ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня2022 року
м. Київ
справа № 712/12532/14-к
провадження № 51-6099 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12014250000000385, № 12012250040000337, за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 140 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 140 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_3 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Зазначеним вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого залишено без зміни - постановою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що, працюючи на посаді лікаря онколога-гінеколога онкогінекологічного центру КЗ "Черкаський обласний онкологічний диспансер" (далі - КЗ ЧООД), що на вул. Менделєєва, 7 у м. Черкасах, всупереч посадовій інструкції лікаря гінеколога-онколога онкологічного центру, відповідно до якої останній, серед іншого, повинен: досконало володіти сучасними методами діагностики злоякісних новоутворень, передпухлинних захворювань та широко використовувати їх у своїй практиці, повинен глибоко знати методи променевого, медикаментозного протипухлинного, комбінованого та комплексного лікування онкогінекологічних хворих, показання і протипоказання до їх застосування, повинен застосовувати сучасні методи профілактики, діагностики, лікування захворювань онкогінекологічного профілю, а також всупереч п. "а" ст. 78 Закону України від 19 листопада 1992 року "Основи законодавства України про охорону здоров`я", в якому зазначено, що медичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобігати і лікувати захворювання, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, 29 грудня 2010 року, будучи лікуючим лікарем ОСОБА_4, установив їй клінічний діагноз "асцит. Плеврит SuspitioNeo ovarii1А. Supitio Neo Ventricuis1A. MTS (слово нерозбірливе)", без проведення обстеження периферійних лімфатичних вузлів, рентгенологічного обстеження шлунка; радіоізотопного дослідження кісток; консультації абдомінального хірурга, дослідження крові на онкомаркер раку шлунка (СА 72-А), клінрозбору на консиліумі лікарів, ревізії органів черевної порожнини, чим порушив вимоги наказу МОЗ України від 30 грудня 1992 року № 208 "Про заходи подальшого поліпшення і розвитку онкологічної допомоги населенню" та провів не в повному обсязі обстеження хворої ОСОБА_4 як на етапі огляду онкогінеколога в поліклінічному відділенні, так і на рівні стаціонару, внаслідок чого за життя хворої встановив неправильний діагноз. У разі виявлення метастатичного ураження надключних або аксилярних лімфатичних вузлів злоякісний процес розцінюється як неоперабельний, встановлюється IV стадія захворювання, хірургічне лікування хворому не призначається та рекомендується проведення хіміотерапевтичного лікування або симптоматична терапія залежно від поширення пухлинного процесу та загального стану хворого, отже, застосоване хірургічне оперативне лікування ОСОБА_4 було протипоказаним. Смерть останньої, що страждала на тяжке онкологічне захворювання IV стадії із численними метастазами, яке уразило життєво важливі органи, в тому числі й печінку з порушенням її дезінтоксикаційної функції з накопиченням у тканинах та біологічних рідинах токсичних ендогенних речовин, настала на тлі операційного стресу, спричиненого масивною травматизацією тканин від отруєння лідокаїном. Таким чином, ОСОБА_1 неналежно виконав свої професійні обов`язки, що виразилось у неналежному діагностуванні хвороби у ОСОБА_4 та проведенні оперативного втручання. Наслідком неналежного виконання ним своїх професійних обов`язків, недбалого, несумлінного ставлення до них, під яким слід розуміти погане, байдуже, без належної старанності, неуважне, неакуратне, халатне їх виконання, що спричинило тяжкі наслідки для хворої ОСОБА_4, була її смерть, констатована ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:00.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій щодо нього, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) за відсутністю в його діях складу злочину.
