисника Матвіяса А.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210010002043, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Ванжулів Лановецького району Тернопільської області, жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора Тернопільської окружної прокуратури Лушкіна І.В. на ухвалу Тернопільского апеляційного суду від 22 вересня 2021 року щодо виправданої ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду від 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправданоу зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 385 КК.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2021 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона 12 липня 2018 року в період з 14:30 до 15:03, перебуваючи у службовому кабінеті № 68 за адресою: бульв. Тараса Шевченка, 10, м. Тернопіль, під час її допиту як свідка слідчим слідчого відділу Тернопільського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_2 у межах розслідуваного кримінального провадження № 1201821001000177 від 20 січня 2018 року за фактом порушення встановленого порядку відпуску наркотичних засобів провізором аптеки ОСОБА_3, яке полягало у відпуску комбінованого нарковмісного рецептурного лікарського засобу "Кодтерпін - ІС" за відсутності у покупця відповідного рецепта на купівлю, без поважних причин категорично відмовилась від дачі показань з приводу трудової діяльності ОСОБА_3 на посаді провізора аптеки № 1, що за адресою: вул. Героїв Крут, 3, м. Тернопіль, а також її функціональних обов`язків, тим самим не виконала свого обов`язку дати правдиві показання про відомі їй обставини, хоча не мала будь-яких поважних причин для відмови свідчити, про що у протоколі допиту свідка від 12 липня 2018 року зроблені відповідні записи, а саме: "відмовляється давати відповіді на вказані запитання", під час здійснення процесуальної дії.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції за клопотанням сторони обвинувачення повторно не дослідив доказів згідно з ч. 3 ст. 404 КПК, унаслідок чого не взяв до уваги доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Крім того, на думку прокурора, апеляційний суд також не зважив на те, що:
- склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 385 КК, є формальним, а його об`єктивна сторона полягає в тому, що свідок відмовився від виконання покладеного обов`язку, тобто ухилився від тих чи інших дій, які він повинен був і мав можливість здійснити;
- ОСОБА_1 категорично відмовилась відповідати на будь-які запитання, хоча слідчий їх ще не поставив, що, на переконання прокурора, підтверджує прямий умисел ОСОБА_1 на відмову від дачі показань;
- показання свідка ОСОБА_3, яка в судовому засіданні не вказала, що за її дії як працівника аптеки ОСОБА_1 несе відповідальність, а це, як вважає прокурор, могло істотно вплинути на висновки суду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 на запитання сторони обвинувачення не змогла чітко зазначити, до яких саме негативних наслідків могли призвести повідомлені нею відомості. А вказавши, що повідомлені нею відомостей з приводу трудової діяльності ОСОБА_3 могли призвести до позбавлення ліцензії, не зазначила конкретної статті закону, який би передбачав позбавлення її ліцензії за дії працівників, а в ст. 16 Закону України від 2 березня 2015 року "Про ліцензування видів господарської діяльності", який регламентує підстави позбавлення ліцензії, не передбачено підстави для анулювання ліцензії за дії найманих працівників.
Крім того, як вважає прокурор, отримані під час допиту свідка ОСОБА_1 відомості з приводу трудової діяльності ОСОБА_3 не могли спричинити негативних наслідків для неї як фізичної особи - підприємця, оскільки запитання, поставлені слідчим, були спрямовані на отримання відомостей щодо трудової діяльності ОСОБА_3, а не щодо господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Водночас прокурор не згодний з тим, що суд апеляційної інстанції в основу свого рішення поклав лише показання свідка ОСОБА_1, незважаючи на наведені доводи в апеляційній скарзі про те, що ці показання піддаються розумним сумнівам, у результаті чого безпідставно дійшов переконання, що остання користувалася правом на імунітет свідка.
Крім того, прокурор стверджує, що фактично суд апеляційної інстанції без аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду в суді першої інстанції, всупереч ч. 3 ст. 370 КПК виніс необґрунтоване рішення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги касаційної скарги, а захисник заперечував щодо їх задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати ст. 370 КПК.
Предметом перегляду суду апеляційної інстанції був виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 .
Як убачається зі змісту цього вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про виправдання ОСОБА_1, яка обвинувачувалася у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 385 КК (відмова свідка від давання показань під час провадження досудового слідства), у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, а також через порушенням такої засади кримінального провадження, як законність, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції дійшов такого висновку, врахувавши показання обвинуваченої ОСОБА_1, яка в судовому засіданні вказала, що повідомлення відомостей щодо трудової діяльності ОСОБА_3 могли спричинити для неї негативні наслідки, а також погодившись з аргументами сторони захисту про те, що свідок скористалась імунітетом від самовикриття, закріпленим як у національному, так і міжнародному законодавстві, і зазначив у вироку, що зміст протоколу допиту підтверджує, що питання слідчого зводились до підприємницької діяльності свідка, а тому остання правомірно відмовилась давати показання стосовно себе.
Так, місцевий суд, ухвалюючи вирок, зробив висновок, що зміст протоколу допиту (питання, поставлені слідчим) підтверджує справжню мету допиту - збирання доказів проти свідка для можливого ініціювання щодо неї іншого кримінального провадження (тобто використання показань свідка як основного джерела обвинувальних доказів проти неї самої).
Диспозиція ч. 1 ст. 385 КК встановлює відповідальність за відмову свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України.
Відповідно до ч. 2 цієї статті не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.