На обґрунтування своїх вимог засудженийвказує на те, що:
- суди допустили неповноту судового слідства в частині встановлення фактичних обставин;
- висновок суду про причинно-наслідковий зв`язок між проведеним хворій оперативним втручанням та її смертю є упередженим і необґрунтованим та не відповідає зібраним доказам, не узгоджується з диспозицією ст. 140 КК і матеріалами провадження, оскільки, згідно з висновками комісійних судово-медичних експертиз від 28 березня 2011 року № 28/2, 12 травня 2011 року № 28/7, 12 жовтня 2011 року № 579, 26 грудня 2011 року № 2261, хвора померла не від самої операції, а від введення їй невстановленою особою лідокаїну після операції, під час перебування у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, у час, коли хвора перебувала під наглядом лікаря-анестезіолога;
- у вироку суду конкретно не вказано, чого він не зробив (а повинен був зробити), або що зробив не так, як цього вимагає закон чи посадова інструкція, або визначений у певному медичному закладі порядок, та наявності причинно-наслідкового зв`язку між його діями та бездіяльністю з наслідками;
- виявлені певні недоліки в діагностуванні, допущені іншими лікарями, були усунуті в ході операції та ніяким чином не вплинули на її кінцевий результат, а навпаки були видалені уражені раком органи, що надавало можливість пацієнту продовжувати жити. Несприятливий результат настав не від самої операції, а внаслідок іншого негативного ускладнення, чим виключається недбалість, байдужість, несумлінність, що вказує на нез`ясування судом у повному обсязі об`єктивної сторони необережного складу злочину, передбаченого ст. 140 КК;
- суди вдалися до неправильного тлумачення та застосування ст. 140 КК;
- суди не розмежували операційного і післяопераційного періодів, що суттєво вплинуло на відповідальність осіб, причетних до зазначених подій, не звернули уваги, що відповідно до посадової інструкції та функціональних обов`язків в його обов`язки не входив контроль за введенням знеболюючих медичних препаратів у післяопераційний період. За вказані дії згідно зі ст.5 наказу МОЗ України від 8 жовтня 1997 року № 303 несе відповідальність лікар-анестезіолог,який зобов`язанийздійснювати ретельний нагляд за станом життєвоважливих функцій організму, постійно реєструвати їх у відповідних медичних документах під час операцій (знеболення) і в післяопераційному періоді до їх відновлення і стабілізації та своєчасно проводити корекцію інтенсивної терапії, діям якого дана юридична оцінка. На догоспітальному етапі в поліклінічному відділенні обстежень хворої він не проводив, оскільки це не входило в його обов`язки, за введенням знеболюючих засобів (анестезії) в ході операції та виведення з такого стану хворих на нього, не покладались. Отже, на його думку, на нього безпідставно перекладено недоліки роботи інших лікарів в діагностуванні захворювання у потерпілої, яка нібито була неоперабельна. Перед проведенням операції о 08:45 завідуючий відділенням онкодиспансеру змінив план операцій, що надалі могло негативно вплинути на виведення хворої з наркозного стану. Крім того, за фармакологічними властивостями введення лідокаїну ін`єкційно не передбачено;
- обґрунтування судом обвинувачення з посиланням лише на висновок комісійної судово-медичної експертизи від 5 жовтня 2016 року № 364/14, проведеної без залучення онкологів-гінекологів, є сумнівним та упередженим, а встановлення діагнозу без отримання результатів гістологічних досліджень є не можливим. Висновок щодо встановлення неправильного діагнозу, зокрема раку шлунка, на рівні стаціонару, навіть з урахуванням висновку цієї експертизи, може свідчити лише про неповний діагноз та дефекти діагностики на підставі висновків ендоскопічного дослідження, висновку КТ, висновку УЗД органів черевної порожнини, які є основними для встановлення діагнозу (рак шлунку), що не було підтверджено на діагностичному рівні відповідними спеціалістами;
- висновок додаткової комісійної експертизи від 7 лютого 2012 року № 10-к про те, що він повинен діяти відповідно до загальноприйнятого порядку проведення знечулень, є невмотивованим, оскільки на нього такі обов`язки не покладались;
- судами не оцінено даних протоколу засідання клініко-експертної комісії Головного управління охорони здоров`я та медицини катастроф від 15 квітня 2011 року, згідно з яким діагноз хворій під час первинного звернення в КЗ ЧООД та в ході подальшого обстеження та лікуванні по суті визначено правильно;
- суди не обґрунтували, чому зважили на одні докази, а відкинули інші;
- суди не взяли до уваги та не усунули суперечностей між висновками експертиз від 5 жовтня 2016 року № 364/14 та комісійних судово-медичних експертиз від 28 березня 2011року № 28/2, 12 травня 2011 року № 28/7, 12 жовтня 2011 року № 579, 26 грудня 2011 року № 2261, проведених з метою встановлення часу і місця введення ін`єкційним шляхом лідокаїну, тобто під час операції чи після її проведення, що є порушенням ст. 332 КПК;
- висновок судів про те що висновок експертизи від 5 жовтня 2016 року №364/14 має вищу юридичну силу та/або перевагу над іншими аналогічними експертизами, оскільки вона є останньою за часом, не відповідає положенням ст. 332 КПК, а таке поняття, як "остання за часом" у КПК відсутнє. Також те, що її проведено з урахуванням висновків попередніх експертиз, не відповідає дійсності, оскільки матеріали кримінального провадження експертам не були направлені й попередні висновки експертиз не були оцінені. Крім цього, зазначену експертизу була проведена в рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_2 ;
- кримінальне провадження щодо нього було спрямовано не на встановлення медичного працівника, який увів ОСОБА_4 лідокаїн, а на його незаконне кримінальне переслідування.
Водночас, на думку засудженого, суд апеляційної інстанції:
- порушуючи ст. 419 КПК, ретельно не перевірив усіх доводів апеляційної скарги сторони захисту і вичерпних відповідей на них не надав;
- не дотримався вимог, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК: не дослідив доказів, яких не дослідив суд першої інстанції, та додаткових доказів, про які було заявлено у клопотаннях під час розгляду в суді першої інстанції; вдався до оцінки тих же самих доказів та спотворення фактичних обставин щодо дослідження доказів; відхилив заявлені клопотання сторони захисту про допит свідків, експертів, проведення експертиз комісійної комплексної судово-медичної і хімічної, а потім окремо фармакологічної, у тому числі про витребування з гістологічних лабораторій КНП "Черкаська обласна лікарня" та КЗ ЧООД гістологічного матеріалу з метою встановлення часу і місця введення лідокаїну, що є порушенням статей 91-92 КПК і вплинуло на повноту судового розгляду;
- безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про проведення комісійної та фармакологічної експертиз для усунення суперечностей у висновках уже проведених експертиз; про допит лікарів онкодиспансеру: ендоскопіста ОСОБА_5, комп`ютерної томографії (КТ) ОСОБА_6, діагностів УЗД ОСОБА_7 і ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які оглядали хвору до госпіталізації в поліклінічному відділенні, терапевта ОСОБА_11, яка консультувала хвору перед операцією щодо виставленого нею діагнозу і відсутності протипоказань з приводу оперативного втручання; для усунення протиріч між експертизами експертів ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ; про витребування для огляду журналу операцій за 2011 рік (протокол операції № 14), журналу предметно-кількісного обліку медичних препаратів по відділенню А IT (гінекологія і операційна), згідно з яким 5 січня видано 10 ампул лідокаїну 10% невстановленійособі за підписом, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - п`ять ампул лідокаїну 10% ОСОБА_17, та недопитано їх як свідків із пред`явленням указаних документів;
- взагалі не оцінив висновку комісійної судово-медичної експертизи від 12 жовтня 2011 року № 579, якою встановлено, що діагноз хворої ОСОБА_4 під час первинного звернення до лікаря ЧООД та в ході наступного обстеження і лікуванні по суті було встановлено правильно;
- зробив висновок, який не відповідає фактичним обставинам і наявним у справі доказам про те, що проведення оперативних втручань, приготування розчинів для операцій здійснюється операційною медичною сестрою після попередньої перевірки терміну придатності, дозування, цілісності ампул та флаконів, що будуть використовуватись для оперативного втручання. Все це повинно проводитись у присутності хірурга, що проводить оперативне втручання, який здійснює контроль за даними маніпуляціями, несе за це персональну відповідальність;
- під час повторного розгляду апеляційної скарги не усунув неповноту судового розгляду, допущену судом першої інстанції, не виконав вказівок касаційного суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, законом не передбачена можливість скасування в суді касаційної інстанції судових рішень через неповноту судового розгляду та невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження.
За таких обставин у касаційному порядку не перевіряються доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, про неповноту судового розгляду, а також про оцінку окремих доказів.
З урахуванням наведеного не є предметом перегляду Суду доводи касаційної скарги:
- про те, що виявлені певні недоліки в діагностуванні, допущені іншими лікарями, були усунуті в ході операції та ніяким чином не вплинули на її кінцевий результат, а навпаки були видалені уражені раком органи, що надавало можливість пацієнту продовжувати жити;
- про нерозмежування судами операційного та післяопераційного періодів;
- про те, що за фармакологічними властивостями введення лідокаїну ін`єкційно не передбачено;
- щодо обґрунтування судом обвинувачення з посиланням на висновок комісійної судово-медичної експертизи від 5 жовтня 2016 року № 364/14, проведеної без залучення онкологів-гінекологів, з установленням діагнозу без отримання результатів гістологічних досліджень, що, на його думку, є неможливим;
- щодо невмотивованості висновку додаткової комісійної експертизи від 7 лютого 2012 року №10-к про те, що він повинен діяти відповідно до загальноприйнятого порядку проведення знечулень.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції, а саме на показаннях:
- обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що 29 грудня 2010 року після обстеження в терапевтичному відділенні Першої міської лікарні та лікарями в поліклініці ЧООД з підозрою на ракове захворювання яєчників, асцит, плеврит в онкологічний диспансер поступила ОСОБА_4 . Оскільки попередні обстеження, які проводив лікар-ендоскопіст (фіброгастроскопія), ультразвукові обстеження органів черевної порожнини та малого таза, комп`ютерна томографія, що були проведені іншими спеціалістами, не виявили захворювань шлунка, ОСОБА_4 продовжила обстеження з діагнозом "підозра на рак яєчників" відповідно до наказу МОЗ України від 17 вересня 2007 року № 554. З урахуванням цього наказу були виконані всі обстеження, передбачені інструкцією. Зокрема, ОСОБА_4 було оглянуто лікарем-терапевтом, завідувачем відділення, лікарем-анестезіологом і після підготовки та премедикації ІНФОРМАЦІЯ_2 взято на операцію. Під час якої було виконано ревізію органів і виникла підозра на захворювання підшлункової залози та метастази у почеревину, у зв`язку з чим був запрошений лікар-консультант (хірург-онколог), який рекомендував провести повторну консультацію після отримання гістологічного дослідження. Результат гістологічного дослідження хворої був отриманий лише 20 січня 2011 року, тому встановити діагноз за життя ОСОБА_4 було неможливо. Він як лікар-онкогінеколог до проведення операції за отриманими результатами ФГС, КТ, УЗО черевної порожнини та малого таза хворої не мав підстав підозрювати у неї таке захворювання як рак шлунку, тому правильно призначив оперативне лікування. Вважав, що за відсутності протипоказань до оперативного втручання ним виконана максимально циторедуктивна операція, як того вимагає інструкція з лікування рака яєчника;
- потерпілої ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 пішла на операцію майже здорова, у неї був лише кашель. Перед цим вона пройшла необхідні обстеження, в тому числі комп`ютерну томографію, і їй був поставлений діагноз "грибкова інфекція". Спочатку вона проходила лікування в Першій лікарні, потім поступила на лікування в онкодиспансер. В онкодиспансері вона провела одну ніч, її лікарем був ОСОБА_1 . Операція ОСОБА_3 потрібна не була, однак проводилась близько 3,5 годин. За вказівкою лікаря-анестезіолога медсестра ввела ОСОБА_3 несумісну з життям анестезію, а інша медсестра також ввела медичний препарат "Лідокаїн", від чого вона померла. Зазначила, що руки матері після настання смерті були поколоті;
- свідка ОСОБА_18, головного лікаря КЗ ЧООД, про те, що в обов`язки лікаря-онкогінеколога входить повна діагностика хворого, обстеження, огляд та визначення методу лікування, він повинен володіти сучасними методами діагностики злоякісних новоутворень, знати методи променевого, медикаментозного протипухлинного, комбінованого та комплексного лікування онкогінекологічних хворих, показання і протипоказання до їх застосування. Комісійний огляд потрібен для того, щоб вирішити, який метод необхідно застосувати - променеву терапію чи операційне втручання. Контроль за введенням анестезії та виведенням з наркозу хворого веде лікар-анестезіолог, хірург не заміняє його, проте він повинен все контролювати. Після операції ОСОБА_4 було переведено до палати відділення анестезіології та інтенсивної терапії, вона постійно перебувала на очах у медперсоналу. На такій фазі працівники онкодиспансеру не могли ввести хворій препарат "Лідокаїн". Як потрапив цей препарат в організм потерпілої пояснити не зміг, однак зазначив, що за фактом смерті останньої було проведено службову перевірку клініко-експертною комісією;
- свідка ОСОБА_19, медсестри палати ЧООД, про те, що вона була присутня під час проведення реанімаційних заходів ОСОБА_4, після її переведення в палату інтенсивної терапії їй вимірювався тиск та вона була підключена до апарата штучної вентиляції легень. Усі медпрепарати надходять або з хворими, або з відділення їхнього закладу. Після того як у ОСОБА_4 упав артеріальний тиск, їй були введені медпрепарати для його стабілізації, однак лідокаїн не вводився. Цей препарат у палаті інтенсивної терапії не зберігається, тому в аптечках його не було. Вона перевіряла кожну ампулу медпрепарату перед його введенням ОСОБА_4 .. Безпосередньо лікар-анестезіолог жодних препаратів до організму хворої не вводив, усі препарати вводила вона, він лише контролював процес їх введення і давав доручення на введення тих чи інших препаратів. Вона не бачила, щоб хтось інший вводив якісь препарати ОСОБА_4 . Також додала, що ніхто, крім осіб з реанімаційної бригади, не входив до палати;
- свідків-експертів: ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які підтвердили надані ними висновки від 28 березня 2011 року № 28/2, від 12 травня 2011 року №28/7, зокрема про те, що причиною смерті ОСОБА_4 є гостре отруєння лідокаїном, який було введено до її організму ін`єкційно в період часу, що обліковується хвилинами - десятками хвилин до настання смерті.
Суд першої інстанції також дослідив та проаналізував інші письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:
- посадову інструкцію лікаря гінеколога-онколога вищої кваліфікаційної категорії онкогінекологічного центру ОСОБА_1, згідно з якою він зобов`язаний мати добрі теоретичні знання та практичний досвід роботи в галузі онкології, зокрема, повинен: мати високу теоретичну підготовку з питань етіології, патогенезу, профілактики, діагностики пухлин, передпухлинних захворювань та лікування онкогінекологічних хворих; досконало володіти сучасними методами діагностики злоякісних новоутворень, передпухлинних захворювань та широко використовувати їх у своїй практиці; глибоко знати методи променевого, медикаментозного протипухлинного (хіміо-, імуно- та гормонотерапія), комбінованого та комплексного лікування онкогінекологічних хворих, показання і протипоказання до їх застосування; досконало володіти технікою виконання усіх операцій з видалення злоякісних пухлин відповідних онкогінекологічих локалізацій; знати і вміти застосовувати на практиці сучасні методи діагностики та хірургічного лікування;
- дані протоколу огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2, яким зафіксовано проведений огляд трупа ОСОБА_4 ;
- дані лікарського свідоцтва про смерть від 14 січня 2011 року № 28, відповідно до якого, причиною смерті ОСОБА_4 стала гостра серцево-судинна недостатність;
- дані висновку судово-медичної експертизи від 28 березня 2011 року № 28/2, згідно з якими причиною смерті ОСОБА_4 стало гостре отруєння лідокаїном, на що вказують: наявність симптомів токсичної дії лідокаїну, на організм людини (зниження артеріального тиску, порушення серцевої діяльності); наявність в крові трупа лідокаїну в концентрації 8,10 мкг/мл; наявність лідокаїну у внутрішніх органах; наявність ознак смерті, яка швидко настала (рідкий стан крові, набряк мозку та легень); наявність ознак розладу кровообігу в міокарді (спазм артерій міокарда). Під час дослідження трупа виявлені синець на лівому передпліччі та лівій кисті, садно на задній поверхні правого плечового суглобу, які утворилися від дії тупих твердих предметів не більше як за 1-2 доби до настання смерті та мають ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості. У ході дослідження трупа також виявлено двосторонні переломи ребер та перелом грудини із слабко вираженими ознаками прижиттєвості, які найбільш ймовірно утворилися під час реанімаційних заходів, і сліди медичних маніпуляцій;
- дані висновку додаткової судово-медичної експертизи від 12 травня 2011 року №28/7 про те, що під час введення лідокаїну через шлунково-кишковий тракт у вигляді розчинів всмоктування його з кишківника відбувається поступово та неповно, супроводжується утворенням його метаболітів, а саме головного метаболіту - дезитиллідокаїну. В процесі судово-токсикологічного дослідження крові та печінки ОСОБА_4 такого метаболіту не виявлено, що виключає можливість введення цього препарату через шлунково-кишковий тракт, найбільш ймовірним шляхом його введення є ін`єкційний. Розрахувати кількість введеного лідокаїну до організму ОСОБА_4 на підставі даних про його вміст у крові трупа неможливо. З урахуванням даних: медичної карти № 96 стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_4, медичної літератури і судово-токсикологічного дослідження крові та внутрішніх органів трупа (відсутність метаболітів лідокаїна), експерти дійшли висновку, що лідокаїн було введено до організму ОСОБА_4 у період часу, що обліковується хвилинами-десятками хвилин до настання смерті;
- дані висновку комісійної судово-медичної експертизи від 12 жовтня 2011 року № 579, відповідно до якого діагноз хворої ОСОБА_4 під час первинного звернення до лікаря ЧООД та в ході наступного обстеження і лікування по суті було встановлено правильно. Лікарі, здійснюючи обстеження та лікування хворої ОСОБА_4, повинні були керуватися Стандартами діагностики і лікування онкологічних хворих, затвердженими наказом МОЗ №554 від 17 вересня 2007 року. Обстеження хворої ОСОБА_4 проводилося в достатньому об`ємі, її лікування здійснювалося правильно, відповідно до вказаних Стандартів . Призначене хворій лікування не було їй протипоказано. Комісія не знайшла дефектів обстеження та лікування під час надання медичної допомоги ОСОБА_4, але вході судово-токсикологічного дослідження органів від її трупа був знайдений лідокаїн, який у процесі лікуванні хворої не застосовувався (в історії хвороби немає даних про застосування лідокаїну). Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 можна вважати отруєння лідокаїном (виявлення під час судово-токсикологічного дослідження в крові лідокаїну в концентрації 8,10 мкг/мл) на фоні вираженої інтоксикації, обумовленої генералізованою формою раку шлунка, а не від самого захворювання чи дефектів медичної допомоги. Відповісти на питання про те, в якій кількості було введено лідокаїн до організму ОСОБА_4, що призвело до наявності в крові трупа лідокаїну в концентрації 8,10 мкг/мл, не було можливим у зв`язку з швидким розподілом і одночасно метаболізмом лідокаїну в організмі людини і відсутністю даних про судово-токсикологічне дослідження нирки. Явища токсичної дії лідокаїну з`являються протягом хвилин-десятка хвилин, враховуючи дані судово-токсикологічного дослідження, можна говорити про хвилини-десятки хвилин. Точніше встановити час неможливо за відсутності даних про дослідження нирки;